Це призведе до поглиблення суттєвих диспропорцiй у розвитку галузi з подальшим iгноруванням все зростаючих вiд дiяльностi автомобiльного транспорту багатомiльярдних зовнiшнiх витрат суспiльства, зумовлених негативним впливом автотранспорту на довкiлля i особливо погiршенням екологiчної ситуацiї у мiстах, неможливiстю забезпечення належного рiвня безпеки перевезень, залежнiстю країни вiд iмпорту нафтопродуктiв, незабезпеченостi транспортного обслуговування соцiально незахищених верств населення, осiб з обмеженими фiзичними можливостями та жителiв окремих населених пунктiв у сiльськiй мiсцевостi, неможливостi забезпечення реалiзацiї законодавчого права окремих категорiй громадян на пiльгове користування громадським автотранспортом, зниження рiвня органiзацiї перевезень на регулярних автобусних маршрутах (особливо в години "пiк"), а також до подальшого зменшення конкурентоспроможностi вiтчизняних перевiзникiв не тiльки на зовнiшнiх ринках, але й навiть на внутрiшньому ринку тощо.

Другий - передбачає (згiдно з досвiдом розвинених краї свiту) забезпечення сталого та збалансованого розвитку транспортної галузi iз застосуванням на державному рiвнi механiзмiв реалiзацiї принципу "користувач (та забруднювач) платить" для залучення фiнансових ресурсiв на вирiшеннi проблем транспорту, що мають суспiльний характер. Повиннi бути забезпеченi: концентрацiя державних ресурсiв та коштiв на прiоритетних напрямах розвитку галузi; формування ефективної цiнової, податкової, бюджетної i технiчної полiтики, орiєнтованої на забезпечення сталого збалансованого розвитку екологiчно сприятливого, енергоефективного i конкурентоспроможного автомобiльного транспорту (ґрунтуючись на сучасних технологiях i стандартах), пiдвищення якостi та безпеки автотранспортних перевезень в цiлому та автотранспортних послуг, забезпечення соцiальних перевезень громадян тощо.

Цей варiант також передбачає пiдвищення ролi держави щодо соцiальних питань роботи громадського автотранспорту та створення цивiлiзованих умов конкуренцiї та ринку автотранспортних послуг.

Також необхiдно зазначити, що державне регулювання пiдтримки пiдприємств слiд розглядати не як повернення до старої адмiнiстративної системи опiкування пiдприємствами, а як засiб оптимiзацiї фiнансових вiдносин в державi та в регiонi. Державнi органи, проводячи активну соцiально-економiчну полiтику, не повиннi брати безпосередньої участi в управлiннi транспортним виробництвом, але натомiсть мають створювати сприятливi умови для нього. У питаннях дотримання безпеки перевезень, охорони довкiлля, досягнення свiтових стандартiв, контроль та регулювання з боку держави повиннi посилюватися. Вiдповiдно до «Стратегiї економiчного i соцiального розвитку України на 2000-2004 роки», економiчнi реформи повиннi зводитися до органiзацiї таких економiчних вiдносин у державi, якi б забезпечили розвиток як конкретних суб'єктiв господарювання, так i економiки країни в цiлому (окремих її регiонiв). А це передбачає поряд iз безумовним наданням гарантiї економiчних свобод суб'єктам господарювання наявнiсть певних економiчних механiзмiв, що сприяють розвитку пiдприємств та допомагають вирiшити багато економiчних проблем, якi не можуть бути вирiшенi суто ринковими регуляторами. Налагодження механiзму регулювання економiчної дiяльностi та досягнення загальної ефективностi ринку можливе тiльки за умов гнучкого поєднання ринкових iнструментiв та державного регулювання. Транспортне пiдприємство, що переходить на ринковi засади, обов'язково повинно орiєнтуватися на потреби своїх клiєнтiв та ставити за мету їх задоволення, намагаючись при цьому функцiонувати рацiонально та ефективно. За таких умов будуть задовольнятися i соцiальнi потреби. Тому можна зробити висновок, що ринковий пiдхiд здатний об'єднати iнтереси транспортних пiдприємств, держави та населення. Узгодження цiлей i iнтересiв суб'єктiв господарювання вiдбувається через дiю ринкових механiзмiв, фiнансового механiзму пiдприємства, а також дiї регулюючих механiзмiв, у тому числi механiзмiв державного та регiонального регулювання та пiдтримки.

Таблиця 2.2.1

Соцiально-економiчнi проблеми

Соцiально-економiчнi проблеми

Необхiднiсть втручання держави

1. Механiзм ринку не забезпечує задоволення потреб суспiльства, якi виражаються в iндивiдуальному платоспроможному попитi

Оскiльки iснування ринку таких благ неможливо, регулятори повиннi вироблятися державою. Ринок, у силу притаманнiй йому економiчнiй природи, враховує лише попит окремих споживачiв на суспiльнi блага. Неможливiсть ринку врахувати потреби суспiльства в суспiльних благах приводить до скорочення обсягу їхнього виробництва в порiвняннi з реальним попитом тому потрiбно втручання держави. Рiзниця мiж повними витратами автопiдприємств i фiнансовими витратами споживачiв повинна покриватися за рахунок субсидiй. Але визначення обсягу коштiв для субсидування необхiдної кiлькостi суспiльних благ, є однiєї з важливих економiчних проблем

2. Ринковий механiзм породжує зовнiшнi ефекти: суспiльний транспорт вирiшує соцiальнi задачi, надаючи право безкоштовного користування транспортом пiльговим категорiям пасажирiв; негативно впливає на навколишнє середовище, тощо.