3. Погодження та затвердження проекту

Обчислювальна обробка теодолітного ходу

1. Обчислення координат пункту А:

2. Обчислення дирекційного кута:

3. Прив'язка:

Відомість прив'язки теодолітного ходу

№

Виміряний кут

Азимут

Румб

Довжина ліній, м

Прирости

координат, м

Координати, м

ДX

ДY

X

Y

В

60?00'

А

65?00'

10198,00

8201,20

175?00'

ПдС:5?00'

79,00

-78,70

6,89

6

42?57'

10119,30

8208,09

312?03'

ПнЗ:47?57'

117,00

78,36

-86,88

5

10197,66

8121,21

Відомість обчислення каталогу координат

№

Виміряний кут

Азимут

Румб

Довжина ліній, м

Прирости координат, м

Координати, м

Обчислені

Виправлені

X

Y

ДX

ДY

ДX

ДY

А

175?00'

6

132?57'

0,26

-0,28

10119,30

8208,09

222?03'

ПдЗ:42?03'

116,00

-86,14

-77,69

-85,88

-77,97

1

180?00'

0,09

-0,10

10033,42

8130,12

222?03'

ПдЗ:42?03'

42,00

-31,19

-28,13

-31,10

-28,23

2

90?00'

0,27

-0,30

10002,32

8101,89

312?03'

ПнЗ:47?57'

117,00

78,36

-86,88

78,63

-87,18

3

90?00'

0,09

-0,10

10080,95

8014,71

42?03'

ПнС:42?03'

42,00

31,19

28,13

31,28

28,03

4

180?00'

0,26

-0,28

10112,23

8042,74

42?03'

ПнС:42?57'

116,00

84,91

79,04

85,17

78,76

5

90?00'

0,26

-0,29

10197,40

8121,50

132?03'

ПдС:47?57'

117,00

-78,36

86,88

-78,10

86,59

6

10119,30

8208,09

550,00

-1,23

1,35

0,00

0,00

Встановлення і погодження меж ділянки

Територія кожнї земельної ділянки має свої межі - умовні лінії, що відокремлюють її від інших територій. Вони встановлюються й змінюються на підставі проектів землевпорядкування, розроблених державними та іншими землевпорядними організаціями відповідно до техніко-економічних обґрунтувань.

Межі не є постійними. Вони можуть змінюватися за рахунок включення нових земельних ділянок або поділу саої земельної ділянки на частини.

Через обмеженість землі в центрі міста, створюється висока конкуренція за місце розташування нерухомого майна, одночасно, через різні рівні орендної плати, в центрі міста типи землекористування розподіляються між функціями землі відповідно до необхідної загальної доступності.

Наприклад, власники магазинів пропонують максимальну орендну плату за перші поверхи й ігнорують верхні, а власники офісів вважають доступність верхніх поверхів прийнятною для ефективної діяльності і пропонують більшу орендну плату, ніж для інших функцій.

Обчислення площ складання експлікації земельних угідь

Відомість обчислення аналітичної площі плігону за координатами його вершин

№

Х

У

Х n-1-Хn+1

Уn+1-Уn-1

Х(Уn+1-Уn-1)

У (Х n-1-Хn+1)

1

10033,42

8130,12

116,98

-106,20

-1065549,20

951061,44

2

10002,32

8101,89

-47,53

-115,41

-1154367,75

-385082,83

3

10080,95

8014,71

-109,91

-59,15

-596288,19

-880896,78

4

10112,23

8042,74

-116,45

106,79

1079885,04

-936577,07

5

10197,40

8121,50

-7,07

165,35

1686140,09

-57419,00

6

10119,30

8208,09

163,98

8,62

87228,37

1345962,60

2S=37048,35 м2

S = 18524,18 м2

S = 1,85 га

3. Земельно-оціночні роботи

3.1 Природно-сільськогосподарське районування території

Важливою умовою проведення об'єктивної оцінки родючості ґрунтів є ретельний облік природних і економічних чинників. Вплив природних умов на врожайність сільськогосподарських культур можна визначити на порівняно невеликих територіях з приблизно однаковими кліматичними, гpунтовими, економічними й організаційно-господарськими умовами. Порівняльна характеристика якості земель України досить складна, з чим пов'язані регіональні відмінності тепло- і вологозабезпеченості, типів рельєфу, ґрунтового покриву, ступеня освоєння земель і їх використання. У зв'язку з цим для обліку різних природних та економічних умов необхідно провести районування території з врахуванням закономірних змін природних умов, а також особливостей використання земель у народному господарстві.

Природно-сільськогосподарське районування служить основою розробки різних видів галузевих і спеціалізованих районувань, особливо земельно-оціночного районування території, яке проводиться, як правило, на обласному рівні.

Продуктивність сільськогосподарського виробництва значною мірою визначається ґрунтово-кліматичними умовами, причому клімат - найбільш важливий чинник для досліджень на великих територіях в масштабі всієї країни, оскільки з ним тісно пов'язана зональність ґрунтового покриву. Клімат менше залежить від виробничої діяльності людини, у той час як родючість ґрунту змінюється у результаті агротехнічного і меліоративного впливу.

Всього вУкраїні виділено 197 природно-сільськогосподарських районів, які відрізняються за агрокліматичними, геоморфологічними і ґрунтовими показниками.

Зміни адміністративного поділу, меж земельних ділянок, а також екологічної ситуації, особливо в районах зрошуваного землеробства, вимагає подальшого вдосконалення й уточнення природно-сільськогосподарського районування. Таке уточнення передбачає внесення необхідних змін у межі природно-сільськогосподарських районів, виділених у процесі внутріобласного природно-сільськогосподарського районування. Уточнення природно-сільськогосподарського районування проводиться для дотримання загальних вимог бонітування ґрунтів і оцінки земель - виділення території з однорідними природно-сільськогосподарськими умовами.

Межі природно-сільськогосподарських районів співпадають з межами територій сільських рад за станом на момент виконання робіт. У випадку розукрупнення (укрупнення) землеволодінь, землекористувань, розміщених на межі природно-сільськогосподарських районів, межі уточнюються з урахуванням характеру ґрунтового покриву новостворених господарств.

Основна одиниця районування - природно-сільськогосподарська зона. Вона характеризується певним балансом тепла і вологи за вегетаційний період, особливостями ґрунтоутворення і живлення рослин. Це відповідає конкретним типам або підтипам ґрунтів, рослинності, співвідношенню між ріллею, кормовими і лісовими угіддями, тій чи іншій структурі агротехнічних і меліоративних заходів. Комплексом природних умов визначаються зональний тип спеціалізації та системи ведення сільського господарства.

У межах зон виділяють природно-сільськогосподарські провінції, які характеризуються специфічними особливостями ґрунтового покриву, пов'язаними з мікрокліматом і річним ходом змін його елементів. Провінції розрізняються змінами агрокліматичних показників:

§ коефіцієнта континентальності клімату;

§ суми температур повітря вище 10? С;

§ коефіцієнта річного атмосферного зволоження;

§ кліматичного індексу біологічної продуктивності в балах відносно середньої продуктивності;

§ суворості та сніжності зими;

§ тепло- і вологозабезпеченості вегетаційного періоду.

Провінції поділяються на природно-сільськогосподарські округи, які характеризуються добре вираженими геоморфологічними і гідрологічними особливостями, складом ґрунтоoутворювальних порід, переважаючим типом гpунтоутворення, а також макро- і мезокліматом. Виділення округів проводиться на основі врахування узагальнених типів рельєфу, головних типів і підтипів ґрунтів, їх механічного складу і дренованості території.

Значні території природно-сільськогосподарських зон, провінцій і округів потребують більш детального районування з виділенням природно-сільськогосподарських агроґрунтових районів. Агроґрунтове районування збудоване на докладному вивченні місцевих природних.

В основу агроґрунтового районування слід покласти матеріали великомасштабного ґрунтового обстеження.

Для земельно-оціночних робіт необхідно поряд з природнокліматич-ними умовами враховувати економічні показники використання земель. З цією метою проводиться природноекономічне, або земельно-оціночне районування.

Земельно-оціночний район - це частина території області, для якої притаманна певна однорідність агрокліматичних, геоморфологічниx, ґрунтово-меліоративних і природно-технологічних умов.

Межі земельно-оціночних районів встановлюються з урахуванням переважаючих показників водозабезпеченості господарств оцінюваної території. У зонах розвинутого плодівництва і виноградарства при земельно-оціночному районуванні враховуються специфічні особливості вирощування багаторічних насаджень. У рівнинних умовах земельно-оціночні роботи, встановлені для оцінки ріллі, можуть об'єднуватися за подібністю основних екологічних чинників вирощування плодових культур і винограду на рівні природно-сільськогосподарських округів або провінцій. У гірських районах передбачається виділення екологічних одиниць залежно від висоти над рівнем моря, експозиції і крутизни схилів.

При земельно-оціночному районуванні землеволодіння і землекористування сільськогосподарських підприємств, організацій і установ, незалежно від адміністративного підпорядкування, об'єднуються у земельно-оціночні райони, межі яких, якщо можливо, суміщаються з межами адміністративних районів, а при їх неоднорідності - з межами сільськогосподарських підприємств, організацій і установ. Господарств у земельно-оціночному районі повинно бути не менше 30, що визначається вимогами статистичної обробки інформації.

Дрібні земельно-оціночні райони суміжних областей, якщо природно-економічні умови однорідні, можуть об'єднуватися в один земельно-оціночний район.

Таким чином, природно-економічне районування передбачає виділення земельно-оціночних районів, які характеризуються практичною однорідністю клімату, відносною одноманітністю ґрунтового покриву, приблизно однаковими економічними умовами ведення господарства. Земельно-оціночне районування виконується на основі природно-сільськогосподарського районування країни з врахуванням місцевих природно-кліматичних і економічних умов.

Тільки у цьому випадку результати сільськогосподарського виробництва визначаються відмінністю якості ґрунтів, рівнем їх родючості, яка буде виявлена в результаті проведення бонітування ґрунтів та економічної оцінки земель.