Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для забезпечення сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Безпосередність дослідження показань, речей і документів як засада кримінального провадження реалізується в тому, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, визначених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності реалізується в тому, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України (Гл.26 Розділу III, Розділ V КПК України).

Публічність як засада кримінального провадження реалізується в тому, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх визначених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила [11, с.327-328].

Диспозитивність як засада кримінального провадження реалізується через те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачений КПК України, крім того: відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне закриття кримінального провадження, крім випадків, визначених у КПК України; слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їхній розгляд сторонами та віднесені до їхніх повноважень КПК України, а саме: слідчий суддя контроль за дотриманням прав і свобод учасників кримінального провадження, тоді як суд розгляд кримінального провадження по суті; кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, визначених у КПК України, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Передусім йдеться про справи приватного обвинувачення, що передбачені Главою 36 КПК України, та випадки, коли прокурор відмовився від подальшого підтримання обвинувачення. Тоді потерпілому, його представнику пропонується продовжити здійснити це самостійно. Якщо потерпілий, його представник відмовилися від цього, то справа також підлягає закриттю.

Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами як засада кримінального провадження реалізується через те, що зазвичай судові засідання проходять у відкритій формі, а їх хід фіксують на звукозаписувальні технічні засоби. Винятком є випадки, коли суддею прийнято рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини: якщо обвинувачений є неповнолітнім; відбувається розгляд справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; необхідно запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи; якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні; якщо під час судового засідання будуть досліджуватися особисті записи, листи, зміст особистих телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, що, як правило, оголошуються у відкритому судовому засіданні, проте слідчим суддею, суддею може бути прийнято рішення про їх дослідження у закритому судовому засіданні на підставі того, що необхідно запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи.