МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

Соціально-правовий факультет

Курсова робота на тему

«ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ: ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ»

Виконала: студентка ІII курсу, 3 групи

Ляшенко Дар'я Олександрівна

Науковий керівник: Тарасенко В. С.

ОДЕСА 2011

План

Вступ

1. Загальна характеристика становлення пенсійного страхування та його проблеми

2. Загальна характеристика реформи пенсійного законодавства в Україні

3. Перспективи реформування пенсійного страхування

Висновки

Список використаної літератури

Інститут загальнообов'язкового державного пенсійного забезпечення, як механізм реалізації права на пенсію, був і є предметом дослідження багатьох вчених. Конституцією проголошено право громадян на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Актуальність даної теми підтверджується сучасною нормативною базою, що слугує для забезпечення функціонування пенсійного страхування громадян. Та не тільки це є підставою для розгляду цієї теми. Дана сфера дослідження є певною проблемою, що існує, адже економічна та демографічна ситуація в країні слугує каталізатором для проведення пенсійної реформи.

Ситуація, що склалась у сфері пенсійного забезпечення, не дозволяє відкладати процес її реформування. Низький рівень пенсійного забезпечення, несвоєчасна сплата страхового збору, наявність значних переваг та пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників - усе це не відповідає проголошеному курсові на соціально орієнтовану ринкову економіку. Все це створює певні проблеми функціонування системи пенсійного забезпечення.

В даній роботі висвітлюються проблеми впровадження загальнообов'язкового пенсійного страхування з огляду його історичних передумов становлення, розвитку, реформування в Україні, світі та вирішення проблем. Певні аспекти, що висвітлені в роботі є проблемним питанням і потребують більш детальному розгляду - питання щодо впровадження недержавного пенсійного страхування та проріхи введення накопичувальної системи пенсійного страхування.

Науковою основою написання даної роботи стали праці таких вітчизняних вчених як Сироти М. І., Сташківа Б. І., Ярошенко І. С., Шумної Л. П. та багатьох інших, праці яких я використовувала для написання роботи. Нормативною базою стали такі нормативні акти як Конституція України, закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-15 від 09 липня 2003 року та закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-IV вiд 09 липня 2003 року.

Метою дослідження є вивчення нормативної бази, напрямків реформування системи та виведення автором найкращих методів та напрямків розвитку в цій сфері. Слід сказати, що певні висновки, які було досягнуто по вивченню цієї теми слугують підставами для подальшого розгляду проблеми через наявність певних конкурентних між собою положень, які можуть братися за основу для подальших дискусій вчених.

На основі всього вищевикладеного цілком можна стверджувати, що дана тема залишається актуально, а тому потребує подальшого всебічного та глибокого дослідження.

загальнообов'язкове пенсійне страхування

Актуалізація цього питання ставить вимоги до більш ретельного його вивчення та розширення. Хотілося б почати розгляд цього питання з огляду історичних моментів, що передували та вплинули на становлення пенсійного страхування, що діє на сьогодні в Україні.

Україна з початку становлення державності мала багато змін та реформ у своїй законодавчій системі. Становлення системи пенсійного забезпечення бере початок з часу набуття незалежності Україною, але, безперечно, політика соціального захисту була присутня ще за часів СРСР. Наприклад, згідно зі ст. 4 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про Державний бюджет Української РСР на 1984 рік» № 6423-X від 13 січня 1984 року в Державному бюджеті Української РСР встановлювались асигнування на пенсії та соціально-культурні заходи. Про Державний бюджет Української РСР на 1984 рік: Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки № 1480-I від 15 травня 1990 року // Відомості Верховної Ради (ВВР) - 1984. - №4. Отож, бюджет був обтяжений додатковими виплатами пенсій.

У зв'язку з потужними перетвореннями в соціальній та політичній сферах, а також кризою в економічному розвитку, держава змушена була шукати додаткові альтернативні джерела фінансування для виплати пенсій. В результаті такого стану речей Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки змушена була прийняла Закон СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» № 1480-I від 15 травня 1990 року, що став вихідним у процесі формування системи пенсійної системи як окремої сфери соціального забезпечення в країні. В ст. 8 вищезазначеного закону було дано визначення Пенсійному фондові СРСР, який виступав як «самостійна фінансово-банківська система, що не входить до складу державного бюджету СРСР, формується за рахунок коштів, які відраховуються підприємствами та організаціями на цілі соціального страхування». Про пенсійне забезпечення громадян СРСР: Закон СРСР № 1480-I від 15 травня 1990 // Відомості Верховної Ради (ВВР) - 1990 - №23.

Така зміна засвідчувала не просто появу нової установи в державі, але відносно великий крок уперед щодо вдосконалення фінансування регулювання сфери пенсійного забезпечення громадян за рахунок внесків самих же громадян. До 1993 року Пенсійний фонд функціонував як господарська установа - кошти, що надходили до нього розміщувалися на банківських рахунках для отримання прибутку. Після 1994 року Пенсійний фонд перетворився в державну установу, який також залучав свої активи для інвестиційної діяльності, проте мав певні відмінності в структурі, а отже і в процедурі виплаті пенсій.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Питання Пенсійного фонду» від 01 червня 1994 року № 345 затверджується Положення про Пенсійний фонд України, де в пункті 1 вказується, що «Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України». Питання Пенсійного фонду: Постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 1994 року. - Інтернет ресурс. - 2011. - http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=345-94-%EF. З цього моменту робота Пенсійного фонду ґрунтувалась на засадах вертикального розподілу повноважень: район, місто, район у місті. Завдяки цьому було спрощено порядок надходження пенсій до громадян шляхом акумулювання їх в місцевих осередках.

До моменту розколу СРСР виплати пенсій здійснювались разом з дотаціями інших країн-членів союзу. Така політика давала змогу контролювати профіцит та дефіцит коштів, що надходили, виходячи з особливостей демографічної ситуації в кожній країні. З виділенням України в окрему державу ситуація змінилася та Пенсійний фонд почав зазнавати певного дефіциту у коштах. Слід зауважити, що завдяки становленню солідарної системи територіальні представництва Пенсійного фонду мали змогу отримувати кошти з тих регіонів, де був їх профіцит. Адже солідарна система припускає перерозподіл коштів між галузями економіки та регіонами-донорами, але в 90 роках спостерігалась більше криза, аніж перенасичення грошовими масами.

Отже, з моменту становлення Пенсійного фонду як окремої інституції для виконання функцій по акумулюванню та перерозподілу пенсійних виплат було покладено початок встановлення солідарної системи пенсійного страхування.

Цьому напрямку реформування в законодавстві приділяють значну увагу вчені сучасності та радянських часів. Проте, попри доволі активні дискусії щодо даної проблеми, законодавче регулювання цього питання не поліпшилося.

З 1991 року почалося перетворення пенсійної системи на першому етапі. Було введено формулу диференційованого нарахування пенсій в залежності від рівня прибутків у період трудової діяльності і тривалості трудового стажу. Проте як зазначає Шумна Л. П. у своїй праці: «пенсійна реформа 1991 року була проведена на перерозподільних засадах і тому вона виявилась нестабільною та неефективною» Шумна Л. П. Пенсійна система України: зміст та правове регулювання.// Актуальні проблеми держави і права. - 2007 - № 30 - ст. 47.

Таким чином, протягом всього періоду становлення можна прослідкувати основну суть пенсійного забезпечення - виплати населенню по досягненню ними певного страхового віку, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках задля підтвердження суті соціальної держави. Пенсійне забезпечення також характеризується виплатою пенсій як щомісячних грошових виплат, які здійснюються застрахованим громадянам при досягненні ними пенсійного віку, встановленні інвалідності чи у зв'язку з втратою годувальника за рахунок коштів соціальних страхових фондів у порядку і розмірах, визначених законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-15 від 09 липня 2003 року та «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-IV вiд 09 липня 2003. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. для студ. юрид. спец, вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, С. М. Синчук та ін. / За ред. П. Д. Пилипенка. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. -- с. 140.

Щодо проблем, які виділяють в цій сфері, то, безперечно їх безліч, адже пенсійне страхування як і будь-який вид соціальних виплат має свої недоліки в практичному застосуванні. Серед найвагоміших виділяють залежність від демографічної ситуації, що виражалось у вигляді старіння нації. Ще на початку державотворення усвідомлювалося, що характерний соціальний феномен повинен бути урахований при реформуванні будь-якої сфери державного регулювання, та в нашому випадку це не було достатньо усвідомлено та виважено.