Правосуддя -- це діяльність органів судової влади в розв'язанні конфліктів у суспільстві, що мають правовий зміст. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Специфіка діяльності судів полягає в тому, що застосування ними Закону в розгляді конкретних справ здійснюється у певних процесуальних формах, визначених законодавчо, а саме: у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Науково-практичний коментар до Конституції України - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003р. - с. 608.

Виходячи з положень Основного Закону України - правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Не допускається створення позасудових органів, наділених судовою владою. Принцип, за яким правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, створює найважливішу гарантію громадянського миру, додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина.

В демократичній, правовій державі суд вирішує практично всі соціально значущі конфлікти між суб'єктами права. До певної міри аксіомою є теза про те, що чим більша кількість конфліктів у суспільстві вирішується судом, а не органами виконавчої чи законодавчої влади, тим більше є підстав вважати це суспільство демократичним, а державу -- правовою.

Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції.

Отже, судова система України складається з Конституційного Суду, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, та судів загальної юрисдикції, що розглядають решту справ: цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних -- в межах повноважень судової влади.

Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Його діяльність регулюється Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України».

Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України, а його діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень

Повноваження Конституційного Суду - перевіряти і оцінювати відповідність Конституції України законів та інших правових актів , які мають так званий «титульний» характер. Вони засвідчують його головне призначення.

Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

- конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

- додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

- офіційного тлумачення Конституції та законів України;

- відповідності проекту Закону про внесення змін до Конституції;

- порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України.

Проте, до повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Поряд з Конституційним Судом України діє система судів загальної юрисдикції. Вона будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності означає розбудову системи судів загальної юрисдикції відповідно до системи адміністративно-територіального устрою, закріпленої в Конституції України. Цей принцип обумовлений потребою здійснення правосуддя на всій території України і доступності його для всього населення.

Визначальна вимога принципу територіальності полягає в тому, що мережа судових органів має рівномірно поширюватись на всі адміністративно-територіальні одиниці України.

Судові округи судів відповідних рівнів повинні мати однакове співвідношення з адміністративно-територіальними одиницями, на які поширюється юрисдикція судів. Даний принцип забезпечує територіальне розмежування компетенції однорідних судів, тобто визначає межі судового округу.

Перевагою такої схеми побудови судової системи є те, що вся інфраструктура держави, наприклад зв'язок, транспорт також побудована з урахуванням її адміністративно-територіального устрою, що надає змогу кожному без значних витрат часу і коштів звернутися за захистом своїх прав до свого суду.

Принцип спеціалізації судів розмежовує суди загальної юрисдикції за предметом спору. Тобто система судів загальної юрисдикції складається з:

1) загальних судів;

2) спеціалізованих судів, які у свою чергу поділяються на:

- господарські суди;

- адміністративні суди.

За принципом інстанційності суди загальної юрисдикції поділяються на:

1) місцеві суди (суди І інстанції) - місцеві загальні суди, місцеві господарські суди, місцеві адміністративні суди;

2) апеляційні суди (суди ІІ інстанції) - апеляційні суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення; апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди;

3) вищі спеціалізовані суди (суди ІІІ інстанції) - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України;

4) Верховний Суд України - найвищий судовий орган в системі судів загальної юрисдикції України.

Місцеві загальні суди розглядають справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним Законом.

Апеляційні суди розглядають справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним Законом, а у відповідних випадках - розглядають справи відповідної судової юрисдикції, як суд першої інстанції.

Вищі спеціалізовані суди є вищими судовими органами спеціалізованих судів та розглядають справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним Законом, а у деяких випадках розглядають справи відповідної судової юрисдикції, як суд першої або апеляційної інстанції.

Верховний Суд України має такі повноваження:

- перегляд справ з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах;

- перегляд справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

- надання висновку про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину;

- внесення за зверненням Верховної Ради України письмового подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

- звернення до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

2. Організаційно-правові засади діяльності господарських судів України

2.1 Система, склад, структура господарських судів

Система господарських судів України встановлена Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.

Господарське судочинство ґрунтується на дотриманні встановлених законами правил судочинства, які вміщені в Господарському процесуальному кодексі України та інших законах. Господарські суди застосовують Конституцію та закони України, загальновизнані норми міжнародного права та міжнародних договорів.

Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

До системи судів загальної юрисдикції входять: місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є:

- зміна системи судів;

- потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна

адміністративно-територіального устрою.

Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники призначаються на посади строком на п'ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів.

Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд.

Перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду.

Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді. Звільнення з посади судді, а також закінчення строку, на який суддю призначено (обрано) на адміністративну посаду в суді, припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді.

Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють господарські суди першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Тобто всього існує 27 місцевих господарських судів.

Апеляційні господарські суди утворюються Президентом України та діють у відповідних апеляційних округах.

Всього існує 8 апеляційних господарських судів:

- Дніпропетровський апеляційний господарський суд - юрисдикція якого поширюється на Дніпропетровську та Кіровоградську області;

- Донецький апеляційний господарський суд - юрисдикція поширюється на Донецьку, Запорізьку та Луганську області;

- Київський апеляційний господарський суд - юрисдикція якого поширюється на Київську, Черкаську, Чернігівську області та на місто Київ;

- Львівський апеляційний господарський суд - юрисдикція якого поширюється на Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську, Чернівецьку області;

- Одеський апеляційний господарський суд - юрисдикція якого поширюється на Миколаївську, Одеську, Херсонську області;

- Рівненський апеляційний господарський суд - юрисдикція якого поширюється на Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області;

- Севастопольський апеляційний господарський суд - юрисдикція якого поширюється на Автономну Республіку Крим та на місто Севастополь;

- Харківський апеляційний господарський суд - юрисдикція якого поширюється на Полтавську, Сумську та Харківську області. Указ Президента України «Про питання мережі господарських судів України» від 12 серпня2010 - № 811/2010.