При розгляді проблеми правової соціалізації, виникає чимало дискусійних питань. До них, насамперед, належать питання, пов'язані з її етапами, формами прояву і процесами формування, зумовленими особливостями сучасного етапу державно-правового розвитку держави.

Основними етапами правової соціалізації є:

етап первинної правової соціалізації - на якому відбувається засвоєння основ правової культури та правових цінностей, що формують його майбутню правосвідомість, від якого залежить і подальший його ставлення до права і правової дійсності.

етап перехідний (період життя підлітків 14-16 років), коли на процес правової соціалізації великий вплив робить інтенсивне формування фізіологічних і психологічних властивостей підлітка, які з їх нестійкості, схильності більш гостро сприймати негативні сторони соціального життя, ніж позитивні, нестабільності соціально-правових та психологічних установок.

етап стабільної соціалізації молодих людей (період життя від 17-18 до 25-30 років), що включає формування стійких правових цінностей, правового менталітету людини, що впливає на його соціально-правову активність і вибір варіантів правової поведінки, і характеризує зрілий рівень правосвідомості та правової культури .

Формами правової соціалізації є:

Консервативна - переважне збереження традиційних правових цінностей в правосвідомості та правової культури, що допускає їх поступову трансформацію, що забезпечує включення в складаються правові реалії суспільства без серйозних потрясінь.

Модерністська - інтенсивне засвоєння нових правових цінностей, нового правового менталітету і формування на цій основі нового правосвідомості та правової культури.

Соціалізація проходить у своєму становленні і розвитку кілька стадій, або ступенів. Вона проявляється спочатку в стихійної діяльності з підготовки підростаючого покоління до життя в даному співтоваристві. У взаємодії з дорослими діти освоюють статусно-рольові позиції, що залежать від статевовікових і соціально-рольових можливостей.

Розглядаючи вплив соціальних чинників на формування світогляду людини в першу чергу необхідно виділити, те, що на процес формування правової свідомості людини вирішальний вплив мають наступні соціальні фактори: безпосередні умови життя і роботи; організована система навчання і виховання; засоби масової інформації; державна політика.

При цьому динаміка домінуючих в правовій свідомості поглядів безпосередньо пов'язана зі складаним соціально-економічною та політичною ситуацією в суспільстві. Відповідно і радикальний вплив на цю динаміку в бажаному для суспільства напрямку можливо лише в контексті конкретних позитивних змін у суспільному розвитку. В іншому випадку правова свідомість може легко піддаватися деформації.

Як зазначає ряд суспільствознавців, парадокс історичної ситуації нашого суспільства, що супроводжує відмову від старого і намір створити та облаштувати нове, краще суспільний простір, полягає в тому, що при всіх своїх наслідках попередні етапи радянської історії, в тому числі і застій, відрізнялися - і тим були сприятливі і прийнятні для людей - визначеністю і стабільністю, на чому будувалися можливість сталості життєвих орієнтацій, надійність вибору, впевненість у майбутньому. Ясна перспектива завтрашнього дня дозволяла відносно спокійно будувати життєві плани, планувати кар'єру, вірити в здійсненність задуманого.

І якщо держава і покоління, що несуть історичну відповідальність за цю радикальну зміну орієнтирів у житті суспільства, не запропонують адекватних підстав стабільності та перспектив майбутнього, то їх роль і місце в історії буде визначено відповідно, оцінкою і практичним ставленням наступних поколінь до них самих, справі їх життя і діяльності.

Можна припустити, що правова соціалізація в перспективі повинна стати основою для підтримки цілісності соціальної взаємодії, а особистісно орієнтована модель правової соціалізації повинна сприяти включенню правових норм, як цінностей, в особистісну структуру, для досягнення балансу між життєвими інтересами і здібностями особистості. Так само, необхідно визнати зміцнення правової соціалізації в рамках зусиль по підтримці соціально справедливого порядку і легітимації конкретних інтересів і потреб людей.

РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИ

3.1 Правова соціалізація як форма соціального впливу права

Даний розділ курсової роботи присвячений дослідженню явища правової соціалізації як форми соціального впливу права. Реалізація пов'язується з необхідністю дослідження категорії «форма соціального впливу права» та виокремлення аспектів її співвідношення з феноменом правової соціалізації.

Соціалізація особистості з точки зору сучасної психології, у тому числі в юридичній, є процесом становлення особистості як члена суспільства, процесом засвоєння (інтерналізації) індивідом цінностей, норм і поведінкових стандартів даного суспільства, нормування соціально адаптованої життєвої позиції особистості [13].

Правова складова явища соціалізації обмежується юридичним елементом і характеризується процесом включення індивіда в систему правовідносин у результаті засвоєння та сприйняття основ правової культури суспільства [22].

На думку таких вчених, як В. М Кудрявцев, В. П. Казимирчук, Н. М. Оніщенко, правова соціалізація є двостороннім процесом взаємодії індивіда і суспільства, в якому обидві сторони є активними. Індивід як об'єкт правової соціалізації зовсім не позбавлений правової активності, тому сам може обирати для себе основні напрями даного процесу, будучи тим самим одночасно і об'єктом, і суб'єктом правової соціалізації. У процесі правової соціалізації особа вибірково сприймає зовнішні умови впливу. Таким чином, зовнішні (об'єктивні) умови визначають поведінку людини лише тією мірою, якою співвідносяться з внутрішніми(суб'єктивними) умовами, що склалися в результаті всього процесу правової соціалізації [23, с. 64-65].

Тобто, у процесі правової соціалізації відбувається не лише формування особистості під впливом суспільства, а й навпаки, особистість як активний суб'єкт у процесі своєї діяльності реалізує вплив на оточуюче середовище, у той же час змінюючи і власну сутність, формуючи у себе нові якості.

Хоча наведений підхід і є вірним та таким, що відповідає сутності взаємозв'язків у соціумі, він розглядається лише в контексті внутрішніх процесів у суспільстві, що визначається взаємодією окремих індивідів та загальної свідомості. У зазначеному розумінні виключається детермінуюча ознака правової соціалізації як елементу глобальної системи інститутів та процесів, яка характеризує право як активний чинник розвитку та видозміни суспільства. Мається на увазі явище соціальної дії права, що автор визначає як комплексне явище, що характеризує динамічну складову права і поєднує форми соціально-правового впливу через які здійснюється інтеграція права як абстрактної системи положень та ідеалів у суспільну площину. Особливістю соціальної дії права є відсутність чітких меж дії, адже вплив на психологічно-мотиваційному рівні формує певні ціннісні орієнтири, реалізація яких відбувається майже в усій активності людини, в тому числі й у тих відносинах, які знаходяться поза межами правового регулювання.

Характерною для соціальної дії права є відображення буття права на різних рівнях суспільства, починаючи від окремої особистості, суспільних груп, суспільства в цілому. Вона є універсальним інструментом інтеграції правових цінностей та ідеалів у загальну свідомість, що детермінує процеси провадження права в суспільну практику. Реалізується цей процес у 4 етапи:

1) правовий вплив всіма формами і способами на свідомість і поведінку індивідів;

2) сприйняття права - формування у людей внаслідок такого впливу мотивації до правомірної поведінки, збудження інтересу до використання правових засобів для досягнення фактичних цілей;

3) вчинення правомірних актів поведінки (правові дії);

4) набуття регульованими відносинами, діями і вчинками людей властивості правомірності і соціальної корисності, впорядкованості та організованості (результат дії права) [8].

Запропонована проф. В. І. Червонюком етапізація характеризує весь процес реалізації соціальної дії права, починаючи від правового впливу як первинного акту, що формує позитивне сприйняття правових норм та відповідної мотивації і в результаті розкривається в добровільному дотримання правових приписів та правомірній поведінці. Тобто лише за умови ефективного правового впливу на особистість можлива реалізація кінцевої мети соціальної дії права, а саме забезпечення цивілізованого та комфортного співіснування людини, реалізації її законних прав та інтересів, а також встановлення належного рівня законності та правопорядку в суспільстві, підвищення авторитету держави та закону тощо.

Соціально-правовий вплив є основним способом реалізації соціальної дії права, каналом інтеграції правового в суспільне життя на усіх можливих рівнях і визначається автором як складний процес, дія, що є результатом взаємодії багатьох факторів, які в своїй сукупності формують кінцевий результат, що характеризується категорією ефективності права. Соціально-правовий вплив можна охарактеризувати відповідно до його напрямів, площин, в яких він реалізується. Так, у науці пропонується поділ на регулятивний (спеціально-юридичний), інформаційно-психологічний (мотиваційний), виховний (ідеологічний) і соціальний вплив на учасників правовідносин [5].

В аспекті дослідження правової соціалізації справедливим буде віднесення її до соціально-психологічної форми, що характеризується впливом на людину як на дієву ланку суспільства через визначення її ролі та засад існування в соціумі. У контексті зазначеного впливу відбувається не лише процес правової соціалізації особистості, а й реалізація та забезпечення правомірної поведінки суб'єктів правовідносин через застосування переконання та примусу, формування стійких психологічних моделей усвідомлення та сприйняття права, а також це всі умови, що визначають особливості прояву права в реальному житті.

Правова соціалізація в даному аспекті виступає як проміжна ланка, механізм адаптації правових цінностей та принципів до світосприйняття людини. Вона є механізмом своєрідного транспортування ідеологічної сутності від правового поля до індивідуальності людини, провідником від правового до соціального через психологічне. Разом із тим, необхідно зважати і на ту обставину, що правові ідеали мають втілюватися в певних явищах чи подіях об'єктивної реальності для оптимального сприйняття їх людиною - так звані чинники правової соціалізації. Якщо уявляти соціалізацію як канал, через який певне смислове наповнення потрапляє до сфери особистих переконань людини, то чинники є транспортувальним засобом, який «постачає» правові ідеї від абстрактної форми до їх кінцевого втілення в уяві, мисленні і дії. Вони є найбільш гнучким елементом структури, який піддається корегуванню з метою підвищення ефективності соціальної дії права. [23, с. 65]