КАТЕГОРІЯ "ІНТЕРЕС" У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

П.П. Андрушко

Термін "інтерес" вживається у КК у кількох статтях як Загальної, так і Особливої його частин для позначення, як правило, об'єкта кримінально-правової охорони. Зокрема, у ст. 36 "Необхідна оборона" КК говориться про вчинення дій з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, суспільних інтересів та інтересів держави. У ст. 39 КК говориться про заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності для усунення небезпеки, що загрожує, зокрема, суспільним інтересам чи інтересам держави. У ст. 40 "Фізичний або психічний примус" також говориться про заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам під безпосереднім впливом фізичного примусу та про заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка зазнала фізичного примусу. Про заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам говориться також у ст. 41 "Виконання наказу або розпорядження", ст.42 "Діяння, пов'язане з ризиком", та ст. 43 "Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації" КК.

У ст. 206 "Протидія законній господарській діяльності" КК йдеться про обмеження законних інтересів особи, яка займається господарською діяльністю.

У ст. 2321 КК "Незаконне використання інсай- дерської інформації" до її викладенням у новій редакції Законом від 25.12.08 № 801-IV" КК йшлося про завдання матеріальної шкоди інтересам держави або інтересам юридичних чи фізичних осіб.

У ст. 356 "Самоправство" КК говориться про заподіяння значної шкоди інтересам громадянина,державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Кваліфікуючою ознакою складу злочину "незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації" (ст. 359 КК) є наслідки у вигляді істотної шкоди, заподіяної охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

У ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 367 КК говориться про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а у ч. 1 ст. 365 КК - про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Дещо інакше, ніж у ст. 364 та ст. 365 КК, називаються (визначаються) об'єкти кримінально-правової охорони у статтях 2351 та 2352, у яких сформульовані склади злочинів "зловживання повноваженнями" (ст. 2351) та "перевищення повноважень" (ст. 2352) КК якими доповнено Законом від 11 червня 2009 р.: охоронювані законом права та інтереси окремих громадян, юридичних осіб, суспільства чи держави.

У частині 2 ст. 382 КК "Невиконання судового рішення" говориться про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Крім того, у деяких статтях Особливої частини КК термін "інтерес" вживається для позначення мотивів чи мети вчинення дій, відповідальність за які передбачена цими статтями. Зокрема, статтею 319 КК передбачена відповідальність за незаконну видачу рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. Статтею 350 КК передбачена відповідальність за погрозу вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, застосовану з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує. Метою використання своїх повноважень особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, чи незалежним посередником або, членом трудового арбітражу при розгляді колективних трудових спорів у ст. 2533 КК визначено альтернативно

• отримання неправомірної вигоди для себе і інших осіб та * з метою заподіяння шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам, інтересам суспільства чи держави. При цьому обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 2533 КК, є наслідки у вигляді істотної шкоди названим інтересам, тобто такі інтереси є, по-перше, об'єктами кримінально- правової охорони, і, по-друге, заподіяння такої шкоди має бути метою вчинення передбачених ч. 1 ст. 2353 КК дій. Якщо психічне ставлення до наслідків у вигляді істотної шкоди названим у ч. 1 ст. 2353 КК інтересам було у вигляді непрямого умислу, тобто особа усвідомлювала можливість заподіяння своїми діями такої шкоди, але не бажала їх настання, проте свідомо допускала їх настання, склад злочину в діях такої буде відсутній.

Метою підкупу особи, яка надає публічні послуги, відповідальність за який передбачені ч. 1 ст. 2355 КК, є спонукання такої особи надання їй неправомірної вигоди вчинити дії або бездіяльність в інтересах особи, не передає чи надає такі вигоди, або в інтересах третіх осіб з використанням наданих їй повноважень. Одержання такою особою неправомірної вигоди визнається ч. 3 ст. 2353 КК злочином за умови, що така вигода одержана за вчинення дій або бездіяльність в інтересах особи, що надає чи передає таку вигоду, з використанням наданих особі, яка одержує неправомірну вигоду, повноважень. У ч. 1 ст. 364 КК передбачена відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, яке законодавцем визначається як "умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби". Формулювання "всупереч інтересам служби", на наш погляд, означає законодавчу вказівку на об'єкт кримінально-правової охорони - інтереси служби. Інтереси служби є, очевидно, різновидом інтересів держави, підприємства, установи чи організації, яким "служить" службова особа. Частиною 1 ст. 423 КК відповідальність передбачена за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, "вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб", тобто, на відміну від ч. 1 ст. 364 КК, у ч. 1 ст. 423 КК відсутня вказівка на вчинення діяння всупереч інтересам служби. У частині 2 ст. 371 кваліфікованим видом завідомо незаконного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою та у ч. 3 ст. 368 КК в редакції Закону від 21.05.09 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії хабарництву" кваліфікуючою ознакою одержання хабара пропонувалось передбачити одержання хабара, вчинене з інших корисливих мотивів чи в особистих інтересах.

Кваліфікуючою ознакою складу злочину постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вир., рішення, ухвали або постанови у ч. 2 ст. 375 у редакції Закону від 21.05.09 пропонувалося передбачити вчинення таких дій з інших корисливих мотивів чи в особистих інтересах. У ч. 3 ст. 372 та ч. 2 ст. 375 КК до внесення до них змін Законом від 21.05.09 для позначення мотивів як кваліфікуючих ознак злочинів, склади яких передбачені їх частинами першими вживалось формулювання "з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах". На названий Закон від 21.05.09 Президентом України 12.06.09 накладено вето і Закон повернений Верховній Раді України.

Згідно з ч. 3 ст. 369 КК особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара, під яким, згідно з п. 4 Примітки до ст. 368 КК, розуміється вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Само ж вимагання хабара, залежно від того, одержаний хабар чи ні службовою особою, має кваліфікуватися або * як одержання хабара, поєднане з вимаганням хабара, або * як підбурювання до давання хабара, або * як готування до одержання хабара, поєднаного з вимаганням хабара, або * як замах на одержання хабара, поєднаного з вимаганням хабара.

Вимагання матеріальних благ чи вигод майнового характеру за вчинення певних діянь (одержання матеріальних благ за вчинення певних діянь, поєднане із їх вимаганням) може утворювати склади злочинів, передбачені:

• ст. 354 КК - незаконне одержання шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигод майнового характеру;

• ч. 2 ст. 183 КК - незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах;

• ч. 1 ст. 184 КК - незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я.

Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів утворює склад злочину "вимагання" (ст. 189 КК).

Одним із мотивів зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем у ч.1 ст.423 КК названо вчинення таких дій, як і у ст. 364 КК, з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб.

Визначенню поняття "інтерес", його змісту (ознак) та кримінально-правового значення в теорії кримінального права приділялась значна увага, проте це питання, було, є і буде залишатись вельми дискусійним [1-17]. Поняттю "охоронюваний законом інтерес" приділив увагу і Конституційний Суд України [18].

Питання про співвідношення понять "суспільні відносини" та "інтерес" по-різному вирішується прихильниками теорії суспільних відносин як об'єкта злочину. В.Я. Тацій виділяє три основні напрямки вирішення цього питання у теорії кримінального права: "1) інтерес є одним із основних структурних елементів суспільних відносин і разом з ним виступає як об'єкт злочину; 2) інтерес і суспільні відносини - це різні поняття, а тому категорія "інтерес" не може бути використана для визначення об'єкта злочину; 3) інтерес - не тільки елемент суспільних відносин, який відображає його сутність, але й фактично самі суспільні відносини" [19].

Є.К. Каіржанов вважає, що ці поняття співвідносяться між собою як філософські категорії "сутність" і "явище" [20].

М.Й. Коржанський фактично допускає ототожнення цих понять, вважаючи, що оскільки суспільні відносини тісно взаємопов'язані з інтересами, і цей зв'язок є вельми суттєвим, то це "дає підставу назвати суспільні відносини суспільними інтересами в дії" [21].

Поняття (категорія) "інтерес", питання визначення його змісту, взаємозв'язку з такими поняттями як "право особи", "свобода особи", "обов'язки" було і залишається предметом не лише наукових досліджень правознавців з позиції загальної теорії держави і права, конституційного, державного, цивільного, адміністративного, кримінального, процесуального та інших галузей права, а й предметом дослідження правозастосовчих органів, зокрема при визначенні об'єктів правової, в тому числі кримінально-правової охорони, об'єктів злочинних посягань, виду, розміру заподіяної правоохоронюваним інтересам шкоди.