Окремі правники, виходячи з того, що службові зловживання відбуваються в усіх випадках, коли для цього існує будь-яке підґрунтя, вказують на можливість вчинення, за допомогою оціночних понять, посадових зловживань та корупційних діянь з боку спеціалістів та керівників органів АМК.

На думку ж першого голови АМК О. Завади [20, с. 6], вилучити оціночні поняття з норм конкурентного законодавства можна лише взагалі скасувавши такий правовий інститут як конкурентне право. Він стверджував, що ці поняття становлять основу інституту антимонопольного регулювання. Звичайна чітко визначена правова норма не може передбачити усього різноманіття можливих ринкових ситуації [21, с. 9]. Як влучно зауважують експерти-правники, - звичайна норма права черпає інформацію із себе, а норма з оціночними поняттями «вбирає» в себе весь розум оточуючого середовища [23, с. 34].

Таким чином, законодавець за допомогою оціночних понять намагається піддати правовій регламентації ті нестандартні ситуації, які можуть виникнути під час здійснення господарської діяльності в умовах ринку. У свою чергу, саме оціночне поняття уточнюється у зв'язку із застосуванням правової норми у процесі правозастосовчої діяльності або при вирішенні спору стосовно правомірності рішення АМК України чи його органів (у передбаченому законом судовому [23] чи позасудовому порядку). Тобто саме практика виступає у даному випадку критерієм істини.

Проблема ж посадових зловживань насамперед є проблемою так званого людського фактору. Для запобігання можливим зловживанням посадовців АМК України Законом передбачено спеціальну систему заходів - процесуального та інституційного характеру. Механізм розгляду справ про порушення конкурентного законодавства колегіальними органами (АМК України чи його територіальних відділень), механізм перегляду АМК України рішень колегіальних органів зазначених відділень за заявами зацікавлених осіб, обмеження граничного розміру штрафів для застосування територіальними відділеннями АМК України, збільшення строку на судове оскарження рішень АМК чи його територіальних відділень (з тридцяти днів до двох місяців тощо). Про ефективність таких заходів свідчить підтвердження законності та обґрунтованості переважної більшості рішень АМК України та його відділень господарськими судами різних інстанцій.

Варто звернути увагу також і на те, що намагаючись вирішити в одному Законі всі проблеми регулювання конкурентних відносин, розробники та законодавці значно ускладнили механізм правового регулювання економічної конкуренції. Досить часто оцінку певної ситуації (щодо відповідності її нормам чинного законодавства) надає Антимонопольний комітет України. Закон України «Про захист економічної конкуренції» значно розширив повноваження Антимонопольного Комітету України, зокрема, щодо забезпечення доказової бази при здійсненні перевірок дотримання законодавства у сфері економічної конкуренції та застосування заходів відповідальності з одного боку, з іншого - повноваження антимонопольних органів обмежені за рахунок надання Кабінету Міністрів України повноважень на надання дозволу на економічну концентрацію та узгоджені дії, якщо в наданні такого дозволу антимонопольні органи відмовили.

Аналіз матеріалів практики розгляду спорів про порушення конкурентного законодавства, доводить складність практичного застосування чинної Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

На думку багатьох експертів, зокрема З. Борисенко [24, с. 30, 25], доведення факту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на товарних ринках, що не перебувають у стані природної монополії, на сьогодні є практично неможливим. Причинами для цього є багатоетапність дослідження, необхідного для підтвердження наявності чи відсутності монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку, та необхідність врахування при його проведенні великої кількості різнопланових факторів. Це об'єктивно обумовлює високу вірогідність помилок, через які отриманий результат дослідження не відображатиме реальний стан товарного ринку [26, с. 10].

Так, зокрема кожен товар може мати одну чи кілька груп споживачів, які висувають однакові або різні споживчі вимоги до даного товару [27, с. 39]. Наприклад, темні нафтопродукти для електростанцій виступають як енергоносій, для підприємств хімічної промисловості - як сировина для виробництва хімічних продуктів, для будівельної галузі - як сировина для виробництва руберойду. Інший приклад, - дорогоцінні метали (платина, золото, срібло та ін.) як сировина для електронної чи ювелірної промисловості. Натуральна деревина виступає для меблевої промисловості як сировина для ексклюзивних меблів, для будівельної галузі - як сировина для виробництва паркету, віконних та дверних блоків.

При цьому кожен споживач має власні вимоги до товару. У перших двох з наведених прикладів - це зміст сторонніх домішок у сировині, в останньому прикладі - твердість та відсутність дефектів структури та у разі необхідності - гнучкість.

Кожен споживач має власну групу взаємозамінних товарів з огляду на технологічні та цінові вимоги. Для підприємств теплоенергетики взаємозамінними товарами з технологічної точки зору виступають мазут, вугілля, природний газ та торф. У будівельній галузі аналогами для будівництва стін значною мірою є цегла, натуральне вапнякове каміння та шлакоблоки.

Таким чином, встановлення товарних меж ринку вимагає знань щодо особливостей використання певного виду товару різними групами споживачів з огляду на споживчі характеристики даного товару, а також безпосередніх знань технологічного процесу виробництва.

При застосуванні Методики актуальним також постає питання щодо обґрунтованості географічних меж ринку. У більшості випадків ринкова частка суб'єкта господарювання на національному (загальнодержавному ринку) є незначною, проте на локальному рівні він цілком можливо може бути монополістом. За наявності відповідного обґрунтування географічні межі товарного ринку можуть бути дуже малими. Важливою при цьому є правильна оцінка усієї сукупності бар'єрів доступу на ринок та особливостей споживання товару на ринку.

За Методикою, у разі наявності ознак відкритості ринку, необхідним є здійснення додаткового, досить складного дослідження, спрямованого на уточнення обсягу ринку, кількості потенційних конкурентів тощо. Крім цього, складним завданням є оцінка ринкової влади учасників ринку, зокрема доведення (чи спростування) того факту, що суб'єкти господарювання не зазнають на ринку значної конкуренції. Оскільки поняття «значна конкуренція» до певної міри має ознаки невизначеності: у будь-якому разі не має чітких кордонів, за межами яких конкуренція стає значною [24, с. 9-10].