Починаючи з кінця 1970-х, Організація Об'єднаних Націй ініціює прасування більшої зайнятості жінок та їх інтеграцію на всіх рівнях політичного, економічного і соціального розвитку. Відповідно до цього, IMO виробив стратегію для об'єднання жінок в морському секторі в 1988, яка була імплементована у програму розвитку для жінок, яка мала на меті рівний доступ до отримання морської професії через втілення в життя основних програм, та особливих гендерних проектів.

Одне з безпосередніх досягнень програми було підвищенням відсотку студентів жінок, що отримують вищу морську освіту. Наприклад, дані, зібрані дослідженнями SIRC/ILO, виявили, що, в 1995, профільні навчальні заклади випускали менш ніж 8 відсотка студентів жінок від повного числа студентів в Світовому Морському Університеті (WMU); до 2001, ця цифра підвищилося до 21 відсотка. Це досягнення було описане, як таке,що має " надзвичайну важливість" в повідомленні про результати здійсненої програми в грудні 2000, хоча потенціал моряков-жінок мав незначну увагу з боку журналістів та правотворців [28].

Після цього, відбулися ще дві спроби розвитку та освітлення проблем зайнятості жінок у морі, які були проведені Міжнародною організацією праці та Міжнародною морською організацією. Резолюція, прийнята Морським комітетом на 29 сесії в січні 2001 в Женеві, та резолюція прийнята ІМО на 21 сесії у 1999, були створені для створення сприятливих умов для інтеграції жінок в морську сферу. В дійсності, комітет МОП- Об'єднана морська комісія, була створена для вивчення питання залучення жінок у морську промисловість, та представляє свої доповіді,відповідно до програми діяльності [26].

Міжнародна організація праці (ILO) зайнялася проблемами жінок морячок- меншістю серед працівників даної сфери, але які щоденно стикаються з тяжкими умовами праці, а крім цього, вимушені терпіти дискримінацію та сексуальні домагання. Наразі, морський сектор лише звикає до перманентного перебування жінок в його реаліях, міжнародна організація розробляє нові програми для покращення становлення вказаної меншості. За їх даними, жінки складають лише 1-2 % від загальної кількості моряків 1.25 мільйона моряків, що працюють приблизно на 87 000 судах [17].

В ході вивчення питань, експертами Міжнародного дослідницького центру моряків (SIRC) для ILO були проведені інтерв'ю з судновласниками, профспілками, морськими координаційними центрами та державними інститутами, що займаються нормотворчістью в морській сфері. Багато уваги приділялося регіональним особливостям найму на морські роботи жінок, характер та особливості наданої їм роботи.

Потрібно відмітити, що в Скандинавських країнах жінки складають 10 % всієї робочої сили в морі, на відміні від показників інших європейських країн - в Італії 1.2%, в Німеччині 4.2%, тоді як в Великобританії 8.3% (станом на 2006 рік).

За межами Європи ці цифри також варіюються: від 1.1 % в Бразилії до 5% в Індонезії. У 1998 в Індії було констатовано лише три жінки поряд з 43000 колегами-моряками, а в 2002 жінок-моряків стало дванадцять. В Індонезії, яка є найбільшим поставником робочої сили для торгового мореплавства з 23000 лише 225 моряків біли жінками [23].

Найбільша кількість жінок зайнята в готельному секторі на круїзних судах. Переважно на рядових посадах. Лише 7 % морячок стали офіцерами. Для порівняння, в чоловіків процент моряків, що стали офіцерами,складає 42% [17].

Існують й інші аномалії стосовно працевлаштування. На сьогодні, з країн-учасниць Організації економічної співпраці та розвитку (OECD) працевлаштовано найбільшу кількість жінок на круїзні судна (51.2%), на другому місці країни Східної Європи (23.6%), на третьому - Далекого Сходу(13.7%), далі їдуть вихідці з Латинської Америки та Африки (9.8%) ,а також Південної Африки та Середнього Сходу (1.7%). З іншого боку, серед країн, які постачають чоловічу робочу силу для потреб судноплавства, перше місце займають країни Далекого Заходу(29.1%), далі -з країн OECD (23.3%) а 17.8%- з країн Африки та Латинської Америки, і лише 12.3% з Східної Європи [17].

Цифри показують, що вміння та навички жінок знаходять своє втілення навіть в такій специфічній сфері, як судноплавство. Поки деякі судновласники і менеджери, які мають досвід у наймі жінок та позитивно відзиваються про жінок як професіоналів морської сфери, інструкторів в навчальних закладах, все рівно дуже часто жінки стикаються з дискримінацією по статі, нетерпимістю і сексуальними домаганнями.

Серед людей, які брали участь в опитуванні був Європейський судновласник з флотом більше 30 суден, здебільшого контейнерні судна, який поділився своїм позитивним досвідом щодо співпраці з жінками. "Жінки - більш уважні та пильні. Я не зважаюся заявити, що вони розумніші, я не вимагав від них складання інтелектуальних тестів. Але вони більш зацікавлені , це помітно. Говорячи про капітанів, в мене вони дійсно гарні - деякі мають середні знання, деякі-дещо нижчі. Але я наймаю їх і вони добре керують судном. Хоча якщо в вас є спеціальне, незвичайне судно та ви дещо побоюється відсилати туди таких капітанів, оберіть жінку, яка безперечно має рівень вище за середній ” [26].

Нажаль, частіше всього жінки зустрічають на борту колег, яким некомфортно від перебування осіб іншої статі на судні. Жінкам доводиться зіткатися не лише з постійним уважним спостереженням за їх роботою, але і незаконними різновидами сексуального домагання та непристойних натяків. Це стосується жінок як у флоті, так і в готельному бізнесі.

Здається, багато працедавців і об'єднання не турбуються про певні аспекти, що мають відношення до зайнятості і умов роботи жінок. При вивченні цього питання, можна виявити потребу у наданні допомоги постраждалим жінкам від сексуальних домагань, виділення коштів на підтримку жіночого здоров'я , в тому числі при вагітності.

При розгляді питань, щодо отримання жінками знань, навичок в морській сфері,також можна наткнутися на певні складнощі. Жінки найчастіше скаржаться на те, що їх не хочуть сприймати всерйоз. Люди не можуть зрозуміти, що деяким особам слабкої статі це необхідно.

Не зважаючи на всі негаразди, за даними статистики, кількість жінок. Бажаючих отримати морську професію, збільшується. Наприклад, у 2001 загальна кількість дівчат-студенток Міжнародного морського університету збільшилася до 21 % порівняно з 8% у 1995 [26].

Таким чином, питання гендерної рівності в морських трудових правовідносинах набуло особливої актуальності в останні десятиріччя. Зі збільшенням кількості жінок, працюючих у сфері морського судноплавства, все більш гостро постає питання дискримінації та порушення трудових прав жінок. Все більше жінок посідає позиції у плавскладі, які до цього вважалися суто чоловічими, спростовуючи стереотип, що жінки здатні виконувати лише роботу, не пов'язану з експлуатацію судна, таку як кухар, офіціант та ін..

В умовах нестачі морських кадрів в окремих країнах залучення жінок до морської праці стало питанням необхідності. Практика засвідчує, що жінки здатні на належному рівні виконувати роботу, яка до цього вважалася суто чоловічою. Водночас, проникнення жінок у суто чоловічий сектор праці спричинило загострення питання дискримінації, як прямої, так і непрямої. І якщо пряма дискримінація має чітко виражений характер та може бути своєчасно визначена та ліквідована, то випадки непрямої дискримінації є набагато більш поширеною проблемою, оскільки вони потребують більш ретельного виявлення та не можуть бути попереджені, як у випадку прямої дискримінації. Подолання цих бар'єрів та упередженого ставлення з боку консервативної спільноти моряків є пріоритетним завданням для досягнення умов гендерної рівності на морському транспорті.

Розділ 2. Гендерна рівність та дискримінація з точки зору міжнародного права