• об'єктом кримінально-правової охорони; * за наявності обставин, що виключають злочинність діяння - об'єктом злочинного посягання. Як суб'єктивна категорія інтерес - це спонукальний стимул до виникнення (формування) у особи мети досягти певного результату. В такій якості інтерес є нічим іншим, як мотивом, який формує мету, а також об'єктом (предметом) мети - результатом, досягти якого бажає і намагається винна особа.

Раніше я звертав увагу на те, що у деяких статтях Особливої частини КК термін "інтерес" вживається для позначення мотивів або мети вчинення дій, відповідальність за вчинення яких передбачена цими статтями, шляхом вживання формулювань "з корисливих мотивів чи в особистих інтересах" (ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 371 та ч. 2 ст. 375 КК до внесення до них змін Законом від 21.05.09) та "з інших корисливих мотивів чи в особистих інтересах" (ч. 3 ст. 368, та ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК в редакції Закону від 21.05.09).

Загальною ознакою інтересу і мотиву більшістю вчених називається їх об'єкт - певні потреби особи. При цьому об'єктом мотиву окремі вчені називають альтернативно і потреби, і інтереси, тим самим ставлять, фактично, знак рівності між поняттями "інтерес" і "мотив".

Інтерес - це, з одного боку, конкретне матеріальне та/або нематеріальне благо, отримати, набути яке чи досягти яке або зберегти яке чи мати можливість (потенційну) одержати чи набути яке або користуватись яким прагне (бажає) особа, а з іншого боку, - це прагнення особи отримати таке благо, користуватися ним. Легітимний (простий), тобто законний дозвіл на задоволення потреби у користуванні певним матеріальним та/або нематеріальним благом надає особі можливість задовольнити її потребу у цьому благу. Надання ж людині законом можливості задовольнити свої інтереси, потреби у користуванні певними матеріальними та/або нематеріальними благами перетворює інтереси людини у її права та свободи. При цьому визнані законом, гарантовані ним права і свободи є потенційними правами і свободами, які є об'єктами правової, в тому числі кримінально- правової охорони, незалежно від того, бажає чи ні (прагне чи ні) конкретна особа ними користуватися. Наприклад, кожен громадянин України має виборче (активне і пасивне) право, але лише одиниці з них реалізують своє пасивне виборче право. Крім того, значна кількість громадян України не бажає реалізовувати активне виборче право.

Дозвіл на вчинення певних дій, в тому числі у вигляді надання чи зняття заборони на їх вчинення, може бути наданий: * законом чи іншим нормативно-правовим актом; * рішенням компетентного органу, в тому числі рішенням суду, або компетентною службовою особою; * компетентною фізичною особою. При цьому дозвіл може бути: * законним за формою і змістом, тобто наданим у встановленому законом порядку; * законним за формою і незаконним за змістом (наприклад, завідомо незаконним рішенням суду, прийнятим з дотриманням процесуального порядку його прийняття, може бути дозволено вчинення незаконних (в тому числі явно незаконних) дій); * незаконним за формою але законним за змістом, зокрема наданий некомпетентним органом чи некомпетентною особою; * незаконним як за змістом, так і за формою; * фальсифікованим шляхом виготовлення підробленого чи шляхом підроблення справжнього документа.

Наприклад, ст. 127 ЦК передбачено, що учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі. Згідно з ч. 2 ст. 32 ЦК, неповнолітня особа вчиняє правочини, окрім передбачених ст. 31 та ч. 1 ст. 32 ЦК, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. При цьому абз. 2 ч. 2 ст. 32 ЦК передбачено, що на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки і піклування.

У теорії права під законним інтересом розуміється здебільшого відображений у об'єктивному праві чи такий, що випливає із його загального смислу і певною мірою гарантований державою простий юридичний дозвіл, який виражається у прагненні суб'єкта користуватись конкретним соціальним благом, а також в окремих випадках звертатись за захистом до компетентних органів - з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать громадським [60].

Необхідність збалансування прав, свобод і інтересів людини з інтересами держави і суспільства, обумовлює об'єктивну зумовленість і необхідність певного обмеження прав людини. Зокрема, при визначенні видів товарів, на імпорт яких має встановлюватись ввізне мито, та його розмірів, повинні враховуватись: * інтереси покупців таких товарів, які зацікавлені в тому, щоб розміри такого мита були якомога меншими, оскільки ціни на них будуть меншими; * інтереси вітчизняних виробників аналогічних товарів, які зацікавлені, навпаки, в тому, щоб розміри ввізного мита були більшими, оскільки низькі ціни на імпортні товари на внутрішньому ринку, якщо вони будуть нижчими, ніж ціни на товари внутрішнього виробництва, знизять попит на такі товари; * інтереси держави, яка має бути зацікавлена як і у насиченні внутрішнього ринку дешевими товарами, так і у збільшенні надходжень до бюджету та у стимулюванні вітчизняних товаровиробників. Перш за все, очевидно, держава зацікавлена в тому, щоб надходження до бюджету коштів від митних платежів (ввізного мита) були якомога більшими. Суспільство в цілому також зацікавлено в тому, щоб розміри доходів державного бюджету були якомога більшими.