Після інавгурації Президента України Л. Кучми у листопаді 1999 р. уряд В. Пустовойтенка склав повноваження згідно з Конституцією України.

Від 22 грудня 1999 року очолив Кабінет міністрів України Віктор Ющенко. На відміну від усіх попередніх Прем'єр-міністрів, - Ющенко вів себе досить незалежно по відношенню до Президента Кучми, і проводив (в першу чергу в галузі економіки) досить новаторську політику: 

- «Першим кроком Ющенка» була «відмова від практики використання» короткострокових кредитів, узятих у комерційних банків «для бюджетних виплат зарплат і пенсій» - тобто бюджет був збалансований, що дозволило заощадити «вельми значні кошти» на виплаті «відсотків за короткострокові кредити».

 - Другим джерелом «додаткових коштів» - стало впорядкування платежів у паливно-енергетичному комплексі (що здійснила віце-прем'єр Ю Тимошенко).

 - Третім важливим джерелом було «виведення з тіні - сплати податків великим бізнесом». В результаті цих дій: 

1) В галузі виробництва: вперше за роки незалежності Україна отримала приріст ВВП (6,6% за 2000 рік) - було зупинено падіння ВВП, яке тривало з 1991 року. Вдалося радикально змінити механізм розрахунків і платежів у центральний та місцеві бюджети; відмовитися від бартеру і запозичень, суттєво збільшити надходження до бюджету. 

2) У соціальній сфері: - Вперше (з 1992 р.) була ліквідована заборгованість держави з виплати пенсій та стипендій, але продовжувала існувати «заборгованість по зарплатах» (до «Кабміну Ющенко - Тимошенко» у ряді регіонів, особливо в сільській місцевості - існувала затримка з виплатою пенсій до 4 місяців, а «частина пенсії» нерідко виплачували продуктами, крупами, цукром). 

- Припинилися «відключення від електроенергії» в містах і селах (які до «Кабміну Ющенко - Тимошенко» - відбувалися нібито через брак потужностей електростанцій). 

- Однак зарплати і пенсії залишалися злидарськими (близько 50 доларів США на місяць - середні зарплати; 25 доларів США - середні пенсії.).

На початку своєї діяльності (з квітня 2000 року) «Кабмін Ющенка» підвищив у два рази тарифи на квартплату. За 2000 рік чисельність населення скоротилася на 382 тис. осіб, а за три місяці 2001 року ще на 100 тис осіб [22]. В. Ющенка звільнено з посади прем'єр-міністра 29 травня 2001 р.

В травні 2001 року Верховна Рада підтримує кандидатуру А. К. Кінаха на посаду Прем'єр-міністра України. Півтора року уряд Анатолія Кінаха впроваджував стратегію, спрямовану на підвищення платоспроможності внутрішнього ринку, вдосконалення експортної політики, консолідацію зусиль влади та суспільства для захисту національного економічних та політичних інтересів. Результати не забарились. Зростання ВВП у 2001 році перевищило 9%, промислового виробництва - 14 %. Майже вчетверо скоротилися темпи зростання інфляції. Суттєво - на 32,1 % - збільшився приріст іноземних інвестицій. Позитивне сальдо з зовнішній торгівлі склало $980,3 млн., натомість приріст імпорту товарів і послуг - всього 9,4 %. В умовах розширення ЄС і прагнення України до вступу в СОТ ця тенденція якомога краще рекомендувала країну [1].

Більш комфортно і упевнено став почуватися й внутрішній ринок - ціни на продтовари у 2002 зменшилися на 2,3%. Відчутний крок зробила соціальна сфера. Реальні доходи громадян збільшилися на 17,8%, середньомісячна зарплата - на 18,2%. Зростала кількість робочих міст, збільшувалися пенсії. Активно впроваджувалася концепція адресної соціальної допомоги. У 2002 році на кожен відсоток росту валового продукту припадало близько п'яти відсотків приросту реальних доходів населення.

Уряд Анатолія Кінаха запам'ятався серйозними справами. Так, до його приходу в будинок на Грушевського, відбулися міжурядові домовленості про те, що Україна виступить державним гарантом повернення боргів РФ за постачання газу, який придбали недержавні структури. Насправді це означало виплату Росії $1,342 млрд. А. Кінах зайняв принципову позицію і домігся, що газовий борг не зафіксували як державний, а угода про його реструктуризацію була укладена на вигідних для країни умовах Паризького клубу кредиторів. Його рішення були державницькими за суттю та реформаторськими за змістом. Беззаперечним пріоритетом просування країни вперед, на думку Прем'єра А. Кінаха, має бути національний інтерес, підтримка внутрішнього ринку, вітчизняного товаровиробника, бо за тим всім стоять нові робочі місця та добробут простих людей. Звільнений з посади в листопаді 2002 року

У листопаді 2002 року президент України Леонід Кучма висунув на посаду прем'єр-міністра кандидатуру Віктора Януковича. За обрання Віктора Януковича на посаду Прем'єр-міністра проголосувало 234 народних депутати. Вперше за десять років, уряд України впритул наблизилося до вирішення завдання повного погашення заборгованості в державі по заробітній платі. Як зазначив перший президент України Леонід Кравчук, Кабінет міністрів під керівництвом Віктора Януковича зміг домогтися реального зростання доходів українського населення. Його уряд з усіх урядів на Україні виявився найбільш успішним в економічному плані. Проте в цілому, зарплати, пенсії, стипендії на Україні були в 2-3 рази меншими, ніж у Росії та Білорусії. Наприклад, за підсумками 2004 року середня пенсія становила лише 182,2 грн. (34 долари США), стипендія у ВНЗ в червні - 2004 року - 17 грн, з липня 2004 року - 25 грн.

Незважаючи на гостру потребу у фінансах, приватизація державних підприємств здійснювалася за дуже малим цінами. Зокрема, найбільшу популярність здобула приватизація найбільшого металургійного комбінату України «Криворіжсталь» - в червні 2004 року Кабмін В. Януковича продав його компанії Р. Ахметова та В. Пінчука за 0,8 млрд дол, 17 квітня 2004 року 335 голосами депутати Верховної Ради схвалили представлену прем'єром програму діяльності Кабінету міністрів. Разом з пропрезидентською більшістю за програму проголосувала опозиція (соціалісти, БЮТ і частина «Нашої України»), в обмін на прийняття законів, запропонованих опозицією. Однак, в цей час (весь 2004 рік) у Верховній Раді були вельми сильні протистояння між опозицією і «пропрезидентською більшістю». Віктор Янукович подав у відставку з посади Прем'єр-міністра України 31 грудня 2004 року, після оголошення попередніх результатів президентських виборів 2004 року, перемогу на яких в 3-му турі здобув опозиційний кандидат Віктор Ющенко. Відставка була прийнята президентом Леонідом Кучмою 5 січня 2005 року [25].

24 січня 2005 року Юлія Тимошенко призначена в. о. Прем'єр-міністра України. 4 лютого 2005 року Верховна рада України затвердила Юлію Тимошенко Прем'єр-міністром країни - 375 голосів «за» (з 450).

Основними моментами, що характеризували внутрішньо-економічну діяльність кабінету міністрів Юлії Тимошенко, були:

- Підвищення зарплат, пенсій, стипендій - у півтора-два рази (у вересні 2005 року в порівнянні з червнем 2004 року). Виконуючи передвиборні обіцянки Президента В. Ющенка, уряд у 2005 році у 12 разів підвищив розмір виплат за програмою «Одноразова допомога при народженні дитини» та провів кампанію «Контрабанда-стоп».

16 червня 2005 року президент України Віктор Ющенко, голова Верховної Ради Володимир Литвин та Юлія Тимошенко підписали меморандум про гарантії прав власності та забезпечення законності при їх реалізації [18].

8 вересня 2005 президент Віктор Ющенко призначив Юрія Єханурова виконуючим обов'язки Прем'єр-міністра України.

Найбільш значні події в економічному і політичному житті країни за час роботи уряду Юрія Єханурова:

конфлікт між Росією і Україною щодо цін на газовий конфлікт;

між законодавчою і виконавчою владою в січні 2006 року, який призвів до прийняття Верховною радою постанови про відставку уряду;

парламентські вибори в березні 2006 року.

26 березня 2006 року відбулися парламентські вибори, на яких Партія регіонів отримала найбільшу кількість голосів. В. Янукович став народним депутатом за списком Партії регіонів і очолив її фракцію у Верховній раді. Після тривалого парламентської кризи Віктор Янукович 18 липня 2006 року був висунутий кандидатом на пост прем'єр-міністра України від «Антикризової коаліції» (Партія регіонів - СПУ - КПУ) і 4 серпня 2006 року він призначений на цю посаду.

21 вересня 2006 року В. Янукович відвідав Москву, де поза офіційним графіком був прийнятий Президентом Володимиром Путіним. Уряди України та Росії домовилися розпочати роботу міждержавної комісії зі співробітництва та підписали угоди про збереження для України ціни на російський газ на рівні $ 95 за 1000 м і до кінця 2006 року.

У день першого засідання Кабінету міністрів в 2007 році В. Янукович, В. Ющенко та О. Мороз провели чотиригодинні переговори, в ході яких домовилися створити робочу групу для підготовки спільного плану діяльності державних інститутів. Однак, у цей же час, представники «Антикризової коаліції» у Верховній Раді (Партія регіонів, СПУ і КПУ) вели переговори з лідером фракції БЮТ Юлією Тимошенко про солідарне голосування для подолання президентського вето на Закон «Про Кабінет Міністрів», який Президент повернув до парламенту. 12 січня 2007 року депутати «Антикризової коаліції» і опозиційної фракції БЮТ змогли подолати вето Президента на Закон «Про Кабінет міністрів». Набуття чинності Закону «Про Кабінет Міністрів» означало втрату Президентом частини повноважень, що дозволяють впливати на дії органів виконавчої влади. У березні 2007 року на політичній сцені України відбулися події, що призвели до чергової політичної кризи. «Антикризова коаліція» почала активно розширюватися за рахунок депутатів опозиційних фракцій - «Наша Україна» і Блок Юлії Тимошенко. При продовженні цього процесу, парламентська коаліція могла б отримати конституційну більшість, чого В. Ющенко не бажав допустити. 2 квітня 2007 року В. Ющенко підписав Указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної ради» і призначив позачергові вибори народних депутатів на 27 травня. Представники коаліції оскаржили Указ Президента в Конституційному суді. На боці В. Ющенка виступила об'єднана опозиція, до якої увійшли три основних політичних сили - Блок Юлії Тимошенко, Блок політичних партій «Наша Україна» і громадський рух «Народна самооборона» Ю. Луценка. 25 квітня В. Ющенко підписав новий Указ про розпуск Верховної Ради, перенісши дострокові вибори на кінець червня. У той же день він змінив керівника Генеральної прокуратури, а в кінці квітня відправив у відставку двох суддів Конституційного Суду. У ситуації, коли президент зміцнив контроль над силовими органами і Конституційним Судом України, В. Янукович 5 травня пішов на домовленість з В. Ющенком про проведення дострокових парламентських виборів - щоправда, у більш пізні терміни. КПУ і СПУ сприйняли це рішення як зраду їхніх інтересів. 23 листопада 2007 року В. Янукович пішов у відставку з поста Прем'єр-міністра і був призначений виконуючим обов'язки Прем'єр-міністра України. 18 грудня 2007 року В. Янукович звільнений Верховною радою від обов'язків Прем'єр-міністра України у зв'язку з призначенням нового прем'єр-міністра - Юлії Володимирівни Тимошенко.

18 грудня 2007 року Юлія Тимошенко очолює український уряд.

Уряд Ю. Тимошенко забезпечив виконання більше десяти антикризових програм - у гірничо-металургійному комплексі, агропромисловому комплексі, хімічній промисловості, будівництві тощо. Завдяки антикризовим заходам у будівельній галузі, уряду вдалося розпочати програму забезпечення житлом малозабезпечених категорій громадян і пільговиків, які протягом десятиліть стояли на квартирному обліку.

За час свого прем'єрства Юлія Тимошенко змогла відмовитися від посередницької компанії «Росукренерго» при постачанні російського природного газу в Україну.