Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У будь-якому правовому суспільстві адвокату відведено особливу роль. Адвокат має діяти не тільки в інтересах клієнта, а й в інтересах права в цілому. Основні положення про роль адвокатів, прийняті на VIII Конгресі ООН із запобігання злочинам, що відбувся у серпні 1990 p., вказують на особливість адвокатської діяльності в суспільстві, яка має поважатися і гарантуватися урядами при розробці національного законодавства та його застосуванні як адвокатами, так і суддями, прокурорами, членами законодавчої та виконавчої влади і суспільством у цілому. Після здобуття незалежності в українському законодавстві зроблено перші кроки на шляху створення дійсно незалежної адвокатури. 19 грудня 1992 р. був прийнятий Закон України «Про адвокатуру», за яким адвокатура в Україні визначалася як добровільне професійне громадське об'єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності [5,10].

Принцип незалежності адвокатської діяльності полягає у забезпеченні таких умов виконання професійних прав і обов'язків адвоката, які б забезпечували його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів. Адвокат зобов'язаний не допускати у своїй професійній діяльності компромісів, які б применшували його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнтові, якщо такі компроміси розходяться із законними інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги.

Сутність принципу додержання законності у діяльності адвоката полягає в тому, що він зобов'язаний не порушувати чинного законодавства України, сприяти утвердженню і практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб [29, с. 58].

Демократизм як принцип діяльності адвокатури знаходить своє застосування в питаннях організації та розбудови відношень, з одного боку. З державними інституціями, а, з іншого - з адвокатами чи їх об'єднаннями в межах держави.

Гуманізм - один із загальнолюдських принципів сучасного співіснування, є дуже актуальним саме в адвокатській діяльності. Адвокати в силу своєї професії мають залишатися гуманістами.

Згаданий принцип не слід ототожнювати з всепрощенням та вибірковістю його використання. Гуманність адвоката не означає його сердечного ставлення до підзахисного, який скоїв важкий злочин. Правом на гуманне відношення до себе користується і потерпілий від злочину. Тим більше принцип гуманізму не має жодного відношення до сумлінного виконання адвокатом своїх обов'язків з надання правової допомоги. Незалежно від своїх моральних поглядів, адвокат за будь-яких обставин повинен дотримуватись закону та етичних вимог професії [29, с. 98].

Додержання принципу конфіденційності є необхідною і найважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких неможливо належне надання правової допомоги. Отже, збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.

Отже, дотримання принципів правозахисної діяльності є правовими гарантіями права людини і громадянина на захист своїх законних інтересів.

РОЗДІЛ 3. СТАН ДОТРИМАННЯ В ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Побудова правової держави є одним із першочергових завдань зміцнення державності в Україні на сучасному етапі. Тому подальший розвиток демократії пов'язаний, зокрема, і з підвищенням якості та ефективності роботи судів, правоохоронних та правозахисних органів. Виконання завдань держави потребує від цих органів організованості й порядку в роботі, точного та неухильного виконання покладених на них функцій. Тут мається на увазі те, що діяльність цих органів має відбуватись згідно з чинним законодавством, що регламентує їх функції, визначає порядок роботи і таке інше. Те ж законодавство визначає і принципи їх роботи, дотримання яких є гарантією здійснення своїх повноважень виключно в правовому полі [21, с.56].

Дослідження нормативних актів дало можливість визначити, що основними принципами юридичної діяльності є: законність, рівність суб'єктів перед законом та правом, незалежність, неупередженість, обґрунтованість рішень, професіоналізм, справедливість, гуманізм, повага до особи, її прав та свобод, поєднання гласності і конфіденційності.

Однак реалії нашого сьогодення вказують на те, що дотримання цих принципів у своїй діяльності для деяких представників юридичних професій є проблемою. На це вказує, зокрема, рівень довіри суспільства до суддів, працівників правоохоронних та правозахисних органів. Сьогодні шпальти багатьох видань, в тому числі й інтернет-виданнь, різноманітні передачі на радіо та телебаченні переповнені розповідями про нечесних, корумпованих суддів, працівників міліції, прокуратури та інших органів. Взагалі громадяни вважають саме ці органи найбільш корумпованими в Україні. Підтвердження цього факту стало і наше дослідження проведене серед мешканців м. Шепетівки. Беззаперечним «лідером» стала судова система - 59% опитаних вважають її діяльність корумпованою, а 46% віддали «першість» міліції.

Опитування показало і низький рівень довіри громадян до діяльності органів, головним завданням яких є захист прав і свобод громадян. Для оцінки рівня довіри була запропонована шкала оцінювання від «0» до «5». Результати опитування наступні. Рівень довіри складає:

Суд - 2,4;

Прокуратура - 2,5;

Міліція - 2,6;

Служба Безпеки - 3;

Адвокатура - 3,4;

Органи юстиції - 3,3;

Уповноважений ВРУ з прав людини - 3,3.

Звичайно, дане опитування не є репрезентативне. Однак, його результати не дуже відрізняються від даних соціологічних досліджень, що проводяться в межах держави. Тому можемо зробити висновок, що ставлення населення до цих органів залишається низьким, їх авторитет не відповідає важливості завдань покладених на ці органи державою і суспільством. А тому важливим залишається питання визначення і усунення причин такого становища.