Інститут присяжних є досить вагомим у судочинстві США має більше значення, ніж в інших розвинутих країнах світу, незважаючи на відносно молодий вік цієї країни. В судах англо-американської системи, до якої налужать США, для присяжних розробляються спеціальні інструкції. Оскільки навіть найбільш освічені присяжні далеко не завжди адекватно розуміють значення спеціальних юридичних термінів, в цих інструкціях дається тлумачення термінів, викладаються правила судового доведення та інші важливі настанови присяжним щодо виконання їхніх обов'язків і порядку роботи суду. Більшість судів включають до цих інструкцій описи стандартних зразків „доказу поза розумним сумнівом” і випадків застосування презумпції невинуватості. Втім, у суддів немає згоди щодо того, як визначати „розумний сумнів” у цих інструкціях. Американські правники під доказами поза розумним сумнівом розуміють „докази, в яких ви твердо переконані”, або еквівалент суб'єктивного переконання, або процес міркування, правильний результат якого і надає впевненості .Оцінка американськими юристами функціонування інституту присяжних засідателів у судочинстві США має полярний характер. Він сприяє утвердженню в судочинстві принципів гласності, усності, змагальності, вільної оцінки доказів тощо, які характеризують його демократичний характер.

Суд присяжних збільшує роль адвоката у судовому процесі, що дає неабияку можливість уникнути корупції і зробити судовий процес відкритим для всіх не тільки на папері, а й на практиці. Але з іншого боку, присяжні за своїм життєвим досвідом не можуть краще професійних суддів оцінити докази, встановити обставини справи і винести рішення, а також зробити судовий процес підпорядкованим не тільки законам, а й суб'єктивному фактору. Ненауковий підхід до справи не завжди дає можливість правильно встановити причинно-наслідковий ланцюг для правильного розкриття злочину. Інститут присяжних спричиняє додаткові фінансові витрати сторін у справі і збільшує строки її розгляду.

Протягом останніх років в Україні триває дискусія щодо необхідності запровадження суду присяжних. На сьогодні не існує однозначної думки правознавців щодо доцільності створення цього інституту в Україні, хоча на папері він уже давно існує згідно з ст. 124 Конституції України при участь у судовому процесі присяжних а народних засідателів . Суди присяжних успішно функціонують в багатьох країнах Європи та США. Аналізуючи правові системи цих країн, можна виділити багато позитивних моментів: забезпечення змагальності судового процесу, його демократичність, збільшення ролі адвоката в процесі тощо. Звісно, Україні в процесі запровадження суду присяжних необхідно буде врахувати досвід західних країн, і у разі його реального створення - запозичити із їхньої практики усе найкраще. За українським законодавством, присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. На думку автора, ідея створення інституту суду присяжних в Україні має як позитивні, так і негативні (недосконалі) сторони. З одного боку, інститут суду присяжних необхідний в Україні з певних причин: суд присяжних є ознакою громадянського суспільства, народ повинен брати участь у судовому процесі, бути більш право свідомим, суд присяжних є формою здійснення громадського контролю, зростає роль інституту прокуратури і адвокатури, змагальність стає принципом правосуддя, а не лише закріпленою в Законі гарантією. Водночас існує багато негативних об'єктивних моментів в існування суду присяжних: значне фінансове навантаженням для держави, не виключений тиск (в т.ч. і фізичний ) на присяжних. Коли йтиметься, наприклад, про можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, на присяжних можуть робитись спроби тиску з метою прийняти неправосудний вердикт, складні юридичні справи не можуть вирішувати особи без належної освіти і фахової підготовки. Однак сьогодні не можна остаточно визначити, чи потрібен суд присяжних в Україні, чи ні. Існує чимало проблем, які відкладають остаточне вирішення цього питання. Створювати в Україні повноцінні суди присяжних слід виважено, враховуючи досвіт західних країн.

Серед фахівців, що стверджують необхідність якнайшвидше ввести в Україні суд присяжних перше місце посідають адвокати, стомлені десятиріччями марних спроб достукатися до вітчизняної Феміди. Росія є однією з небагатьох країн, яка запозичила досвід у країн англо-саксонської правової системи. Суд присяжних - єдина форма організації правосуддя, де дійсно працює презумпція невинуватості, де всі сумніви насправді тлумачаться на користь обвинуваченого.

Отже, суд присяжних залишається досить актуальною проблемою в Україні. З одного боку, він зробить судовий процес більш загальним, підвищить правову свідомість людей, збільшить роль адвоката та дасть можливість подивитись на злочин з боку суб'єктивних обставин та людських факторів. З іншого боку, суд присяжних вимагає значних змін у системі судочинства, значних фінансових вливань та відсутність юридичної грамотності може перетворити судовий процес на процес переконання один одного щодо невинуватості. Ми вважаємо, що створення суду присяжних в Україні на найближчі декілька років є явище майже неможливим та недоцільним у зв'язку з низьким рівнем правової свідомості громадян.

судовий присяжний інстанція апеляційний

В процесі наукового дослідження ми дослідили судові структури притаманні різним країнам світу. Отже, можна виділити типові моделі судових систем, які є характерними для ряду держав Європи та для США.

1) європейська (романо-германська) притаманна більшості країн Європи, які відносяться до романо-германської правової сім'ї. Для даної групи характерний поділ судової влади на дві загальні гілки - орган конституційного контролю та система судів загальної юрисдикції. Причому вказане розмежування проводиться зазвичай на конституційному рівні. Конституційне правосуддя в країнах європейської моделі здійснює окремий судовий орган, який наділений доволі широкою нормативно-правовою та матеріальною базою. Система судів загальної юрисдикції характеризується розгалуженістю, особливо в країнах з федеративною формою територіального устрою (ФРН). Діяльність такої розгалуженої системи судів регулюється доволі великою за обсягом законодавчою базою (кодекси, закони, ордонанси), прецедент не є характерною ознакою цієї групи. До того ж апеляційне оскарження рішення суду є правом особи, на відміну від країн в яких діє англо-американська система правосуддя.

2) англо-американська модель представлена в США, Великій Британії та в інших країнах англосаксонської правової сім'ї. Орган конституційного контролю в цій групі не існує відокремлено від системи судів загальної юрисдикції та представлений в рамках вищого судового органу країни, який окрім цього виступає касаційною інстанцією в загальних справах (наприклад, Верховний Суд США).

Стосовно загальних та спеціалізованих судів, слід зазначити, що існує єдина система яку очолює верховний суд (щоправда в США окремо діють федеральна та судові системи штатів, проте на кожному підрівні судової піраміди є вищий судовий орган). В англо-американській правовій системі діє правовий прецедент, що певною мірою нівелює роль законодавства, хоча на федеральному рівні судової системи США роль законів в провадженні доволі висока. Також характерною рисою вказаної моделі є такий правовий феномен як дозвільна апеляція, коли право на апеляційне звернення особа отримує від суду який першим розглядав справу. Під час здійснення порівняльного аналізу стало очевидним, що судоустрій України має спільні риси з європейською моделлю судової влади.

Наша держава має окремий від системи судів загальної юрисдикції орган конституційного контролю - Конституційний Суд України, діяльність якого регулюється Конституцією України, ЗУ «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996р., ЗУ «Про статус суддів» від 15 грудня 1992р. Окрім того вказаний орган з метою організації своєї діяльності прийняв власний нормативний акт «Регламент Конституційного Суду України» від 5 березня 1997р., що вказує на спорідненість з аналогічними судовими органами Європи. Що стосується функціонального аспекту, необхідно відзначити, що такі повноваження органів конституційного судочинства європейської моделі як, перевірка нормативно-правових актів на конституційність, тлумачення Конституції, підтримання балансу між різними гілками влади, захист прав та свобод людини і громадянина є основними повноваженнями і завданнями в діяльності КСУ, які регламентовані в ЗУ «Про Конституційний Суд України».

На теперішній час в Україні ще не утворилась розгалужена система спеціалізованих судів. Єдиною підсистемою в даному плані є господарські суди, а також у майбутньому судові органи адміністративної юрисдикції. Але це на наш погляд вказує на те, що Україна взяла курс на формування полі системності в своїй національній судовій моделі. Діяльність функціонуючих органів регламентується значною кількістю нормативних актів - ЗУ «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002р., Кримінально-процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, та ін. До того ж особи в Україні мають право на апеляцію будь-якого судового рішення, що також притаманно судовій практиці Франції.

На підставі наведених в дослідженні аргументів ми можемо стверджувати, що судова система України в своїй структурі містить риси притаманні європейській моделі судової влади.

Безумовно судова система України потребує ряду змін та доповнень. Зараз стає очевидною наявність багатьох прогалин в законодавстві. На теперішній час в Україні необхідно прийняти Адміністративно-процесуальний кодекс, нові Кримінально-процесуальний та Цивільний процесуальний кодекси. Отже, на теперішній час для нормального функціонування судової системи держави необхідний комплекс заходів по законодавчому розширенню та доповненню нормативної бази. А також потрібна цілеспрямована поетапна діяльність державних органів, з відповідним фінансовим забезпеченням по впровадженню в життя положень нової концепції.

В результаті проведеного наукового дослідження ми прийшли до висновку, що гіпотеза яка висувалась перед його початком, а саме - судова система України містить елементи притаманні моделям побудови судової влади на теренах континентальної Європи, але в свою чергу вона потребує реформування та подальшого розвитку, підтвердилась.

На основі цього, керуючись знаннями отриманими, на основі аналізу судових моделей іноземних держав, ми пропонуємо наступні рекомендації, які покликані вдосконалити судову систему України:

- включити до проекту нової концепції судово-правової реформи план утворення спеціалізованих судів з трудових, цивільних, торгових справ;

- розпочати дослідження проблематики виділення в складі загальних судів палат в справах неповнолітніх (ювенальна юрисдикція);

- утворити спеціалізовані палати, які б займались розглядом певного кола цивільних та кримінальних справ на рівні місцевих судів, з подальшим закріпленням за кожною спеціалізованою палатою професійного судді;

- надати ЗУ «Про Конституційний Суд України» статус органічного;

- мають бути внесені відповідні доповнення в ЗУ «Про судоустрій України», а також прийняті Адміністративно-процесуальний кодекс, нові Кримінально-процесуальний та Цивільний процесуальний кодекси.

Реалізація вказаних рекомендацій є на наш погляд способом розв'язання проблеми подальшого реформування судової системи України.