Стосовно мови, якою здійснюється кримінальне провадження, у КПК України, зокрема, визначено, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою [24, с.77-78].

Отже, позитивним у КПК України є не лише передбачення окремої Глави стосовно засад кримінального провадження, а й розкриття сутності кожної такої засади, що, безперечно, сприятиме кращій їх реалізації під час практичного здійснення кримінальної процесуальної діяльності.

2.2 Реалізація засад кримінального провадження

Однією з умов практичного використання того чи іншого інституту кримінального провадження є існування механізму його реалізації, знання якого забезпечуватиме досягнення мети як загальної в кримінальному провадженні, так і спеціальної, визначеної стосовно цього конкретного інституту.

Знання механізму реалізації кожної засади кримінального провадження забезпечуватиме виконання вимоги ч.1 ст.7 КПК України, відповідно до якої зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати його загальним засадам.

Зокрема, розкриваючи порядок забезпечення такої засади кримінального провадження, як верховенство права, потрібно зазначити, що це загально-декларативна норма, передбачена не лише в ст.8 КПК України, а й у ст.3 Конституції України: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

При цьому зазначена засада повинна реалізуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.8 КПК України), який через свої рішення більш детально роз'яснює: які дії під час кримінального провадження розцінюються як ті, що порушують основні права і свободи людини; як вони проявляються в кримінальному правосудді.

При реалізації такої засади, як законність, потрібно виходити з того, що весь порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, до якого передусім необхідно віднести відповідні положення Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, КПК України та інші закони, практику Європейського суду з прав людини.

При цьому згідно з частинами 3, 4, 6 ст.9 КПК України закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК України. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК України. Однак, якщо норми КПК України суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору. Водночас, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

Проте, оскільки в кримінальному провадженні задіяні посадові особи органів державної влади, тобто ті, для кого така діяльність є обов'язковою в повсякденному житті, та ті, хто є учасником такої діяльності лише у зв'язку з певною подією, дотримання принципу законності в загальному контексті полягатиме в тому, що слідчий, прокурор, інші суб'єкти кримінального переслідування, слідчий суддя, суддя (судді) та інші працівники судового апарату, діятимуть лише у спосіб, передбачений КПК України. Адже у ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та законами України [6, с.32-33].

Розкриваючи механізм реалізації такої засади кримінального провадження, як рівність перед законом і судом (ст.10 КПК України), в даному випадку це проявляється через те, що учасники кримінального провадження користуються рівними правами і рівною мірою виконують свої обов'язки, які передбачені в КПК України, незважаючи на расу, колір шкіри, політичні, релігійні чи інші переконання, стать, етнічне та соціальне походження, майновий стан, місце проживання, громадянство, освіту, рід занять, а також за мовними або іншими ознаками. Винятком є випадки і порядки, передбачені КПК України, щодо певної категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження, які користуються додатковими гарантіями (ч.2 ст.10 КПК України), а саме: щодо обов'язкової участі законного представника, адвоката у разі якщо підозрюваний (обвинувачений) неповнолітній; обов'язкової участі перекладача у разі якщо особа є іноземцем тощо.

Відповідність здійснення кримінального провадження такій засаді, як повага до людської гідності передусім проявлятиметься через те, що під час кримінальної процесуальної діяльності забороняється піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність, оскільки це є вимогами ч.2 ст.11 КПК України.

Така засада кримінального провадження, як забезпечення права на свободу й особисту недоторканність у практичному житті проявляється через те, що кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність і обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому КПК України. Кожен, хто понад строк, визначений у КПК України, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений. Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Стосовно недоторканності житла, недоторканності права власності, то ця засада реалізовується через механізм провадження будь-яких слідчих (розшукових) дій у домоволодінні чи іншому домоволодінні особи лише на підставі ухвали слідчого судді. Якщо прокурор, слідчий у невідкладних випадках провели такі дії без попередньої згоди слідчого судді, суду, то в подальшому вони все одно мають звернутися до слідчого судді, суду щодо надання згоди на проведення цієї дії, бо, якщо вони цього не зроблять, будь-які докази, отримані без згоди суду, будуть визнані недійсними [3, с.178].

Таємниця спілкування як засада кримінального провадження полягає в тому, що ознайомитися з листуванням, телефонною розмовою, телеграфною та іншою кореспонденцією, іншими формами спілкування, можна лише на підставі ухвали слідчого судді. При цьому таке обмеження таємниці спілкування може відбуватися лише з метою виявлення чи запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в іншій спосіб неможливо досягти цієї мети.

Розкриваючи реалізацію такої засади, як невтручання у приватне життя, потрібно знати: якщо в ході кримінального провадження будуть встановлені якісь обставини особистого життя учасника кримінального провадження, їх не можна розголошувати. Єдине, для чого вони можуть бути використані, це з метою вирішення завдань кримінального провадження.

Презумпція невинуватості й забезпечення доведеності вини як засада кримінального провадження реалізовується через те, що обов'язок доказувати винуватість особи покладається на слідчого, прокурора, які, зібравши достатні матеріали (докази), повинні направити їх до суду, де і приймається рішення про винуватість чи невинуватість особи. При цьому докази органів розслідування, прокурора повинні бути зібрані лише у встановленому законом порядку. Якщо докази не будуть зібрані взагалі, чи зібрані із порушенням порядку їх отримання, то таку особу мають визнати невинуватою, оскільки всі сумніви тлумачаться на користь підозрюваного (обвинуваченого) [23, с.311].

Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї як засада кримінального провадження проявляється в тому, що: жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення; кожна особа має право не говорити нічого щодо підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права; жодну особу не можна примусити давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення як засада кримінального провадження проявляється в тому, що кримінальне провадження підлягає негайному закриттю, якщо стане відомо, що по тому самому обвинуваченню існує вирок суду, який набрав законної сили.

Забезпечення права на захист як засада кримінального провадження реалізується в тому, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених КПК України та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави. При цьому участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.

Доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень як засада кримінального провадження реалізується в тому, що вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному КПК України, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків. Якщо інше не передбачено КПК України, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України [27, с.299-300].

Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості як засада кримінального провадження виявляється в тому, що: сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.