Науковець Шульга М. В. зазначає, що способи захисту - це дії державних органів у межах їх компетенції, які безпосередньо спрямовані на захист земельних прав громадян (наприклад, визнання права на землю судом, розгляд земельних спорів радою, опротестування прокуратурою акта органу державної влади, що порушує земельні права тощо). 

Способи захисту прав на землю за своїм змістом та умовами застосування є досить неоднорідними. Одні з них безпосередньо спрямовані на захист права власності на земельну ділянку чи права землекористування, інші - опосередковано. В земельному законодавстві способи захисту прав на землю класифікують на окремі відносно самостійні групи. Зокрема виділяють речово-правові, спеціальні та зобов'язально-правові способи захисту земельних прав. 

 Речово-правові способи захисту прав на землю безпосередньо спрямовані на захист суб'єктивного права власності на землю чи права землекористування осіб, які на момент порушення права не перебувають у зобов'язальних відносинах з порушником.

До цих способів захисту земельних прав належать:

- визнання прав на земельну ділянку;

- відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

- витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння;

- вимога власника земельної ділянки або землекористувача усунути порушення у здійсненні їхніх прав, які не пов'язані з позбавленням володіння земельною ділянкою, та ін.

Зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист прав суб'єкта як учасника зобов'язальних відносин.

- відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням умов договорів (відчуження, придбання, оренди (суборенди) земельної ділянки та ін.);

- доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного

виконання орендодавцем умов договору.

Збитками вважаються:

- фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням

або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також

витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для

відновлення свого порушеного права;

- повернення власникові земельної ділянки, наданої у користування за договором оренди, та деякі інші.

Спеціальні способи захисту земельних прав стосуються особливих випадків порушення прав власників земельних ділянок і землекористувачів. Вони зумовлені особливим колом уповноважених чи зобов'язаних осіб та надзвичайними обставинами. Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга, Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.; -- К.: Юрінком Інтер, 2004. -- 368 с.

- визнання угоди щодо земельної ділянки недійсною;

- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які порушують права власників земельних ділянок і землекористувачів, тощо.

Захист прав орендаря та орендодавця на орендовану земельну ділянку визначається статтею 27 ЗУ «Про оренду землі», в ній сказано, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати

орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та

користування, на усунення перешкод у користуванні нею,

відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і

юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства,

іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними

об'єднаннями та організаціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю,

повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через

необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок

невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем

або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Також передбачено відшкодування збитків орендарю які він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі

документально підтверджених даних.

У разі дій орендаря, не передбачених договором оренди, що

призвели до зміни стану земельної ділянки, витрати на їх

здійснення орендодавцем не відшкодовуються.

У разі здійснення орендарем за письмовою згодою орендодавця

поліпшення орендованої земельної ділянки за власний рахунок

орендодавець зобов'язаний компенсувати витрати на її поліпшення,

якщо інше не передбачено договором оренди.

Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на

поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо

відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають

відшкодуванню.

Орендар вправі залишити за собою здійснені ним за власний

рахунок вигоди від поліпшення орендованої земельної ділянки, якщо

ці поліпшення можуть бути відокремлені без заподіяння шкоди

земельній ділянці.

При розмежуванні сфери застосування норм цивільного і земельного права у регулюванні земельних правочинів слід виходити з того, що норми земельного права мають адміністративноправовий характер, оскільки вони не призначалися для регулювання обороту землі; цивільне право навпаки спеціально пристосоване для регулювання майнового обороту незалежно від складу об'єктів. Мироненко В.П. Поняття, соціально-економічне та правове значення правочинів щодо земельних ділянок / В.П. Мироненко// Юридична наука, 2011. - №4-5. - С.75.