6) передумови виникнення інституту наказного провадження поділяються на об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивні передумови зумовлюються змістом судової діяльності та специфікою предмета процесуальної діяльності. Суб'єктивні передумови - це місце судового наказу у сфері захисту цивільних прав;

7) сторонами у наказному провадженні за чинним законодавством є стягувач (кредитор) та боржник; при цьому вимоги стягувача (кредитора) є предметом судового розгляду

8) наказне провадження характеризується відсутністю виклику у судове засідання кредитора та боржника та заслуховування їх пояснень, судового засідання, засобів фіксації процесуальних дій (протоколювання);

9) розгляду справи передує дослідження судом наданих письмових доказів;

10) наказне провадження є альтернативою позовному. Вибір провадження, в якому розглядатиметься справа (позовне чи наказне), є виключним правом особи, яка звертається до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів Штефан О. Наказне провадження у цивільному судочинстві України // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №1. - С. 47..

У сучасному українському праві (П.Шевчук, Д.Луспеник, О.Грошева та ін.) наказне провадження визначається як спрощена процедура захисту порушеного права, що дозволяє посилити оперативність та ефективність судового захисту суб'єктивних прав Луспеник Д. Наказне провадження: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх вирішення // Право України. - 2004. - № 7. - С.89-94; Шевчук П. Судовий наказ в цивільному судочинстві // Право України. - 1998. - № 5. - С. 31-32. . Виходячи з наведених характерних ознак наказного провадження та норм нового цивільного процесуального законодавства наказне провадження можна визначити як скорочене провадження, засноване на достовірних письмових доказах, яке розглядається у суді першої інстанції та має на меті захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави шляхом забезпечення можливості примусового виконання низки зобов'язань та зумовлене правовою природою матеріальних вимог, зазначених у законі, за якими може бути виданий судовий наказ.

Задля цього закон зазначає, що судовий наказ є особливою формою судового рішення і, одночасно, має силу виконавчого документа, що підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 95 ЦПК).

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦПК, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі; заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

На мій погляд, указана частина статті потребує змін і уточнень. По-перше, це стосується розширення вимог, за якими може видатися судовий наказ, оскільки у викладеній статті законодавець указує лише на три випадки. Однак ми впевнені, що суди на даний момент розглядають у порядку позовного провадження справи, які теж можуть бути предметом розгляду в наказному провадженні, оскільки не містять спору про право цивільне. Тому даний перелік безумовно повинен бути розширений. Наприклад, до нього можуть бути внесені вимоги, що стосуються грошових коштів або витребування майна, і які носять безспірний характер. З приводу цього Д.Д. Луспеник, зокрема, вважає за необхідне доповнити даний перелік вимогою про стягнення аліментів та утримання малолітніх або неповнолітніх дітей  Луспеник Д.Д. Наказне провадження: його цілі, процедури, проблеми та шляхи їх вирішення // Право України. - 2004. - № 7. - C.90.. Так, розгляд цієї вимоги в наказному провадженні цілком можливий, однак за умови відсутності необхідності встановлення батьківства або ж його оспорювання. Отже, за наявності всіх процесуальних вимог, а саме: документів, які свідчать, що боржник є батьком дитини; дитина є малолітньою чи неповнолітньою; відоме місце проживання боржника; заява подається особою, яка має на це право, вимога щодо стягнення аліментів може бути предметом розгляду у порядку наказного провадження.

Доповненню підлягає не тільки ч.1, але і ч.2 ст.96 ЦПК. Зокрема, перелік вимог, за якими видається судовий наказ, повинен бути вичерпним і чітко сформульованим, щоб усунути неузгодженості, які можуть виникнути в судовій практиці. Оскільки, цілком недоречне використання законодавцем у ч.2 формулювання «і в інших випадках, встановлених законом».Адже саме це може призвести до багатьох суперечок у судовій діяльності. Крім того, підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу є відсутність заявленої вимоги в переліку, передбаченому ст. 96 ЦПК.

Таким чином, наказне провадження, як і позовне провадження, має на меті вирішення правового конфлікту, спору, що виник між сторонами матеріальних правовідносин.

Проте, на відміну від позовного провадження, наказне провадження вирішує такий конфлікт у спрощеній формі - з метою процесуальної економії та прискорення здійснення реального судового захисту суб'єктивних прав учасників матеріальних правовідносин шляхом надання правомочній стороні від органів судової влади права на примусове стягнення з відповідача його заборгованих грошових коштів або майна за допомогою державної системи виконавчого провадження.

Спрощений порядок наказного провадження обумовлюється ще й обмеженим колом вимог, щодо яких таке провадження є допустимим Луспеник Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи їх вирішення // Право України. - 2004. - № 5. - С. 95..

Викладене свідчить, що, з одного боку, у наказному провадженні має місце спір про право в особливій формі прояву, а з іншого - наказне провадження є безспірним.

Безспірний порядок наказного провадження означає, що: по-перше, відсутній прояв принципу змагальності сторін; по-друге, є спрощеним провадженням, яке не містить стадії судового розгляду. Іншими словами, безспірний характер наказного провадження виявляється у процесуальному порядку вирішення матеріально-правового спору. Проте наказне провадження характеризується наявністю сторін і спором між ними про матеріальне право, а визначення сторін як учасників процесу, спір між якими повинен вирішити суд, також може застосовуватися до сторін наказного провадження.

Завдання наказного провадження -- прискорення вирішення ряду вимог, пов'язаних зі стягненням з боржника грошових коштів або витребуванням майна.

судовий наказ стадія процесуальний