б) двостороннім (взаємне виникнення у кожної із сторін прав і обов'язків). в) консенсуальним (права і обов'язки у сторін виникають з моменту досягнення ними згоди щодо істотних умов договору); г) реальним (передача товару продавцем є підставою для укладення договору купівлі-продажу); д) відплатним (при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві обумовлену в договорі ціну).

До джерел правового регулювання договорів купівлі-продажу належать:

а) Цивільний та Земельний Кодекси України; б) Закони України (надалі - ЗУ); в) Постанови Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ); г) Інші підзаконні нормативно-правові акти;

д) Міжнародні договори України в сфері торгівлі;

е) Звичай, зокрема, звичай ділового обороту;

є) Судовий прецедент; ж) Договір (наприклад - попередній договір.)

1.1 Сторони договору купівлі-продажу

Сторонами договору купівлі-продажу можуть виступати будь-які учасники цивільних відносин у межах встановленої дієздатності (продавці і покупці), тобто:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- держава Україна;

- Автономна Республіка Крим;

- територіальні громади;

- іноземні держави;

- інші суб'єкти цивільного права.

Продавцем може бути дієздатна як фізична особа (людина), так і юридична (підприємство, установа, організація), держава. Приймати рішення про відчуження майна має право лише власник, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцю не тільки саме майно, але й право власності на нього. Однак у деяких випадках законодавством передбачається, що право розпорядження майном може належати і не власнику. Зокрема, у законодавстві існує поняття примусового продажу, підставами для якого можуть бути продаж описаного у боржника майна, продаж заставленого майна тощо. В укладенні договору купівлі-продажу не обов'язково брати участь власникові. Він може здійснити свої права через представника. Якщо в договорі купівлі-продажу продавцем виступає підприємство, установа, організація, вони повинні мати статус юридичної особи, а угоди, які вони укладають, не повинні суперечити цілям їх діяльності, передбаченим в установчих документах.

Покупцем може бути дієздатна як фізична особа (людина) так і юридична (підприємство, установа, організація), держава.

В окремих, передбачених законодавством, випадках принцип свободи договору може бути обмежений, якщо договір укладається без дозволу органу державної влади. Наприклад, «…батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання» (I.1. 5, ч.3 ст.17)

Законом передбачено обмеження щодо можливості продажу майна, яке стало власністю осіб внаслідок прийняття спадщини, якщо спадкодавцем є особа, що оголошена померлою. Так, відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати (продавати, дарити і т.п.) протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини

Для окремих договорів купівлі-продажу закон встановив спеціальні вимоги щодо його сторін (в окремих випадках обмежив коло осіб, що можуть виступати сторонами договору): - за договором роздрібної купівлі - продажу (ч. 1 ст. 698 ЦК), та за договором поставки (ч. 1. ст. 712 ЦК) продавцем може бути особа, що здійснює підприємницьку діяльність; - продавцем цінних паперів можуть бути господарські товариства, для яких операції на фондовому ринку є виключним видом діяльності, а також банками (I.1.6, ч. 1 ст. 17), - покупці продукції для державних потреб (головні розпорядники коштів державного бюджету, державні замовники : Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи) (I.1. 7, ч. 3 ст. 1)

Не можуть бути стороною договору купівлі-продажу:

- покупці - іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та іноземні держави за договорами купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення (ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України), крім продавців вказаних земель, якщо вони отримали їх у спадщину (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України);

- продавці і покупці, які не мають спеціального дозвілу - ліцензії на зайняття діяльністю, пов'язаною з обігом речей, обмежених у цивільному обороті (I.1. 8, ст. 2, ст. 6);

- продавці товарів, заборонених законодавством до ввезення, вивезення та транзиту через територію України. (I. 2.5, п. 8);

- продавці товарів за кодами згідно з митним тарифом. (I.1. 9, Р. 4, Гр. 27);

- продавці та покупці по контрактам купівлі-продажі товарів однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін. (I.1.10, ст. 15);

- продавець-співвласник майна без згоди інших власників майна. (ст. 361 ЦК),

Продавцем товару може виступати і не власник, а інша особа особа (ч. 1 ст. 362, ст. 658 ЦК), тобто у випадках примусового відчудження - продажі майна з публічних торгів (продаж не залежно від волі власника, що забезпечується силою державного примусу). (I.1.11, п.1 ст.58)

Згідно ст. 659 ЦК перед тим, як заключити договір купівлі - продажу, продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб (не являються стороною договору, але мають певні права щодо боржника та (або) кредитора) на товар, що продається (форма такого повідомлення (усно чи письмово) законом не встановлена).

У випадку неповідомлення продавцем покупця про права третіх осіб покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.(ст. 659 ЦК) За рішенням суду товар може бути вилучений у покупця, а продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки (якщо покупець доведе суду, що він не знав або не міг знати про наявність права третьої особи на куплений товар). Такий договір купівлі - продажу являється нікчемним (ст.661 ЦК).

Правові наслідки купівлі майна у продавця, який не мав законних підстав на його відчуження, визначаються в залежності від того, чи є покупець добросовісним набувачем чи ні (ст. ст. 387 - 390 ЦК). Якщо покупець придбав товар не у власника, він набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (у разі купівлі товару в порядку примусового продажу або "інших випадків" встановлених цією нормою). Власник також не має права вимагати повернення товару і у тому випадку, якщо його продавцем виступає комісіонер, якого власник уповноважив укласти договір купівлі-продажу у якості продавця.

Особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном не законно, є недобросовісним набувачем (ч. 1 ст. 390 ЦК). Якщо покупець придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, він є добросовісним набувачем (ч. 1 ст. 388 ЦК).

1.2 Основні права і обов'язки продавця та покупця

За суб'єктом прав та обов'язків у договорах купівлі-продажу, їх можна поділити на:

- права та обов'язки продавця;

- права та обов'язки покупця.

Права продавця:

- на отримання оплати за товар;

- на отримання попередньої оплати товару;

- на відмову від договору та повернення проданого товару, якщо покупець прострочив платіж;

- інші. Обов'язки продавця:

- передати товар покупцеві у власність. (передача може здійснюватися або шляхом безпосереднього вручення, або здачею товару для перевезення чи пересиланням органам транспорту або пошти);

- передати покупцеві необхідні документи на товар, які передбачені законом чи договором;

- забезпечити виникнення у покупця права власності на товар;

- інформувати покупця про недоліки речі;

- попередити покупця про права третіх осіб, тобто про так звані юридичні недоліки речі;

- зберігати продану річ в тих випадках, коли право власності переходить до покупця до її передачі;

- виступити на боці покупця, якщо треті особи звернулися до покупця з позовом про витребування речі.

До специфічних обов'язків продавця за договором законодавець відносить обов'язки: а) «Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання…. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації «. (ст. 700 ЦК);

б). Передати товар покупцеві належної якості. «У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

- вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

- вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

- вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми « (ст. 708 ЦК).

Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару -- протягом 14 днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. Якщо необхідного товару немає, вимога покупця про заміну товару підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки неможливо, покупець на свій вибір має право пред'явити продавцеві або виготовлювачу інші вимоги відповідно до ст. 708 ЦК. Причому, згідно з ч. 5 ст. 709 ЦК, за кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

У статті 710 ЦК закріплено правила щодо відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни та повернення товару неналежної якості.

Підставами звільнення продавця (виготовлювача) від обов'язку задовольнити вимоги покупців є:

- порушення покупцем правил користування товаром або його зберігання;

- дії третіх осіб;

- непереборна сила.

Відповідно до ст. 707 ЦК « покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару неналежної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з продавцем. Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму. Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.»

Права покупця: - на отримання у власність товару: