Контроль за дотриманням законодавства щодо перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом здiйснюється методом перевiрки його виконання на пiдприємствах, в установах, органiзацiях автомобiльного транспорту, а також перевiрки в транспортних засобах, на автовокзалах, автостанцiях.

Контролююча особа при здiйсненнi контролю має право накладати штраф вiдповiдно до ст. 119, частини 5 ст. 133, частин 2-5 ст. 133-1, ст. 134, 135 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення на мiсцi виявлення правопорушення.

Про результати контролю автотранспортнi управлiння подають Державному департаменту автотранспорту звiт щокварталу до 5 числа наступного мiсяця.

Висновки до роздiлу 1

Основним завданням державного регулювання дiяльностi автомобiльного транспорту є формування ринку його послуг шляхом реалiзацiї єдиної економiчної, iнвестицiйної, науково-технiчної та соцiальної полiтики.

Основними функцiями державного регулювання дiяльностi автомобiльного транспорту є: формування ринку послуг; контроль за виконанням законодавства про автомобiльний транспорт; нормативно-правове регулювання з питань автомобiльного транспорту; лiцензування дiяльностi перевiзникiв; стандартизацiя i сертифiкацiя; органiзацiя та контроль автомобiльних перевезень; тарифна, iнновацiйна та iнвестицiйна полiтика; державне замовлення на соцiально значущi послуги автомобiльного транспорту загального користування; захист прав споживачiв послуг автомобiльного транспорту.

Автотранспортнi перевезення регулюються Законами України „Про автомобiльний транспорт”, "Про транспорт", "Про дорожнiй рух" та iншими нормативно-правовими актами i мiжнародними договорами.

Основним документом, який регулює вiдносини мiж перевiзником i замовником є договiр про перевезення вантажу автомобiльним транспортом загального користування.

РОЗДIЛ II. АНАЛIЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПIДПРИЄМСТВ В УКРАЇНI

2.1 Загальна характеристика автотранспортних пiдприємств в Українi

Автомобiльний транспорт є однiєю з найважливiших сфер пiдприємницької дiяльностi, оскiльки у процесi господарювання кожна фiрма потребує перевезення матерiалiв, сировини, готової продукцiї, при цьому вони використовують власний автотранспорт або користуються послугами автотранспортних пiдприємств.

Головним завданням розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий перiод та до 2020 р. є визначення шляхiв розв'язання проблем подальшого розвитку транспортної галузi, зростання попиту на транспортнi послуги, активiзацiї процесiв iнтеграцiї транспортно-дорожнього комплексу України до європейської та свiтової транспортних систем. Для сучасного економiчного стану України характерним є пiдвищення ролi транспорту, який забезпечує життєдiяльнiсть населення, функцiонування i розвиток економiки держави, збереження її обороноздатностi, можливiсть досягнення зовнiшньоекономiчних цiлей країни.

Автомобiльний транспорт вiдiграє важливу роль в соцiально-економiчному розвитку країни. На сьогоднi бiльш як 100 тис. автомобiльних перевiзникiв надають послуги з перевезення 52 % пасажирiв та 64 % вантажiв.

Автомобiльний транспорт - це матерiальна основа виробничого процесу автотранспортних пiдприємств.

За КВЕД (класифiкацiя видiв економiчної дiяльностi) автомобiльнi перевезення вiдносяться до секцiї I:

- код 60.22.0 - пасажирськi транспортнi перевезення;

- код 60.24.1 - дiяльнiсть автомобiльного вантажного транспорту.

Продукцiя автотранспорту вимiрюється в тонно-кiлометрах або пасажиро-кiлометрах.

Виробничi процеси автотранспортних пiдприємств значно вiдрiзняються вiд будь-яких iнших пiдприємств. Дiяльнiсть автомобiльного транспорту не пов'язана з сировиною. Предметом його працi є вантаж.

Функцiї автомобiльного транспорту:

- самостiйне здiйснення пасажирських i вантажних перевезень;

- сприяння роботi залiзничного транспорту з вивезення вантажiв зi станцiї;

- замiна у мiстах i примiських зонах iншого виду транспорту (рейкового, гужового).

Види господарських операцiй в автотранспортних пiдприємств:

- експлуатацiйнi перевезення пасажирiв i вантажiв;

- гаражне обслуговування i зберiгання рухомого складу, технiчне обслуговування i ремонт автомобiлiв, причепiв та їх агрегатiв;

- транспортно-експедицiйне обслуговування;

- навантаження порожнiх автомобiлiв;

- перегiн нових автомобiлiв iз заводiв;

- утримання i експлуатацiя транспортних агрегатiв станцiй технiчного обслуговування вантажних автостанцiй.

Основнi складовi елементи транспортного процесу на всiх пiдприємствах незалежно вiд роду дiяльностi:

- навантаження вантажiв або посадка пасажирiв на рухомий склад у пунктах вiдправлення;

- перемiщення вантажiв i пасажирiв дорогами мiж пунктами вiдправлення їх призначення;

- розвантаження вантажiв або висадка пасажирiв у пунктах призначення;

- технiчне обслуговування транспортних засобiв.

До автотранспортних пiдприємств висуваються особливi вимоги до водiїв та автомобiлiв: обов'язкове проходження медичного огляду водiїв - не рiдше нiж раз у 2 рiк, а також щоденний огляд лiкаря перед виїздом iз гаража; автомобiль також щоденно перевiряється механiком перед виїздом, про що робиться вiдповiдний запис у подорожньому листi автомобiля.

В автотранспортному пiдприємствi здiйснюється нормування роботи водiя згiдно з положенням та нормування витрачання палива та автомобiльних шин залежно вiд пори року, кiлькостi жителiв у мiстi, поворотiв маршруту на дорозi, типу двигуна, маси автомобiля, наявностi кондицiонера, згiдно з нормами.

Вантажнi та пасажирнi перевезення пiдлягають обов'язковому лiцензуванню вiдповiдно до Закону.

Перевiзники зобов'язанi проводити обов'язкове страхування цивiльної вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв. Це передбачено Законом України та Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України, де обумовлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивiльної вiдповiдальностi є цивiльна вiдповiдальнiсть власникiв транспортних засобiв за збиток, нанесений третiм особам унаслiдок дорожньо-транспортної пригоди. Цi витрати включають до складу валових витрат i собiвартостi перевезень.

Особливостi облiку в автотранспортних пiдприємств:

1. На автотранспортних пiдприємствах мають мiсце такi виробничi процеси - процес постачання (купiвля бензину, запчастин, контейнерiв); процес реалiзацiї послуг; вiдтворення технiчного стану засобiв працi.

2. Витрати автотранспортних пiдприємств визначаються за видами виробництв: основне, допомiжне, обслуговуюче.

3. Калькуляцiйною одиницею є вiдповiднi одиницi вимiрювання окремих видiв перевезень (робiт, послуг).

4. Значну частину загальних витрат становлять витрати на паливно-мастильнi матерiали (ПММ), ремонт, технiчне обслуговування (ТО), обов'язкове проходження технiчного огляду в органах ДАI. Такий огляд проводиться щорiчно, за що справляються певнi платежi (транспортний збiр, розмiр якого залежить вiд лiтражу двигуна i типу транспортного засобу, збори за проходження технiчного огляду та за отримання талона).

5. Для нарахування амортизацiї рухомого складу в бухгалтерському облiку часто обирають виробничий метод.

6. Автотранспортнi пiдприємства є платниками податку, з власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин та механiзмiв i збору за забруднення навколишнього середовища.

7. Водiям та технiчному персоналу видається спецiальний одяг, згiдно з наказом, який облiковується на рахунку МШК або МНМА (залежно вiд облiкової полiтики пiдприємства).

2.2 Монiторинг органiзацiї державного регулювання розвитку автотранспортних пiдприємств України

Автотранспортнi пiдприємства вiдiграють значну роль в економiцi країни але ставлення до їх розвитку з боку держави протягом тривалого перiоду визначається за залишковим принципом. Це стало наслiдком переходу до ринкових вiдносин: було визнано помилковим втручання в справи пiдприємства з боку держави та проголошена необхiднiсть переходу до макроекономiчного регулювання. Внаслiдок цього держава вiдмежувалася вiд регулювання на мiкрорiвнi, що спричинило втрату контролю за пiдприємствами. Ставку було зроблено на важелi загальноекономiчного впливу, на те, що ринок спрямує економiку до ефективностi. Але така схема iдеального ринку не спрацювала з об`єктивних причин, однiєю з яких є незацiкавленiсть ринку у виробництвi суспiльних благ до яких вiдносяться i пасажирськi автопослуги.

Проте досвiд розвинутих країн свiдчить, що транспортна система країни не може нормально функцiонувати без державної пiдтримки. Важливим аспектом реалiзацiї ефективних форм та методiв державної пiдтримки розвитку пiдприємств є державне регулювання економiки, без якого не обходяться в жоднiй iндустрiально розвиненiй країнi. Держава не усувається вiд розв'язання питань функцiонування транспортного ринку, виступаючи, по-перше, впливовим макрофактором функцiонування транспортної галузi, по-друге, не менш вагомою є роль держави, як елемента мiкросередовища - споживача транспортних послуг, постачальника, кредитора тощо. Причому слiд зазначити, що одностайної думки з приводу необхiдностi втручання держави в систему вiльних ринкiв не iснує. Однi вченi знаходять державне регулювання усiх виробничо-господарських вiдносин необхiдним, видiляючи основнi недосконалостi ринку, iншi вiдкидають таке регулювання взагалi та вважають, що сама система в змозi координувати економiчну дiяльнiсть без регулювання, деякi економiсти у своїх мiркуваннях виходять з того, що там, де не спрацьовує ринок, повинний iснувати iнший механiзм, здатний узяти вiдповiднi функцiї. Таким механiзмом є держава. Тому необхiднiсть державного втручання в ринкову економiку науково може бути пояснена саме неефективнiстю ринку. Бiльш того, ринковi методи господарювання в силу своєї економiчної природи породжують ряд негативних соцiальних наслiдкiв, що приводять до необхiдностi державного регулювання деяких сфер економiки та не в змозi вирiшити соцiально-економiчнi проблеми (табл.1).

Соцiально-економiчнi проблеми вiдносяться i до проблем функцiонування пасажирського транспорту, що пiдтверджує необхiднiсть державного регулювання дiяльностi даної сфери нацiональної економiки. Нинi бiльшiсть економiстiв одностайнi в тiм, що держава є невiд'ємним суб'єктом ринкової економiки. При цьому функцiя держави, має подвiйний характер: з одному боку, для пiдвищення ефективностi економiки, держава повинна стимулювати ринковi вiдносини як бiльш сприятливi для створення ефективної економiки, а з iншого боку - враховуючи, що ринок не в змозi вирiшити багато соцiальних i економiчних проблем, держава покликана протидiяти абсолютизацiї ринкових вiдношень. Звiдси негативними наслiдками є, як надмiрне державне регулювання господарсько-фiнансових вiдносин, так i повне невтручання держави в сфери економiки. При таких умовах мова може йти тiльки про границi втручання держави в економiку автотранспортних пiдприємств, способах i методах такого втручання, а також про роль держави у ринковiй економiцi. Система методiв державного управлiння, що застосовуються для регулювання галузi пасажирських перевезень в Українi подана в таблицi 2.2.1.

Подальший розвиток автомобiльного транспорту можливий за такими напрямами.

Перший - нинi iснуючий, який передбачає вiдсутнiсть адекватного проблемi державного i технiчного регулювання у секторi.