До складу апеляційного господарського суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. В апеляційному суді, кількість суддів в якому перевищує тридцять п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.

У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції.

Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду.

Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду.

Компетенція секретаря палати:

- організовує роботу відповідної палати;

- контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати;

- інформує збори суддів апеляційного суду про діяльність судової палати.

Судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України, який знаходиться у м. Києві.

До його складу входять судді, обрані на посаду безстроково, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. Якщо кількість суддів перевищує сорок п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.

Вищий господарський суд України діє у складі колегій суддів, у його складі утворюються Президія, як консультативно-дорадчий орган при голові Вищого господарського суду України, та Пленум Вищого господарського суду України.

2.2 Повноваження та принципи діяльності господарських судів

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у т. ч. іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Тобто Законом визначено два види суб'єктів, які вправі звертатися до господарських судів за захистом своїх інтенресів:

а) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у т. ч. іноземні);

б) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України містить перелік суб'єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Тобто ця норма є винятком з правила і допускає звернення до господарського суду:

а) державних органів;

б) інших органів;

в) фізичних осіб, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Фізичні особи, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарських судів у справах про банкрутство, на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно із ч. 2 ст. 6 цього Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Фізична особа, яка є кредитором, вправі звернутися до господарського суду із відповідною заявою (ініціювати справу про банкрутство) незалежно від наявності в неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, може звернутися до господарського суду у спорах, що виникають із корпоративних відносин.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, державних та інших органів, прокурорів та їх заступників, Рахункової палати, а також за письмовою заявою будь-кого з кредиторів боржника справи про банкрутство.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі такі справи:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав;

- справи про банкрутство;

- справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

- справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

- справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

- справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції адміністративних судів.

Господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов:

а) участь у спорі суб'єкта господарювання;

б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у Законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Беляневич В.Е. Науково-практичний коментар до Господарського процесуального кодексу України - К.: Юстиніан 2011. - с. 167

Якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено про вирішення спору в судовому порядку, господарський суд має виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

Необхідно зазначити, що у Господарському процесуальному кодексі не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому, в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд повинен приймати позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині - відмовити у прийнятті позовної заяви.

Всі справи, які підлягають розгляду у господарських судах, розглядаються місцевими господарськими судами - судами першої інстанції, незалежно від предмета спору, суб'єктного складу та інших ознак справи.

Проте, якщо рішення господарських судів не задовольняють учасників спору, вони можуть бути оскаржені до апеляційних господарських судів шляхом подання у визначений строк апеляційної скарги на рішення або на ухвалу суду.

Апеляція - самостійний звичайний спосіб оскарження, спрямований на перегляд чи скасування судового акта першої інстанції, який не вступив в законну силу.

Апеляційне провадження є одним із засобів виправлення судових помилок (поряд із переглядом актів, що набрали законної сили), входить до системи перегляду судових актів.

У випадку апеляційного оскарження сторони і треті особи подають апеляційну скаргу, прокурор звертається до апеляційного суду з поданням.

Радянський правознавець В.С. Калмицький пропонував розглядати права та обов'язки суду другої інстанції, закріплені в Законі як загальні, оскільки вони регламентують його процесуальну діяльність в цілому. При виникненні процесуальних правовідносин у судового органу з'являються конкретні права і обов'язки. Загальні й конкретні процесуальні права суду другої інстанції знаходяться в тісному взаємозв'язку: загальні є передумовою виникнення конкретних, а останні виступають в якості умов реалізації загальних.

Загальним правом та обов'язком апеляційного господарського суду можна вважати право на перевірку рішення місцевого господарського суду щодо його законності та обґрунтованості. Крім загального права, суд апеляційної інстанції наділений ще й конкретними правами. Зокрема, такими правами суд може скористатися під час перегляду вже конкретного рішення суду першої інстанції по конкретній справі. Калмацкий В.С. Суд второй инстанции в советском гражданском процессе - Уфа, 1978. - 43 с.

Перегляд за апеляційною скаргою рішень та ухвал місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду.

До компетенції апеляційних господарських судів відноситься:

- розгляд справ в апеляційному порядку згідно з процесуальним Законом;

- у передбачених випадках - розгляд справ як суд першої інстанції;

- аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики;

- надання місцевим господарський судам методичної допомоги в застосуванні законодавства;

- здійснення інших повноважень, визначених Законом.

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

- залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

- скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; - скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

- змінити рішення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, яку можна оскаржити у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених Законом, відповідно до ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Завдання або цілі касаційної інстанції мають подвійний характер, що визначається, як необхідністю забезпечення однакового застосування Закону, так і потребою захисту порушеного права.

За своїм процесуальним статусом Вищий господарський суд України є останньою інстанцією в системі спеціалізованих судів господарської юрисдикції та виконує функції касаційної інстанції.

Основним завданням Вищого господарського суду України, як суду касаційної інстанції, є перевірка правильності застосування на підставі встановлених фактичних обставин справи судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права

Сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення та ухвали місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Обов'язковою ознакою судового акта, що оскаржується в касаційному порядку, є набрання ним законної сили.

Вищий господарський суд України має повноваження щодо:

- розгляду справи касаційному порядку;

- розгляду у передбачених випадках справ відповідної судової юрисдикції, як суд першої або апеляційної інстанції;