Тема: „Земельні відносини в середньовічній Англії і їх правове регулювання"

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Розвиток земельних відносин і їх відображення в законодавстві VII-поч. ХІ ст.

1.1 Англійське село на початку Середньовіччя

1.2 Система тримань та система місцевого управління Англії в ранньому Середньовіччі

1.3 Англійське селянство з ІХ по ХІІ ст

Розділ ІІ. Аграрна система в Англії від нормандського завоювання до XVI ст.

2.1 Посилення королівської влади в Англії з середини ХІ до початку ХІІІ ст. Вільгельм Завойовник і Генріх ІІ

2.2 Основні вільні тримання в ранньому Середньовіччі

2.3 Головні інститути у праві середньовічної Англії

Розділ ІІІ. Джерела земельних відносин в Англії в ХІІІ ст.

3.1 Джерела маноріального походження та урядові джерела

3.2 Вотчинна система в Англії у ХІІІ ст. Грошова та натуральна рента

3.3 Соціальні зміни в середовищі дворянства та селян

Висновок

Література

ВСТУП

Я обрала дану тему для, щоб розкрити проблему земельних відносин в середньовічній Англії, а також їх правове регулювання. На мою думку, земельні відносини в Англії, особливо періоду їх становлення, становлять величезний інтерес для дослідників. Це зв'язано с тим, що епоха феодалізму в Англії, також як і в інших країнах, характеризувалася тим, що в області права центральне місце належало земельній власності.

Об'єктом дослідження цієї теми є становлення земельних відносин Англії в період Середньовіччя.

Предметом дослідження теми є розкрити як регулювались земельні відносини, на основі вивчення законодавчих актів даного періоду.

Метою вивчення є зясувати, як формувались земельні відносини середньовічної Англії, та дослідити правові інститути, які їх регулювали.

Специфічність теми, яку я обрала полягає в тому, щоб на тлі праць істориків, їх досліджень та правових інститутів, які діяли на той час в Англії висвітлити життя різних верств населення та вплив на їх існування земельних реформ.

Актуальність питань, які я маю за мету розкрити розглядаються на протязі тривалого часу, в працях багатьох істориків та дослідників.

Переді мною стоїть завдання розкрити історичні етапи становлення земельних відносин в середньовічній Англії та розкрити основні положення законодавчих актів, які їх регулювали.

Досліджуючи питання земельних відносин, можна зауважити, що "загальне право" цього періоду було не стільки "правом країни" скільки "правом землі". Всі інші галузі права носили відмітку того, що накладали на них земельні відносини: угоди, спадкування, сімейні відносини визначалися потребами та інтересами феодалів-землевласників.

У той же час у земельному праві відбилися і деякі особливості розвитку феодалізму в Англії, де частково збереглися вільні землевласники і де з епохи завоювання Англії нормандцями королівська влада була відносно сильнішою і спиралася на верхівку хліборобів та лицарів у боротьбі з великими феодалами-баронами.

Однак головний вплив на розвиток земельного права зробили, звичайно, нові соціально-економічні тенденції, що з'явилися у житті Англії в середині періоду феодалізму, і поступово, але неминуче руйнували цей лад, підриваючи саму його основу - натуральне господарство.

З цього видно, що, роблячи вплив на всі інші галузі, земельне право, безсумнівно, саме розвивалося за законами, що диктувалися економічними перетвореннями, що намітилися ще в середині і, які потрясли всю Англію наприкінці середньовічного періоду.

У даній роботі представлений оглядовий аналіз тих нововведень, що мали місце в аграрному житті Англії з VII до XVI століття, а також фіксація останніх законодавчих актах.

Особлива увага приділена ХІІІ століттю, тому що саме в цей період у аграрній системі Англії намічаються зміни, що вплинули на весь подальший хід розвитку поземельних відносин, а отже, і всієї країни.

Розділ І. Розвиток земельних відносин і їх відображення в законодавстві VII-поч. ХІ ст.

1.1 Англійське село на початку Середньовіччя

На початку Середньовіччя більшість населення Англії складали вільні селяни-общинники, які займалися крім землеробства скотарством і промислом. Вони ж були і воїнами.

У середині VIIст. в Англії відбувається перехід від великосімейної до сусідської громади. Зайнята в процесі розселення територія стає загальнонародним завоюванням -- фольклендом. Верховним її розпорядником був король, який наділяв землею родову знать і дружинників.

Територія окремих громад вважалася частиною фолькленда; пашні розподілялися в спадкоємне користування між вільними сімейними колективами. "Земля сусідської громади складалася з багатьох розкиданих ділянок, котрі знаходились у відповідності з прийнятою тут системою полів -- у двох (рідше в трьох) полях". [7,15]

Сукупність таких ділянок складали невідчужуваний наділ керла.

Він не міг бути відчужений без згоди громади і найближчих родичів. Звичайно розмір ділянки дорівнював гайду -- у середньому близько 50 гектарів (ділянка, яку можна було обробити за допомогою упряжі з вісьмох волів), у той час як ерли мали маєтки в 40 гайд, гезити -- по 3-20 гайд, а наближені короля одержували, іноді, сотні гайд. Угіддя знаходилися в спільному користуванні общинників, здійснювався випас худоби по парі (система "відкритих полів") і примусова сівозміна. [7,18]

Але розвиток йшов по шляху твердження феодального способу виробництва. Поява в VIIIст. приватної власності на землю стало прискорювачем майнового і класового розшарування в середовищі селянства.

Розорені селяни змушені були звертатися за заступництвом до великих землевласників, брати в них земельні наділи на умовах сплати оброку або виконання панщини. Так з'являється і неухильно росте шар феодально залежного селянства -- летів. Були в цьому суспільстві і раби, що походили в основному з завойованого кельтського населення і складали незначну частину залежного селянства. Королівська влада посилено сприяла росту великого землеволодіння. Вже в VII-VIIIст. англійські королі стали роздавати окремі території своїм людям і церкві по особливих грамотах на термін, у довічне, а рідше в спадкоємне керування (під їхню судову владу). Ті, що отримували такі землі, називалися глафордами (пізніше лордами). "Спочатку бокленд був не їхньою земельною власністю, а ніби муніципальним округом". [7, 23] Але в IX-XIст. великі землевласники наділяються імунітетними привілеями. Це означало, що подаровані території звільнялися від повинностей на користь держави. Право одержання судових штрафів належало відтепер землевласникові. Завдяки цим широким судовим і фіскальним правам глафорди поступово ставили керлів, особливо збіднілих, у поземельну залежність. Останнім давалася в користування земля за несення панщини й оброків.

Роздача боклендів - один з головних шляхів складання в Англії великого феодального землеволодіння. Однак міцна громада гальмувала процес розкладання вільного селянства і процес феодалізації.

"У другій половині ранньосередньовічного періоду розвиток британського субрегіону став ще більш нерівномірним". [7, 25]

1.2 Система тримань та система місцевого управління Англії в ранньому Середньовіччі

В основі земельних відносин феодальної Англії лежала система тримань, тобто усякий власник землі тримав її від будь-якої іншої особи, що стоїть вище неї у феодальній ієрархії. З кінця IXст. глафорди одержують право вільного відчуження боклендів і стають сеньйорами людей, котрі там жили. "Розвиток практики земельних виплат та імунітетів... сприяв перетворенню вільного селянства у феодально залежне". [13,5] Серйозні зміни відбуваються в середовищі селян. У ІХст. виникає індивідуальна власність общинника на наділ із правом відчуження.

З її появою йде поділ наділів: якщо велика родина звичайно володіла гайдою, то індивідуальна -- віргатою (чверть гайди, близько 10,25 акр.), а це значно сприяло майновому розшаруванню селян.

У цих умовах у поземельній залежності від глафордів стають не тільки селяни невільного походження (колони), але і нащадки керлів, особисто вільні геніти, частково гебури. Сплачуючи оброк або несучи панщину, гебури ставали прикріпленими до землі і втрачали свою повноправність. Якщо глафорд одержував від короля і юрисдикцію над імунітетною територією, то її жителі попадали в судову залежність від землевласника. "З першої половини Хст. людина, що не мала сеньйора, по "Законах Ательстана", зобов'язувалася терміново "знайти собі лорда". [7, 28]

У середині Хст. згідно "Правді короля Едмунда" поземельно залежні селяни вважалися вже неправоздатними. У трактаті першої половини ХІст. "Про права й обов'язки різних осіб" виділяються три основні категорії селянства: 1)геніми -- ті, що опинилися в залежності від лорда -- власника бокленда. Вони платили ряд невеликих натуральних платежів, виконували деякі доручення пана ("верхи на коні"), але були у той же час зобов'язані королю кінною військовою службою; 2) гебури -- селяни, що знаходилися у важкій поземельній залежності. Вони походили, мабуть, від рабів або уілей, але іноді і від керлів, які втратили права на наділ. Гебури несли найбільш важку панщину (2-3 дні в тиждень), вносили багато натуральних і грошових платежів. Цей розряд залежних селян, що сиділи на наділі середнього розміру, виконував головну частину обробки землі лорда; 3) коттери були власниками того ж типу, але з дрібними земельними наділами. Вони також несли щотижневу панщину, але в меншому обсязі, а також багато дрібних платежів. Коттери походили з вільних, рабів і вільновідпущених, що розорилися. "На панській садибі використовувалася часом і праця двірських рабів-холопів". [7, 31]

Що стосується місцевого керування в період ранньофеодальної монархії, то нижчою адміністративною одиницею була сільська община. Право господарських зборів, розгляд позовів належало общинному зібранні, у роботі якого брало участь усе доросле чоловіче населення громади, і виборному старості.

Кілька сіл складали територіальний округ -- сотню.

Тут розглядалися суперечки між громадами, вироблялася розкладка податків. Самою великою адміністративною одиницею було графство Шайр. На чолі графства стояв олдермен, котрого назначав король і він походив із представників місцевої феодальної знаті. Потім королі стали направляти в графства своїх чиновників - шерифів.

Незабаром шериф стає першим помічником олдермена. Він спостерігав за виконанням повинностей на користь короля, виступав представником королівської влади у всіх фінансових питаннях і суді. З часом шериф витісняє олдермена.

Зміцнення великої земельної власності, поширення імунітету приводить до посилення окремих феодалів, росту їхньої самостійності.

1.3 Англійське селянство з ІХ по ХІІ ст.

Маноріальна структура не була розповсюдженою в Англії до кінця раннього середньовіччя, а була характерна насамперед для великого землеволодіння Середньої Англії. У країні ж в цілому переважала перехідна форма власності, в якій в основному переважала праця домашніх рабів.

Для Англії періоду раннього феодалізму була характерною велика кількість вільного селянства зі збереженим правом на землю і правами-обов'язками общинника й ополченця. Однак після нормандського завоювання в міру поширення феодалізму по території всієї країни і витиснення родоплемінного кланового ладу на окраїнах ця частина населення сильно скоротилася. До ХІст. основна частина феодалів Англії вела у великих або менших масштабах доменіальне господарство, використовуючи працю залежних селян.