Проте Сирота М. І. зазначає, що «реалізація другого рівня можна буде здійснити лише за умови успішного економічного розвитку країни протягом останніх років: якщо за кожний наступний рік буде спостерігатися зростання валового продукту не менше ніж на 2%.» Сирота М. І. Три рівні пенсійного забезпечення в Україні.//Актуальні проблеми держави і права - 2007 - № 30 - ст..23. Зважаючи на реальний стан актуального економічного стану, реформування підлягає сумніву з практичної точки зору.

На сьогодні пенсія передбачає мінімальні виплати. Згідно ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-15 від 09 липня 2003 року передбачено, що «мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом». Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України № 1058-15 від 09 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - N 49. За ст. 21 закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 2857-VI вiд 23 грудня 2010 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність він становить з 1 квітня - 764 гривні, хоча прожитковий мінімум з 1 квітня становить 911 гривень. Про Державний бюджет України на 2011 рік: Закон України № 2857-VI вiд 23 грудня 2010 року// Відомості Верховної Ради України (ВВР) - 2011.- N 7-8.

Мачульська Є.Є. виражала свою думку стосовно суті накопичувальної системи пенсійного страхування. «Що стосується забезпечення більш, аніж прожитковий мінімум, то ринкова економіка передбачає індивідуальну відповідальність людини за особисте забезпечення, персональну участь її в створенні фінансової бази соціального забезпечення. Ця ідея покладена в основу пенсійної реформи у вигляді накопичувальної частини пенсії». Мачульська Є.Є., Горбачова Ж.А. Право соціального забезпечення. - М. -с. 57.

Схематично роль накопичувального пенсійного страхування в поєднанні з солідарною системою можна зобразити таким чином. (рис. 2.1.)

На прикладі бачимо, що шляхом введення накопичувальної системи ми матимемо більшу забезпеченість пенсіонерів та підвищення їх матеріального стану пенсійним виплатам за рахунок коштів Накопичувального фонду

Рис. 2.1. Накопичувальна, солідарна система пенсійного страхування.

присвячений розділ VII у законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-15 від 09 липня 2003 року. Згідно нього застрахована особа, що сплачувала внески в Накопичувальний фонд має право на отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду, облікованих на її накопичувальному пенсійному рахунку. Довічна пенсія виплачується все життя починаючи з досягнення особою пенсійного віку, а одноразова виплата представляє собою видачу застрахованій особі або членам її сім'ї, якщо вони мають на те право, у разі смерті першого, певної суми, що накоплена на рахунку застрахованої особи. Щомісячний платіж до Накопичувального фонду не може перевищувати 7 % від заробітної плати. Ці кошти використовуються в інвестиційній діяльності для забезпечення зростання кількості виплат та забезпечення в подальшому застраховане населення. Ці дії вчиняє зберігач -- це «банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та відповідає вимогам цього Закону щодо зберігання та обслуговування коштів Накопичувального фонду». Ярошенко І. С. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ. - 2005. - с. 74.

Разом із введенням накопичувальної системи пенсійного страхування ми можемо сподіватися на ріст середнього розміру пенсій та стимулювання зацікавленості працюючого населення до здобування та накопичення більшої кількості коштів. Окрім вищезазначених наслідків введення накопичувальної системи Сташків Б. І. виділяє принцип особистої відповідальності працівника за рівень свого матеріального забезпечення при виході на пенсію. «Людина, виходячи на пенсію, бажає нести звичні для неї витрати, а розмір призначеної пенсії часто буває набагато нижчий від раніше отримуваного заробітку. Це змушує її на початку трудової діяльності думати про своє матеріальне забезпечення в старості. Вона прагне, перш за все, заробити максимальну пенсію, що залежить від тривалості трудового (страхового) стажу і розміру заробітної плати (сплати страхових внесків), бере участь у недержавних пенсійних програмах, заощаджує кошти на «чорний» день». Сташків Б. І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. посіб. -- К.: Знання. - 2005. - с. 143. Та не слід ідеалізувати цю систему.

Пропоную прислухатися до думки Сивак С. М. яка у своїй дисертації співвідносить вищезазначені системи - солідарну та накопичувальну. «Зваживши переваги та недоліки цих методів, а також соціальну функцію пенсійних систем відстоюється думка, що в основі державної пенсійної системи повинен лежати перерозподільний метод, а накопичувальний доцільно використовувати лише в рамках додаткових і, як правило, добровільних пенсійних систем.» Сивак С. М. Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні. Автореф.дис… к.ю.н: 12.00.05. - Київ, 1999. - с. 11. Я погоджуюсь з нею та свої «за» і «проти» наведу в наступному розділі.

Надалі розглянемо недержавне пенсійне забезпечення як складову пенсійної реформи.

«Реформування нинішньої пенсійної системи передбачає поступову відмову держави від виплат пенсій у повному обсязі всім без винятку категоріям громадян. Це пов'язано з погіршенням демографічної ситуації в Україні, тож вирішення проблем виплати пенсій тільки за рахунок держави являється проблематичним». Денисенко М. Недержавне пенсійне забезпечення. // Ринок цінних паперів України. - 2002. - №7. - C.47.

«Створення системи добровільних пенсійних заощаджень, її органічне поєднання з обов'язковими складовими нової трирівневої пенсійної системи дозволить розподіляти між її складовими ризики, пов'язані із змінами в демографічній ситуації (до яких більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою». Колбун, В. Характеристика законопроекту "Про недержавне пенсійне забезпечення".// Вісник пенсійного фонду України. - 2003. - №3. - с. 24.

На думку Моргана Д. «найефективніший та швидкий спосіб нормалізувати ситуацію на ринку недержавних пенсійних фондів - реалізувати накопичувальний рівень через недержавні фонди. Без цього всі дії матимуть половинчастий характер та не сприятимуть поліпшенню ситуації». Морган Д. Перспективи розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні. // Соціальна політика: проблеми, коментарі, відповіді : Щомісячний журнал. - 2010. - № 3 - 4. - с. 36.

Згідно із законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-15 від 09 липня 2003 року «третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення». Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України № 1058-15 від 09 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - N 49. - ст.2.

Згідно зі ст. 2 закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-IV вiд 09 липня 2003 «система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат». Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України № 1057-IV вiд 09 липня 2003.// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 47-48. - ст.2.

На думку Богославця С. В. «система недержавного пенсійного забезпечення України - це своєчасний та виправданий ситуацією у суспільстві крок.» Богославець С.В. Недержавне пенсійне забезпечення як один із напрямів реалізації соціальної функції держави. Автореф.дис… к.ю.н: 12.00.05. - Луганськ, 2009. - с.12. Безперечно це великий крок вперед. На користь такого рішення говорить і досвід цивілізованих розвинутих держав, де недержавне пенсійне забезпечення давно вже є складовою частиною компенсаційного пакету, що надається персоналу підприємств і організацій поряд із заробітною платнею, а також заходами щодо їх соціального захисту. Та чи потрібен він саме у наш час - не зрозуміло.

Розглядаючи питання актуальності, тобто важливості саме цієї системи, потрібно добре розібратися із самою суттю цього виду забезпечення. Для себе я зрозуміла недержавне пенсійне забезпечення як таке, в якому особа протягом всього свого життя вносить кошти до недержавних пенсійних фондів (трастів, страхових компаній, недержавних громадських організацій), які при настанні страхового ризику - досягнення пенсійного віку зобов'язуються виплачувати певну суму за пенсійним договором. З першого погляду ця система мала б підтримувати достатній прожитковий рівень пенсіонера та при введенні в Україні знайшла б одностайну підтримку з боку народних мас та страховиків. Але слід враховувати досвід впровадження цієї системи з початку становлення держави. «Формування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні розпочалося в 1992 році. В цей час декілька громадських організацій, трастів, акціонерних компаній оголосили про заснування перших недержавних пенсійних фондів з метою доповнення існуючої системи державного пенсійного страхування». Якимів А. Формування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні. // Регіональна економіка. - 2001. - №4. - C.200. Та впродовж другої половини 1995 року ці фонди почали поступово зникати та припинили всі свої операції. Побоюючись того, що організації такого типу будуть зловживати пенсійними коштами громадян був виданий закон України «Про усунення зловживань у процесі залучення суб'єктами підприємницької діяльності грошових коштів громадян» № 491/95-ВР вiд 22.12.1995: «заборонити довірчим товариствам у процесі своєї діяльності залучати грошові кошти громадян». Про усунення зловживань у процесі залучення суб'єктами підприємницької діяльності грошових коштів громадян: Закон України № 491/95-ВР вiд 22.12.1995. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - N 2. - ст. 1. Після цього всю діяльність щодо недержавного пенсійного страхування було припинено, а організації оголосили себе банкрутами, тож кошти, які громадяни вклали в ці організації на майбутнє для себе зникли, що спричинило недовіру громадськості до установ подібного типу.