- аналізу судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики;

- надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм законодавства у судовій практиці на основі їх узагальнення та аналізу судової статистики;

- надання спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

- здійснення інших повноважень, визначених Законом.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

- залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

- скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

- скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд;

- скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

- змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

- залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову.

Постанова Вищого господарського суду України може бути переглянута Верховним Судом України виключно за підстав та в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право подати заяву про перегляд судових рішень господарських судів після їх перегляду в касаційному порядку.

Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно за підстав:

- неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах;

- встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, факту порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Справа розглядається Верховним Судом України на його засіданні.

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів складу Верховного Суду України.

За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається постанова про повне або часткове задоволення заяви, або постанова про відмову в задоволенні заяви.

Таким чином принципи господарського судочинства - це основні правила діяльності господарського суду, основна база, за допомогою якої будується господарський процес і відносини, що виникають у галузі судочинства.

Вони діють у межах єдиної цілісної взаємопов'язаної та взаємозалежної системи, а тому порушення одного будь-якого принципу тягне за собою порушення й інших.

Принципи знаходять свій прояв і реалізацію у всій діяльності господарських судів, на всіх етапах господарського процесу. Вони регулюють найбільш важливі сторони правозастосовної діяльності господарських судів. Правильне уявлення про сутність і зміст кожного принципу, а також про всю їх систему в цілому допомагає зрозуміти сутність і значення багатьох правил господарського процесу і відповідно обґрунтованого застосування їх на практиці.

Принципи правосуддя, хоча й пов'язані між собою, але поділяються на дві підсистеми: функціональну (які визначають судочинство) та організаційну (які визначають судоустрій).

До організаційних принципів належать:

- принцип призначення суддів господарських судів вищими органами державної влади - судді призначаються на посади безстроково Верховною Радою України у порядку визначеному Законом;

- принцип одноособового і колегіального розгляду справи - справи в місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово, а у разі її складності - колегією у складі трьох суддів. Перегляд рішень в апеляційному та касаційному порядку здійснюється колегією суддів;

- принцип самостійності та незалежності суддів - згідно якого суд є незалежним у здійсненні правосуддя від органів законодавчої та виконавчої влади і підкоряється тільки Закону;

- принцип мови судочинства - згідно якого, відповідно до законодавства судочинство здійснюється державною мовою;

- принцип гласності - згідно якого розгляд справ у господарських судах є відкритим і має проходити у відкритих судових засіданнях.

До функціональних належать такі принципи:

- принцип законності - згідно якого органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України;

- процесуальна рівність усіх учасників судового процесу - згідно якого правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед Законом і судом;

- принцип змагальності - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;

- принцип об'єктивної істини - закріплює вимогу повної відповідності рішення дійсним відносинам сторін;

- принцип обов'язковості виконання рішень господарського суду - згідно якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

2.3 Правовий статус судді господарського суду

У системі судочинства суддя господарського суду є провіднім елементом, який безпосередньо забезпечує на основі Конституції і законів України гуманне та справедливе вирішення господарських спорів при дотриманні принципу верховенства права.

Господарський суд є головним і обов'язковим суб'єктом господарських процесуальних правовідносин, права і обов'язки якого не суперечать правам і обов'язкам інших учасників процесу.

Суддею господарського суду може бути громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з господарських судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції та законів України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007р. - № 8.

При здійсненні правосуддя судді повинні утверджувати гарантовану Конституцією та законами України незалежність та самостійність судів, підвищувати авторитет судової влади, забезпечувати обов'язковість судових рішень шляхом справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду та вирішення судових справ, дотримання присяги судді, належного правового реагування на факти тиску на них, втручання в судову діяльність та інші протиправні посягання на правосуддя.

Адміністративно-процесуальний статус судді - це сукупність процесуальних прав, гарантій, обов'язків судді, спрямованих на реалізацію завдань провадження, а також юридична відповідальність у передбачених законом випадках. Усі елементи адміністративно-процесуального статусу судді поділяються на загальні та спеціальні. Собовий О. М. Правовий статус судді вадміністративно-деліктному провадженні : автореф. дис.. -К., 2010. - 20 с.

Загальний статус судді господарського суду визначається Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Спеціальний статус судді господарського суду доповнюється нормами Господарського процесуального кодексу України.

Для належного виконання функцій судової влади Конституція України надає її носіям спеціальні гарантії незалежності і недоторканності.

Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність.

Конституцією України забороняється вплив на суддів у будь-який спосіб. Йдеться про всі заходи впливу, які мають на меті втручання у діяльність щодо здійснення правосуддя.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку.

З огляду на виключну важливість цих функцій держава опікується створенням ефективного організаційно-правового механізму, який надійно попереджував би будь-які спроби впливу на суддів або втручання в процес здійснення правосуддя.

У ст. 18 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік учасників господарського процесу, якими є: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі.

Отже, законодавець не вводить до переліку учасників господарського процесу суддю господарського суду, визначаючи тим самим його особливе становище. Балюк І.А. Господарське процесуальне право, навчальний посібник, - К.: КНЕУ, 2008. - с. 53.

3. Актуальні питання розмежування юрисдикції господарських судів з іншими судами

3.1 Проблемні питання юрисдикції господарських та загальних судів

Історично виникнення проблеми розмежування юрисдикцій судів було обумовлене існуванням в Україні загальних та арбітражних (зараз - господарських) судів. Разом з тим судовою практикою та відповідними рекомендаціями вищих судових органів напрацьовано критерії, за якими спір мав розглядатися загальним чи господарським судом.

Розмежування цивільної та господарської юрисдикції завжди проводилось на основі суб'єктного складу (підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, прокурори та їх заступники, які звертаються в інтересах держави, державні та інші органи у випадках, передбачених законодавством) та характеру відносин (господарські відносини, тобто ті, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання). Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу - К.: Центр учбової літератури 2011. - с. 64.

У вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ.

Поняття «підвідомчість» у літературі розуміється не лише як розмежування компетенції судів та інших органів державної влади, але й як розмежування компетенції всередині судової системи між різними судами (цивільними, господарськими тощо); як розмежування компетенції всередині окремої гілки судової влади, як розмежування різних категорій справ за порядком їх розгляду. Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу - К.: Центр учбової літератури 2011. - с. 62.

Виділяють такі критерії визначення підвідомчості:

- характер відносин (цивільні, земельні, сімейні справи тощо);

- суб'єкт звернення (за загальним правилом у судах цивільної юрисдикції розглядаються справи за участю фізичних осіб);

- наявність спору про права.

Господарський процесуальний кодекс України не дає визначення поняття "підвідомчість".