МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Юридичний факультет

Кафедра теорії та історії держави і права

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Загальнотеоретична характеристика правової соціалізації особи»

Луцьк - 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

1.1 Вивчення проблеми соціалізації в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників

1.2 Становлення поняття правової соціалізації в історичному розвитку суспільства

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ ПРАВОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИ

2.1 Сутність та напрямки правової соціалізації особистості

2.2 Особливості правової соціалізації

РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИ

3.1 Правова соціалізація як форма соціального впливу права

3.2 Роль правової соціалізації у формуванні правової культури

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність даної теми обумовлена тим, що минулі десятиліття в нашому суспільстві характеризуються складними процесами, що свідчать про переосмислення культурних цінностей попередніх поколінь і порушенні наступності в передачі соціокультурного досвіду. Найважливішими факторами трансформації суспільної свідомості стали нестабільність економічної, політичної і правової системи, різке соціальне розшарування, що зумовили кризу в правосвідомості суспільства і його складових частин. На цьому тлі проблеми правової соціалізації особи набувають актуальний характер.

Правова соціалізація являє собою не тільки формування навичок соціальної поведінки, відповідних правовим нормам суспільства, але й виникнення внутрішньої мотивації, яка орієнтує особистість на їх дотримання.

Сучасний стан наукових досліджень різноманітних сфер суспільних відносин, свідчить про необхідність детального науково-теоретичного вивчення цілісної системи інститутів, форм, механізмів правової соціалізації, як і соціалізації в цілому.

Метою даної курсової роботи є вивчення особливостей правової соціалізації особи.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі розв'язуються наступні завдання:

· розкрити сутність правової соціалізації;

· визначити критерії правової соціалізації та етапи її формування;

· розглянути аспект становлення та історичного розвитку соціалізації;

· розкрити психологічні особливості правової соціалізації;

· розглянути поняття правової соціалізації як форму соціального впливу права та як процесу формування правової культури.

Об'єктом дослідження в нашій курсовій роботі є соціалізація особистості.

Предметом нашого дослідження є психологічні особливості правової соціалізації особи.

Теоретико-методологічною основою дослідження послужили ґрунтовні праці провідних вчених, таких як: С. С. Алексєєва, С. В. Боботова, О. В. Зайчука, В. С. Журавського, В. П. Казимирчука, М. І. Козюбри, В. В. Копєйчикова, О. Л. Копиленка, Л. В. Кравченка, В. М. Кудрявцева, В. В. Лазарєва, Р. Е. Лівшица, Л. О. Макаренко, О. В. Малько, В. С. Нерсесянца, Н. М. Оніщенко, І. В. Осики, Н. М. Пархоменко, П. М. Рабіновича, О. В. Сатановської, В. М. Сирих, О. Ф. Скакун, Е. Ю. Соловйова, Л. І. Спиридонова, О. Д. Тихомирова, М. О. Томашевської, Г. В. Тригубенко, В. О. Туманова, Ю. С. Шемшученка, В. А. Щегорцова та ін.

Методологічною основою курсової роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань: метод аналізу наукових праць, метод аналізу, метод порівняння, синтезу та узагальнення.

Структура курсової роботи та послідовність її частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

1.1 Вивчення проблеми соціалізації в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників

Поняття і процес соціалізації є об'єктом пильної уваги зарубіжних і вітчизняних дослідників. Ідея соціалізації потрапила в центр уваги завдяки роздумам над співвідношенням соціального порядку і людської природи в роботах О. Конта, Г. Спенсера, Е. Дюркгейма та інших відомих вчених.

Далі, вирішуючи проблему розвитку особистості, французький філософ О. Конт віддавав пріоритет суспільству і ставив завдання підпорядкування індивідуального громадському. Провідну роль у процесі соціалізації він відводив сім'ї, яка виконує функцію культурної спадщини, узгодження устремлінь різних поколінь. Свої соціальні якості, за твердженням О. Конта, індивід набуває, насамперед, у родині [7, с. 56].

Заслуговує на увагу концепція соціальних інститутів Г.Спенсера. Він вважав, що людина в природному стані значною мірою антисоціальна, і що вона стає соціальною істотою завдяки проходженню соціальних інститутів: домашніх, обрядових, політичних, церковних та ін., Які є механізмами самоорганізації спільної діяльності людей.

Загальновизнано величезне значення теорії соціалізації К.Маркса і Ф.Енгельса. Вони стверджували, що соціалізація не тотожна пасивному пристосуванню людей до соціального середовища, а охоплює і їх власну практичну діяльність, в якій разом з впливом на навколишнє середовище людина активно змінює і свою власну природу [6, с. 10].

Витоки сучасної теорії соціалізації зосереджені роботах Г.Тарда, У.Джемса, З.Фрейда. Вони обґрунтували нові ідеї в пізнанні суспільства і людини, в розумінні процесу соціалізації на індивідуальному рівні. У.Джемс і Г. Тард вказували, що набуття індивідом соціальних якостей, відбувається в умовах динамічної соціального життя та соціальної взаємодії. Величезне значення для дослідження психологічних механізмів проблеми соціалізації мали роботи З. Фрейда, який заклав основи традицій підходу до соціалізації як насильницького потягу людини в соціальну взаємодію і підпорядкування його соціальним законам [9, с. 64].

Еволюція теоретичних поглядів на проблему соціалізації набула особливої ??інтенсивність в працях Т. Парсонса, Ч.Кули, Д.Мида, Д.Дьюи, Ю.Хабермаса та ін. Всі вони виступали за нове розуміння сутності соціалізації, і підкреслювали думку про те, що процес інтеграції індивіда в соціальну систему здійснюється за допомогою інтеріоризації загальноприйнятих норм. У роботах Е. Еріксона, К. Роджерса спостерігається спроба поєднати ідеї про значення індивідуальних особливостей людини з необхідністю її активної, про-соціальної взаємодії з оточуючими людьми.

Ці підходи певною мірою поділяються і вітчизняними представниками різних галузей соціологічного і психолого-педагогічного знання, при цьому соціалізація досліджується в тісному взаємозв'язку з розвитком і вихованням. Інтерес до проблеми соціалізації в нашій країні виник дещо пізніше, ніж за кордоном; перші вітчизняні роботи датуються другою половиною 60-х років.

Спочатку ця проблема почала розроблятися філософами, соціологами в руслі критичного аналізу зарубіжних концепцій соціалізації: нею цікавилися філософи В.Соловьев, П.Флоренский, С. Булгаков, М. Бердяєв, С. Франк, а також психологи П.Блонський, Л.Виготський і А. Леонтьєв.

В цей же час проблема соціалізації знайшла своє відображення в роботах провідних соціальних психологів. З'являються статті Б.ГАнаньева «Про психологічних ефекти соціалізації», В. С. Мерліна «Становлення індивідуальності і соціалізація індивіда» [10, с. 7]. Ця проблема розглядається в монографіях И.С.Кона «Соціологія особистості», Е.С.Кузьміна «Основи соціальної психології», Б.Д.Паригіна «Соціальна психологія як наука».

Засвоєння дитиною соціального досвіду, механізм її входження в цивілізацію вивчався Л.С.Виготським, АЛ.Леонтьевим, С.Л.Рубинштейном, А.Р.Лурии та ін. У їхніх роботах чітко простежується аналіз співвідношення біологічного і соціального в людині, де пріоритет віддається саме соціокультурному фактору. Іншими словами, соціалізація, на думку радянських психологів, це процес перетворення індивіда з його природними задатками та потенційними можливостями соціального розвитку на повноцінного члена суспільства.

Відтак, підіб'ємо підсумок про поняття соціалізації в сучасному світі. Соціалізація - це двосторонній процес, що включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв'язків; з іншого, процес активного відтворення індивідом системи соціальних зв'язків за рахунок його активної діяльності, активного включення в соціальне середовище [11, с. 367].

Соціалізація - це процес включення індивіда в соціальні відносини, в результаті яких він засвоює і активно відтворює соціальний досвід. В ході онтогенезу людина все більше включається у все більшу кількість соціальних інститутів, тому перед ним постає необхідність відповідати пропонованим йому вимогам, приймати норми і цінності тих груп та інститутів, в яких він взаємодіє, знаходити засоби задоволення наявних потреб відповідно до норм і можливостями даних груп і соціальних інститутів.

Людина не просто засвоює соціальний досвід, а й перетворює його у власні цінності, установки, орієнтації. Тут передбачається активність індивіда в застосуванні преосвітнього досвіду, віддача, результатом якої є не просто надбавка до вже існуючого соціального досвіду, але його відтворення, тобто просування його на новий щабель. Розуміння взаємодії людини і суспільства при цьому включає в себе розуміння як суб'єкта розвитку не тільки людини, а й суспільства, пояснює існуючу наступність у такому розвитку. При такій інтерпретації поняття соціалізації досягається розуміння людини одночасно як об'єкта, так і суб'єкта суспільних відносин.

Процес соціалізації забезпечує в індивіда певний рівень узгодженості поведінки і володіння основними засобами досягнення мети, прийнятими в даному суспільстві. Процес соціалізації являє собою сукупність всіх соціальних процесів, завдяки яким індивід засвоює певну систему норм і цінностей [12, с. 70].

Соціалізація сприяє збереженню самого суспільства, прищеплюючи новим громадянам загальноприйняті ідеали, цінності, зразки поведінки.

1.2 Становлення поняття правової соціалізації в історичному розвитку суспільства

правовий соціалізація культура особистість