Інститут підвідомчості у загальному плані визначає можливість громадян і юридичних осіб звертатися за захистом своїх прав до того чи іншого органу юрисдикційної системи держави. Чудиновских К.А. Подведомственность в системе гражданского и арбітражного процессуального права. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. - с. 9

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що підвідомчість - це визначена Законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Поняття "підвідомчість" розкривається через перелік категорій справ, які підпадають під юрисдикцію господарських судів.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

За загальним правилом підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавчими актами України. Однак у випадках, коли в законодавчих актах підвідомчість спорів визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору. Лист Верховного Суду України від 14.07.1995 р. № 01-8/518а та Вищого арбітражного суду України від 20.07.1995 р. № 01-8/518а «Щодо визначення підвідомчості цивільних справ та господарських спорів»

Якщо сторонами у справі є юридичні особи, спір підлягає вирішенню господарським судом, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Проте, існують справи, які підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Невирішеною залишається проблема розмежування розгляду справ із участю ще незареєстрованих юридичних осіб та суб'єктів господарської діяльності. Наприклад, справи про визнання недійсними рішень установчих зборів акціонерного товариства. Судова практика також неоднозначно вирішує це питання: воно розглядається і у порядку господарського провадження, оскільки ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає право оскарження актів підприємств, установ, організацій, та у порядку цивільного провадження, тому що засновники акціонерного товариства проводять установчі збори до моменту його державної реєстрації, тобто визнання юридичною особою.

Сфера юрисдикції судів Законом чітко не визначена. Цивільний процесуальний кодекс України взагалі не вживає терміна «підвідомчість», натомість глава ІІ називається «Цивільна юрисдикція».

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень.

Визначення категорій справ, які належать розгляду суду цивільної юрисдикції, у літературі називають «підвідомчістю цивільних справ судам». Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу - К.: Центр учбової літератури 2011. - с. 60.

Згідно ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

- захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

- інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться заправилами іншого судочинства.

Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

3.2 Проблемні питання юрисдикції господарських та адміністративних судів

Одним із проблемних питань правозастосування є розмежування юрисдикції господарських та адміністративних судів. Адже до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України захист прав суб'єктів господарювання у їх відносинах з державними органами здійснювався у господарських судах відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Науково-практичний коментар до Господарського процесуального кодексу України - К.: Юстиніан 2011. - с. 188.

Недостатня урегульованість тих чи інших аспектів суспільних відносин, що виникають у цій сфері, та відсутність у правовій науці єдиного бачення вирішення поставленого наукового завдання з цього питання є підґрунтям для вироблення недосконалої, неоднакової судової практики щодо розмежування двох, а то й трьох (у цьому випадку йдеться про «цивільну» юрисдикцію) судових юрисдикцій. Коломієць Т., Лютіков. Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення - К.:Право України, 2009р. № 10 - с. 176

При визначенні підвідомчості справ адміністративним судам слід спиратися на критерії підвідомчості, що вироблені і використовуються процесуальною доктриною та практикою. До таких критеріїв належать суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Щодо першого критерію, то обов'язковим учасником публічно-правового спору є суб'єкт владних повноважень, за другим -- предметом судового розгляду у адміністративному суді є публічно-правовий спір. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства Українт - Х.: Одіссей, 2006. - с. 19