Але спираючись на зарубіжний досвід Україна все таки повинна розробляти та втілювати в життя недержавне пенсійне страхування. Для цього потрібно впевнитися, що кошти громадян будуть надійно захищені від збанкротування підприємств та інфляційних тенденцій. Тому в ст. 6 (недержавні пенсійні фонди та їх види) закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-IV вiд 09 липня 2003, пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України № 1057-IV вiд 09 липня 2003. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - N 47-48. - ст.6. Якщо проаналізувати закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-IV вiд 09 липня 2003, то можна виокремити, що передбачається державний нагляд та контроль в системі недержавного пенсійного забезпечення, а також зберігач банківських активів - банківська установа, обрана на конкурсних засадах з числа комерційних банків, які відповідатимуть певним вимогам. Отже, гроші громадян будуть в певній мірі застраховані від ризику «зникнення».

Більш того Козлов С. зазначає, що компанії з управління активами (самі зберігачі коштів) будуть обмежені певною мірою. Наприклад, «унеможливлюється існування фонду як транзитної структури (йдеться про певні обмеження щодо фінансових інструментів інших фінансових установ - банківські депозити), і диверсифікацію ризиків (більші нормативи вкладів у менш ризиковані активи, а менші - у більш ризиковані). Позаяк у даному випадку необхідно зберегти кошти, а лише потім - збільшити їх кількість.» Козлов С. Недержавне пенсійне забезпечення: чергова "країна чудес" або шанс для "бідного Піноккіо". // Юридична газета. Юр. газета : Юридичні питання: практика. - 2004. - 28 вересня (№18). - с.6.

У висновок можу сказати, що становлення в Україні недержавної системи пенсійного страхування є формально непоганою ідеєю, яка потребує суттєвих практичних вдосконалень. Найбільш впливовими факторами на її функціонування, на мою думку є довіра населення, свідомість страховиків у особі відкритих, корпоративних та професійних фондів та, безперечно, стабільність національної економіки, адже не буде мати сенсу відкладати певну кількість грошей на майбутнє, якщо через певну кількість років вони знеціняться.

Щодо висновку стосовно загальної характеристики реформи пенсійного законодавства в Україні, то тут моя думка є однозначною. Наразі Україна знаходиться в стані реформування та становлення усіх галузей права. Зміни щодо пенсійного страхування громадян потрібні та є вимушеними, адже теперішня система не виправдовує себе через демографічну кризу. Більш того набагато розвинутіші країни вже перейшли до трирівневої системи пенсійного страхування. В залежності від країни та ступіню розвитку синтез цих рівнів є різним, але практичне втілення та розповсюдження має кожен рівень пенсійноо страхування.

У даному розділі хотілося б висвітлити ті моменти, що мають безпосереднє відношення до подальшого реформування та становлення системи пенсійного страхування в Україні. Зважаючи на різні думки юристів-практиків та політологів з приводу реформування теперішньої системи, неможливо виокремити єдиної позиції - за чи проти реформи. Всі дії, що вчиняються владою, піддаються критиці з боку політологів та практиків щодо політичних та ідеологічних мотивів, а також результатів практичного втілення політики реформування. Безумовно, не залишаються поза увагою погляди вчених теоретиків таких як Папієва М. М., Сироти М. І., Нікітчиної О.В. та інших.

На мою думку було б вдалим розглядати впровадження пенсійної реформи в аспекті зарубіжного досвіду. Зараз Японія відома у світі своїми темпами розвитку. Пенсійна система в них почала встановлюватися з 1958 року, а зараз вона складається з двох основних рівнів. Перший рівень складають базові пенсії, другий - державні та професійні. Базові пенсії дотуються з державного бюджету, отже держава лише на третину «фінансує старість» громадян. Пенсії державні та професійні фінансуються за рахунок роботодавців та працюючих порівну. Слід зазначити, що пенсійне забезпечення з бюджету є превалюючим, а фінансування з інших недержавних джерел не є основним, а лише частково доповнює державне фінансування.

В Італії ж існує трирівнева система, яка складається з державної системи пенсійного страхування, що є політизованою та залежною від демографічних ризиків, та недержавних двох рівнів, що не залежать від зазначених факторів, але не мають досить великого розповсюдження як в інших країнах. Недержавні пенсійні фонди фінансуються за рахунок роботодавців та працюючих, а також інвестиційного доходу коштів. Потреба в недержавних пенсійних фондах з'явилася через демографічні проблеми, коли на два працюючих було три пенсіонера. Відмінність недержавних пенсійних фондів заклечається в тому, що на третьому рівні вкладник має право добровільно вносити будь-яку суму на рахунок, а на другому рівні є фіксована невелика ставка окремо для роботодавця та працюючого. Пенсійні фонди Італії: стан та перспективи розвитку. - Режим доступу: http://www.pac.kiev.ua/files/fd_09_2007pfi.pdf

Отже бачимо, що в деяких країнах (а їх більшість) існує кількарівнева система пенсійного страхування. Та чи спроможна Україна на сьогодні змінити курс розвитку та вдосконалити свою систему пенсійного страхування - питання, що хвилює всіх.

Найбільш вдалу та влучну думку щодо пенсійного реформування висловлює Папієв М. М., який у своєму дослідженні наголошує, що «нові соціально-економічні умови потребують радикального перетворення діючої системи пенсійного забезпечення.» На думку автора дисертації, нині «головною загрозою для пенсійної системи є не демографічний чинник (хоча він досить суттєвий, і його значущість зростатиме), а низький рівень заробітної плати, істотне відставання від соціальних стандартів, що діють у цій сфері.» Папієв М. М, Рeформування пeнсiйної систeми в Українi. Автореф.дис… к.ю.н: 08.09.01. Київ, 2004. - с.12. Його думка щодо перспективи реформування пенсійного законодавства є досить цікавою. Він наголошує на необхідності остаточного розв'язання проблем розмежування джерел фінансування витрат на виплату пенсій, призначених за різними пенсійними програмами з Державного бюджету та Пенсійного фонду. Тобто ним пропонується стимулювання протидії та запобігання нецільовому використанню пенсійних коштів, а також формуванню пенсійної культури у населення.

Не можна не обминути увагою Нікітчину О. В., яка зазначає, що «потрібно якнайшвидше впровадити в життя обов'язкову накопичувальну систему, яка дозволить більш адекватно розраховувати розмір пенсії. Крім того, необхідно заохочувати громадян приймати учать в недержавному пенсійному забезпеченні (третій рівень). Кожний громадянин має право скористатися пенсійною програмою недержавного пенсійного фонду, банку чи страхової компанії й отримати додаткове джерело доходів». Нікітчина О. В. Реформування пенсійної системи України в аспекті зарубіжного досвіду.// Економіка. Управління. Інновації. - Електронне наукове фахове видання. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/eui/2009_1/09novazd.pdf.

Перспектива реформування пенсійної системи - є перспектива розвитку та зростання добробуту країни в умовах становлення ринкової економічної системи. Проект закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» загалом непоганий, але при вивченні його практиками виділяють певні неточності. Приміром, у зв'язку з тим, що цей закон не був вчасно прийнятий та не вступив в силу з 1 січня 2011 року, як вказано в п. 1 Перехідних положень Проект закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_12_13/JF5R300A.html., потрібно відредагувати строки виходу на пенсію. Якщо той, хто був народжений з 1 лютого по 31 серпня 1956 року, то він зможе вийти на пенсію до набрання закону чинності, а після вступу в силу - повинен буде ще робити, адже не матиме права на отримання пенсії за віком.

Окрім того в запропонованому законопроекті є п. 6 згідно якого «з метою недопущення зменшення заробітної плати найманих працівників у зв'язку з перерахуванням страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та фізичні особи, які використовують найману працю, провадять збільшення суми фактичних витрат на оплату праці, визначених законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за рахунок зменшення нарахувань на зазначені суми для роботодавців. Тобто той відсоток, що вираховувався із зарплати працівника буде йому виплачуватися, для компенсації відрахувань у вищезазначені фонди». Проект закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_12_13/JF5R300A.html. Проте є ризик того, що працедавець буде використовувати ці кошти на свої потреби та не буде дотримуватися цього правила, адже прямого обов'язку для роботодавця не встановлено.

За досвідом зарубіжних країн накопичувальна система, яку зараз намагаються ввести, вичерпує себе аналогічно солідарній. Більш того, накопичувальна система не підходить для нашої економіки, адже в наш час ми спостерігаємо галопуючу інфляцію та нестабільність існування фінансових установ. Побоюючись того, що вкладені, наприклад, 2500 грн. знеціняться через певну кількість років та не будуть вже здатні забезпечувати місячні потреби людини, я не підтримую запропоновану схему реформування системи пенсійного забезпечення.

Окрім інфляційних процесів мінусом нашої економіки є нестабільність фінансових установ та їх незмога забезпечити та гарантувати збереження коштів на рахунках, не говорячи вже про розмірне їх зростання в своїй кількості через інфляцію.

Введення нової пенсійної системи передбачається на 2013 рік. Передбачається одночасне функціонування солідарної та накопичувальної системи пенсійного страхування. Але, на мою думку, це не вирішить питання підвищення пенсії. У зв'язку з переважною кількістю населення пенсійного віку на наш час вони не збільшать свої пенсії, а працююче населення лише збільшить виплати страхових внесків для пенсіонерів та для себе на майбутнє.

Виникає питання необхідності введення додаткових рівнів страхування, адже з середнім розміром доходу це не є економічно вигідним. Основною метою реформування є погашення дефіциту по виплатам пенсій та пошук нових коштів для забезпечення пенсіонерів. На сьогодні є заборгованість Пенсійного фонду. Якщо намагатися її погасити за рахунок внесків до Накопичувального фонду, то виникає питання звідки в майбутньому взяти ці кошти для того населення, що їх відкладало. Єдиним вирішенням цієї проблеми, на мою думку, є підвищення віку виходу на пенсію не тільки для жінок, але і для чоловіків. Але разом з цим, для забезпечення великої кількості робочих місць і приросту внесків соціального страхування, потрібно зобов'язати громадян обирати між отриманням пенсії та отриманням заробітної плати. Інший варіант - зобов'язати перейти на роботу менш напружену та менш оплачувану та встановити максимум, який людина може отримувати у розмірі мінімальної заробітної плати. Тоді людей, що отримують пенсії стане менше, а тих, хто працює - більше, а отже і внесків до Пенсійного фонду більше.