Спочатку не існувало повної визначеності в змісті фіксації того або іншого порядку -- лорд міг або брати гроші, або вимагати відбування панщини, не було і визначених норм грошових платежів. Лише поступово грошові платежі перетворилися в redditus assisae, одержали незмінну визначеність і нерухомість, освячені маноріальним звичаєм.

Таким чином, можна сказати, що в ХV-XVIст. Англія залишалась аграрною країною, це був початок разладу феодальних відносин.

3.3 Соціальні зміни в середовищі дворянства та селян

XVIст. займає особливе місце в історії Англії. Жодна країна Європи не зазнавала в настільки ранній період таких бурхливих потрясінь, що виражалися в руйнуванні феодальних відносин та інтенсивному розвитку капіталістичного укладу в економіці. "Англійське село... при достатній традиційності господарських підвалин, які збереглися на маноріальному звичаї, у XV-XVIст. не була вже селянською Аркадією". [8,54; 7,220] Вона стає основною сферою проникнення капіталу, створюючи найкращі умови для початкового накопичення. Аграрний переворот, заснований на експропріації селянства, збігався з мануфактурною стадією розвитку капіталізму в промисловості, чим у значній мірі прискорив генезис капіталізму в Англії. Класичний характер процесу розкладання феодальних порядків найбільше яскраво проявився в еволюції головного виробничого відношення епохи феодалізму -- рентного, -- яке, хоча й залишалося протягом XVI-першої половини XVIIст. частково феодальним, проте "якісно трансформувалося під впливом капіталістичних відносин, інфляційного характеру ринкових цін, зв'язаного з припливом золота з Нового Світу і його знеціненням". [7, 63]

До кінця XVст. у зв'язку з комутацією в Англії зникло кріпацтво: відносини між основними сільськими класами усе більш здобували "договірний характер". [7,72; 8,194] Викуп панщини став для більшості селян фактичним звільненням, знищивши саму основу їхньої неволі -- роботу на землі лорда.

Зміни у виробничих відносинах спричинили за собою класові і соціальні зміни. Дворянство розкололося на два досить різних по своїй соціально-економічній структурі шари: старе і нове дворянство (джентри). Старе дворянство являло собою ортодоксальний шар, що продовжував розкішний образ життя, вважало нижче своєї гідності займатися господарською діяльністю. Підсумком цього стало поступове обідніння їх манорів, виснаження землі їх доменів, що привело в середині XVIIст. до упаду аристократії. Так, за період 1556-1602 р. з 40 родин перів 13 утратили до половини своїх манорів, а 25 -- більш чверті земельних володінь через борги.

Джентри, залишаючись у рамках колишнього станового статусу, у класовому відношенні наблизилися до буржуазії. Шляхи формування земельної власності джентри були різними. Частково здобуваючи земельні володіння завдяки тюдоровській політиці внесків, нове дворянство зазвичай розширювало свої ділянки за рахунок селянських тримань шляхом різного роду насильницьких експропріацій. Що стосуєтьяс доходів джентри, то вони варіюються по графствам від 5 до 25 тисяч фунтів. Це було б неможливо лише при використанні традиційних феодальних методів експлуатації землі і її власників. "Необхідною умовою дбайливого господарювання було сполучення в дохідній частині маноріального бюджету феодальної ренти з комерційним прибутком за рахунок капіталістичних методів володіння господарством". [7,97]

Названа система знаходилася в явному протиріччі із системою лицарських тримань, що існувала в Англії до 1646 року. Хоча ця система з виплатою щитових грошей уже вижила себе, вона залишалась і в XVI і в XVIIст. як "релікт минулого". Зберігався принцип єдиноспадкування в передачі землі, система опіки малолітніх нащадків, прав керування їхнім майном і т.д.

Інтенсивність господарських змін не могла не позначитися і на селянстві. XVIст. стало критичним для селянського землеволодіння. Абсолютно переважною його формою в XVI-початку XVIIст. був усе ще копігольд -- тримання з волі лорда і за звичаєм манора, що прийшло на зміну вілланству. Допуск до тримання копігольда одержували звичайно в маноріальній курії, де після сплати грошового внеску (вступного файна) і приношення присяги лордові, копігольдеру видавалася копія протоколу, який фіксував розміри ренти й його частки, а також термін тримання.