Закон в Англії -- це акт, прийнятий в установленому порядку в однаковій редакції обома палатами парламенту і санкціонований (підписаний) монархом. Проте закон, не має такої сили як судовий прецедент, а тому аби набути юридичної сили, він має бути затверджений, розтлумачений і застосований на практиці суддею.

Закон носить більш загальний характер, але і він в англійському праві під впливом прецеденту максимально детальний та конкретизований. Згідно англійської концепції, закон досконалий в усіх відношеннях: всі зобов'язані приймати його до виконання по вступі в силу, ніхто не вправі скасовувати закон або припиняти його дію, ставити під сумнів його дійсність.

На даному етапі законодавство є головною рушійною силою правової реформи і є важливим джерелом англійського права. Через це впродовж ХІХ - поч. ХХ ст. гостро постала проблема упорядкування прийнятих парламентом актів. У зв'язку з цим основною формою впорядкування британського законодавства стала консолідація.

Слід зазначити, що англійське право отримало потрійну структуру: загальне право - головне джерело, право справедливості, що доповнює і корегує це головне джерело, і статутне право - писане право парламентського походження.

Можна стверджувати, що загальне право - це сукупність норм, які сприяють встановленню стабільності принципів, сформованих у судових рішеннях. Право справедливості - це сукупність норм, яка конкретизує та доповнює загальне право. Співвідношення між загальним правом та правом справедливості сформульоване у правилі: "Право справедливості не усуває загальне право, а тільки підтримує його". Історично норми загального права формувалися королівськими, а норми права справедливості канцлерськими судами. Загальне право на відміну від права справедливості розглядається в усній процедурі. У праві справедливості є більш гнучкою процедура, більш широкі апеляційні можливості, відсутній інститут присяжних. Загальне право має більш формалізовану процедуру, свою техніко-юридичну термінологію, особливу класифікацію інститутів права. До загального права відноситься кримінальне, договірне право, цивільна відповідальність; до права справедливості відносяться: ліквідація спадщини, тлумачення заповіту, спори про нерухомість, договірна власність, торгові товариства, власність, сімейне право. Проте, спільним для права справедливості та загального права є те, що в їх основі лежить прецедент.

Судовий прецедент як джерело права вперше з'явився саме в англійській правовій системі. Вирішальна роль прецеденту у створенні та функціонуванні права в Англії відрізняє систему загального права від континентальної та інших правових систем. Правова сім?я загального права, як і римське право, розвивалася за принципом «ibi jus ibi remedium» (право там, де є захист), тому, не звертаючи уваги, на всі спроби кодифікації, англійське загальне право, доповнене і вдосконалене положеннями права справедливості, за своєю основою є прецедентним правом, створеним судами. Деякі вчені зазначають такі переваги прецеденту як: визначеність, здатність до розвитку, врахування конкретних обставин, практичність. Як недолік вони виокремлюють: строгість, небезпека непослідовності, громіздкість, повільність і складність.

Особливістю англійського права є тісне переплетення статутного і прецедентного прав, що призвело до того, що система джерел права стала вельми гнучкою. Для неї не характерна традиційна для континентального права ієрархічна будова. Система мобільна: при необхідності акцент легко переноситься з одного джерела на інший. Контроль над тим, щоб система не була внутрішньо суперечлива, покладено на суди. Саме вони визначають «включати» або «не включати» те чи інше положення в систему чинного права. Тому ще довго статутні і прецедентні норми будуть існувати в праві Англії паралельно, а доктрини прецеденту - відігравати значну роль.

Список використаних джерел

1. Ківалова Т.С., Короткий Т.Р., Польовий М.А. Кваліфікаційна робота юриста: методика написання та захисту: навчальний посібник / Т.С. Ківалова, Т.Р. Короткий, М.А. Польовий. - К.:Фенікс, 2011. - 362 с.

2. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: навчальний посібник / Л.А. Луць. - Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені І. Франка, 2003. - 256 с.