«ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПIДПРИЄМСТВ ТА ЙОГО КОНСУЛЬТАЦIЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ»

ЗМIСТ

ВСТУП

РОЗДIЛ I. Теоретичнi аспекти державного регулювання розвитку автотранспортних пiдприємств

1.1 Теоретичнi пiдходи щодо органiзацiї автотранспортних пiдприємств

1.2 Роль державного регулювання в розвитку автотранспортних пiдприємств

1.3 Державна полiтика щодо забезпечення регулювання у сферi автотранспортних перевезень

Висновки до роздiлу I

РОЗДIЛ II. Аналiз сучасного стану розвитку автотранспортних підприємств в Українi

2.1 Загальна характеристика автотранспортних пiдприємств в Україн

2.2 Монiторинг органiзацiї державного регулювання розвитку автотранспортних пiдприємств в Українi

2.3 Тенденцiї розвитку автомобiльного транспорту України

Висновки до роздiлу II

РОЗДIЛ III. Удосконалення державного регулювання розвитку автотранспортних пiдприємств в Українi

3.1 Основнi чиники державної полiтики розвитку автотранспортних пiдприємств

3.2 Заходи удосконалення державного регулювання розвитку автотранспортних пiдприємств в Українi

3.3 Перспективи розвитку автотранспортних пiдприємств в Українi

Висновки до роздiлу III

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦIЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛIТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальнiсть теми дослiдження. У сферi транспорту в Українi останнiми роками була проведена необхiдна модернiзацiя iнфраструктури, що дозволило задовiльнити зростаючий попит на пасажирськi i вантажнi перевезення i створити певний задiл для подальшого розвитку. Україна має в своєму розпорядженнi всi сучаснi види транспорту, розмiщення i структура її транспортних комунiкацiй в цiлому вiдповiдають внутрiшнiм i зовнiшнiм транспортно-економiчним зв'язкам країни, але потребують вдосконалення.

Аналiз останнiх наукових дослiджень.Значний внесок у розробку теорiї та методологiї державного регулювання транспортних систем зробили вiтчизнянi та зарубiжнi дослiдники: Г. Д. Ейтутiс, О. С. Iгнатенко, О. М. Ложачевська, Г. I. Мiщенко, Ю. Є. Пащенко, В. Й. Развадовський, Д. А. Тимоха, А. М. Ткаченко. В основi дослiдження лежать працi вiдомих фахiвцiв з органiзацiї державного управлiння та регулювання рiзних сфер життєдiяльностi суспiльства, а саме: Ю. С. Бараша, В. М. Гурнака, О. А. Дєгтяра, О. В. Довгальової, О. М. Iваницької, А. М. Новiкової, М. Л. Погребицького, А. I. Семенченка, О. В. Шкiдченко та iн.

Постановка завдання

- обгрунтувати ризики державного регулювання транспортної системи;

- визначити основнi загальносистемнi проблеми державного регулювання розвитку транспортної галузi України.

Результати. Важливе мiсце в транспортнiй системi займають залiзницi. Залiзничний транспорт виконує 62 вiдсотки об'єму вантажних перевезень, здiйснюваних транспортом користування, або 84,3 вiдсотка вантажообiгу, здiйснюваного всiма видами транспорту (без врахування трубопровiдного). На автомобiльний транспорт 47,4 вiдсотка об'єму комерцiйних перевезень вантажiв, причому питома вага перевезень залiзничним транспортом останнiми роками скорочується, а автомобiльним транспортом зростає, що свiдчить про пiдвищення конкурентоспроможностi автомобiльного транспорту в певних сегментах ринку транспортних послуг.

Позитивнi змiни спостерiгаються в створеннi паритету мiж українськими i зарубiжними перевiзниками при виконаннi мiжнародних перевезень.

Частка автомобiльного (автобусного) транспорту в пасажирських перевезень транспортом користування складає 57,8 вiдсотка. У структурi пасажирообiгу 35,4 вiдсотка займає залiзничний транспорт, 29,4 вiдсотка - автомобiльний транспорт i 22,6 вiдсотка - повiтряний транспорт.

Зниження в 2000 - 2009 роках на 42,5 вiдсотка об'єму перевезень пасажирiв, виконаних залiзничним транспортом в примiському сполученнi, автомобiльним i мiським наземним електричним транспортом, пов'язано з скороченням кiлькостi поїздок пiльгових категорiй пасажирiв, змiною системи їх облiку в результатi введення єдиних соцiальних проїзних квиткiв, а також з переходом на персонiфiкований облiк.

Постiйне зростання числа легкових автомобiлiв в особистому користуваннi громадян також робить вплив на зниження роботи, виконаної мiським пасажирським транспортом. З початку здiйснення програми економiчних реформ домiнуюче положення у сферi транспорту зайняв недержавний сектор.

Транспортнi пiдприємства поступово адаптуються до нових умов господарювання. Проте багато питань роботи i розвитку транспорту в умовах формування ринкових стосункiв поки не отримали задовiльного характеру . У рядi основних недолiкiв українського транспорту особливо видiляються низький технiчний рiвень i незадовiльний стан його виробничої бази.

До теперiшнього часу не завершено формування опорної мережi державних автомобiльних дорiг, що зв'язує всi областi України. Нормативним вимогам вiдповiдає лише близько 38 вiдсоткiв автомобiльних дорiг державного значення.

Майже у всiх галузях транспортного комплексу зберiгаються тенденцiї старiння основних фондiв i їх неефективного використання. Знос основних виробничих фондiв по окремих групах основних засобiв досяг 55 - 70 вiдсоткiв i продовжує наростати. Стан багатьох технiчних засобiв транспорту пiдiйшов до критичного рiвня. Значна частка їх експлуатується за межами нормативного термiну служби, iнша - наближається до цього термiну. Як наслiдок, iстотно погiршуються показники безпеки i економiчної ефективностi роботи транспорту.

Автотранспортне пiдприємництво - це провiдний сектор ринкової економiки, який забезпечує насиченiсть ринку товарами та послугами, сприяє здоровiй конкуренцiї, створює новий прошарок-пiдприємець-власник. Воно базується на самостiйнiй, iнiцiативнiй, систематичнiй, на власний ризик, дiяльностi по виробництву продукцiї, надання послуг i зайняттю торгiвлею i має на метi сприяння прибутку.

Очевидно, що необхiдно удосконалювати комплексне теоретико-методологiчне дослiдження розвитку пiдприємницької дiяльностi та розробки iнформацiйно-консультацiйного забезпечення державної пiдтримки в Українi, що i вказує на актуальнiсть дослiджувальної теми.

Мета i задачi дослiдження. Мета даного дослiдження полягає в узагальненнi та поглибленнi теоретичних та методичних засад та розробцi обґрунтованих пропозицiй щодо удосконалення пiдприємницької дiяльностi в державному регулюваннi.

Досягнення цiєї мети зумовило необхiднiсть комплексного вирiшення наступних завдань:

· вивчення i узагальнення теоретичних основ пiдприємницької дiяльностi в державному управлiннi;

· аналiз консультацiйного забезпечення державного регулювання розвитку пiдприємництва в Українi;

· удосконалення органiзацiї консультацiйного забезпечення державного регулювання розвитку пiдприємницької дiяльностi в Українi.

Предмет i об'єкт дослiдження. Об'єктом дослiдження є процес органiзацiї пiдприємництва в України.

Предметом дослiдження виступає комплекс теоретичних, методичних та практичних аспектiв функцiонування державного регулювання та iнформацiйно-консультацiйного забезпечення розвитку автотранспортних пiдприємництва.

Методи дослiдження. Методологiчною основою магiстерського дослiдження є дiалектичний i абстрактно-логiчний метод пiзнання економiчних явищ та положень економiчної теорiї. Теоретичною базою дослiдження стали працi класикiв економiчної науки, сучасних вiтчизняних та зарубiжних учених економiстiв, Закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради та Уряду України.

Для реалiзацiї поставлених у магiстерськiй роботi завдань використовувалося широке коло методiв, а саме: абстрактно-логiчний (теоретичне узагальнення i формування висновкiв), монографiчний (вивчення форм i способiв органiзацiї пiдприємницької дiяльностi), соцiологiчний, та iншi загальноприйнятi статистичнi методи. Для обробки статистичного та фактичного матерiалу використовувалася сучасна комп'ютерна технiка.

Iнформацiйну базу дослiдження складають вiдповiднi закони України та офiцiйнi матерiали Державного комiтету статистики України, данi соцiологiчного опитування в регiонах України, науковi розробки вiтчизняних i закордонних вчених, матерiали наукових конференцiй, семiнарiв, науковi публiкацiї.

Практичне значення одержаних результатiв полягає у можливостi використання викладених розробок щодо розвитку пiдприємництва в Українi i упроваджуватись у практичну дiяльнiсть об'єктiв iнформацiйно-консультацiйної iнфраструктури автотранспортного бiзнесу.

Результати роботи мають практичну цiннiсть, оскiльки можуть бути використанi як для розвитку пiдприємницької дiяльностi, так i для покращення роботи iснуючих, дослiдження також можуть бути використанi при вирiшеннi практичних завдань та реалiзацiї програм, визначених державними органами управлiння.

Обсяг та структура роботи. Магiстерська робота складається iз вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, викладена на ___ торiнках, включає ____таблиць i ____ рисункiв, та список лiтературних джерел, що має _____

РОЗДIЛ I. ТЕОРЕТИЧНI АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПIДПРИЄМСТВ

державний автотранспортний консультаційний

1.1 Теоретичнi пiдходи щодо органiзацiї автотранспортних пiдприємств

Транспорт є однiєю з ключових галузей будь-якої держави. Обсяг транспортних послуг багато в чому залежить вiд стану економiки країни. Однак сам транспорт часто стимулює пiдвищення рiвня активностi економiки. Вiн звiльняє можливостi, що криються в слаборозвинених регiонах країни чи свiту, дозволяє розширити масштаби виробництва, зв'язати виробництво i споживачiв.

Особливе мiсце транспорту у сферi виробництва полягає в тому, що, з одного боку, транспортна промисловiсть становить самостiйну галузь виробництва, а тому особливу галузь вкладення виробничого капiталу. Але з iншого боку, вона вiдрiзняється тим, що є продовженням процесу виробництва в межах процесу обiгу i для процесу обiгу. Особливе мiсце серед рiзних видiв транспорту займає автомобiльний.

Автомобiльний транспорт є унiверсальним i маневреним видом, який виконує великий обсяг перевезень вантажiв в основному на невеликi вiдстанi (середня вiдстань перевезення 1т вантажiв - близько 20км: пiдвезення вантажiв на станцiї, розвезення поставлених вантажiв та iнше), забезпечуючи практично гарантiю збереження вантажу, термiновiсть i надiйнiсть перевезень.

За обсягом перевезень вантажiв, тобто масою, вiн стабiльно перевищує показники залiзничного транспорту у 4-5 разiв, а за обсягом перевезень пасажирiв, тобто кiлькiстю, - у 5-6 разiв (за обсягом перевезень, а не за вантажообiгом чи пасажирообiгом). Тобто, автомобiльний транспорт переважає у вантажних перевезеннях на короткi вiдстанi.

Рис.1.1. Сегменти автотранспортного ринку

Зростає роль автомобiльного транспорту i в перевезеннях вантажiв на дальнi вiдстанi - в райони, де вiдсутнi залiзничнi i воднi шляхи, а також термiнових вантажiв у зарубiжнi країни. Вiн забезпечує перевезення вантажiв безпосередньо з мiсця виробництва до мiсця споживання без участi iнших видiв транспорту.

Для прогнозування особливостей поведiнки певних груп споживачiв автотранспортнi пiдприємстава велике значення має мотивацiя споживача при замовленнi транспортних послуг. Визначено, що задоволення потреб певного сегмента ринку автотранспортних послуг можливе формуванням конкретних видiв або комплексу транспортних послуг; укладенням угоди з покупцем; реалiзацiєю угоди (договору, контракту i т.iн.). Для розв'язання цих та iнших задач необхiдне застосування комплексного пiдходу, який передбачає узгодження цiлей пiдприємства з його ресурсами та можливостями.