Розділ 1. Загальні засади та періодизація процесу кодифікації земельного законодавства України

1.1 Поняття та сутність кодифікації галузевого законодавства

1.2 Особливості та періодизація процесу кодифікації земельного законодавства України

Розділ 2. Формування наукових концепцій та тенденцій розвитку і кодифікації земельного законодавства України

2.1 Формування наукових концепцій кодифікації земельного законодавства України в період з 1917 до 1928 року

2.2 Тенденції розвитку і кодифікації земельного законодавства України в період з 1928 до 1970 року

2.3 Кодифікація земельного законодавства України в період з 1970 до 1990 року

Розділ 3. Розвиток і кодифікація земельного законодавства України

сучасного періоду

3.1 Розвиток і кодифікація земельного законодавства в період з 1990 року до прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 року

3.2 Розвиток і кодифікація земельного законодавства після прийняття нової Конституції України до 2009 року

Список використаних джерел

Вступ

Закономірністю розвитку земельного законодавства в процесі проведення в Україні земельної реформи, умовою його успішного впливу на суспільні відносини має бути несуперечність і узгодженість системи діючих правових норм.

Розвиток земельних відносин в Україні потребує належного правового забезпечення. Процес реформування цих відносин супроводжується прийняттям великого масиву законів та підзаконних актів, багато з яких, на жаль, суперечать один одному. Все це свідчить про низький рівень законотворчих робіт. В зв'язку з цим виникає нагальна потреба у кодифікації земельного законодавства України.

Ідея об'єднання законів і інших нормативних актів у цілісну систему, що регулює споріднені суспільні відносини з метою усунення громіздкості законодавства і полегшення користування нормативним матеріалом, відома здавна. Багато провідних учених у радянський та пострадянський періоди присвятили свої монографії, наукові дослідження питанням кодифікації законодавства. Але в правовій літературі поки що відсутні суттєві теоретичні розробки, монографічні дослідження щодо проблем кодифікації саме земельного законодавства.

З переходом нашої держави до ринкових відносин склалася ситуація, коли практично всі норми базових актів галузевого законодавства носять надто загальний характер, при цьому унеможливлюється реалізація їх положень як норм прямої дії. Окрім того, сучасне земельне законодавство характеризується надмірним динамізмом нормативного масиву, частими змінами провідних аспектів земельної політики. Головний земельний закон морально застарів і не може якісно та у повному обсязі регулювати відносини, що виникають в процесі реалізації земельної реформи.

Такий стан справ викликаний тим, що в країні до цього часу відсутня наукова обґрунтованість кодифікації земельного законодавства, тобто взагалі немає юридичної концепції формування нового земельного законодавства. Тому з розвитком ринкових відносин необхідно виробити чітке і наукове обґрунтування суттєвості приведення норм земельного законодавства у певним чином узгоджену і цілісну систему.

Теоретична і практична розробка проблеми кодифікації земельного законодавства України не може здійснюватися без глибокого і всебічного вивчення досвіду вітчизняної і зарубіжної кодифікації земельного законодавства. Однак в Україні дотепер відсутні комплексні спеціальні дослідження, що давали б хоча б загальне уявлення про кодифікацію земельного законодавства, яка проводилася в нашій країні, а дослідження, присвячені аналізу окремих кодифікаційних робіт, нечисленні і мають фрагментарний характер, що й обумовлює актуальність даного дипломного дослідження.

Мета дипломного проектування полягає в теоретичній розробці сучасних проблем кодифікації земельного законодавства і обґрунтуванні власних пропозицій щодо формування нового земельного законодавства та його кодифікації. Відповідно до мети визначені наступні задачі дослідження:

вивчити і провести ґрунтовний аналіз загальнотеоретичної, спеціальної юридичної, історичної літератури та законодавства щодо розвитку кодифікації земельного законодавства в Україні;

провести історико-правовий аналіз етапів розвитку та кодифікації земельного законодавства України;

провести аналіз чинних кодифікованих актів земельного законодавства України;

визначити проблеми кодифікації сучасного земельного законодавства;

сформулювати на цій підставі власні наукові висновки;

розробити і сформулювати рекомендації щодо формування і кодифікації нового земельного законодавства України.

Об'єктом дослідження є процес кодифікації земельного законодавства як суспільно-історичне та правове явище, а також періодизація та закономірності розвитку цього процесу в Україні.

Предметом дослідження є зміст кодифікованих актів земельного законодавства та актуальні правові проблеми їх створення і розвитку в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу чинного законодавства України та наукової літератури вперше виконане комплексне монографічне дослідження, присвячене актуальним теоретичним проблемам кодифікації земельного законодавства Україні.

Внаслідок проведеного дослідження на захист виносяться наступні наукові положення, висновки і рекомендації:

Зроблено висновок, що процес розвитку вітчизняного земельного законодавства поділяється на два етапи: докодифікаційний, який брав свій початок з часів становлення та розвитку звичаєвого і писаного права на території України і тривав до моменту прийняття 18 січня 1918 року Тимчасового земельного закону, та кодифікаційний, який був започаткований прийняттям Тимчасового земельного закону і триває по сьогоднішній день.

Обґрунтовано висновок про те, що першим кодифікованим актом земельного законодавства України став Тимчасовий земельний закон від 18 січня 1918 року, яким було кодифіковано інститут користування землею.

Зроблено висновок про те, що неприйняття нового загальногалузевого кодифікованого акта, який повинен регулювати земельні відносини, є причиною відсутності в Україні необхідної системи супідрядності земельно-правових норм, зводить нанівець розробку і прийняття багатьох законодавчих актів, є підґрунтям цілої низки суперечностей, які містяться у вже прийнятих нормативних документах.

Обґрунтовано висновок про те, що створювані кодифіковані акти земельного законодавства повинні містити повну, логічно і юридично виважену систему земельно-процесуальних норм, які мають забезпечити реалізацію земельних норм матеріального права.

Обґрунтовано можливість і доцільність внутрішньогалузевої кодифікації земельного законодавства України на сучасному етапі його розвитку шляхом прийняття "пакету законів" - системи окремих нормативних актів, які б кодифікували земельне законодавство за його інститутами.

Уперше доведено, що однією з об'єктивних умов кодифікації земельного законодавства є наявність системного підходу до формування законодавства, сутність якого полягає: а) у створенні як зовні, так і внутрішньо узгодженої системи нормативних актів, що кореспондують один одному і ґрунтуються на єдиному (базовому) нормативному акті - кодексі; б) у встановленні пріоритетності законопроектів, визначенні критеріїв, відповідно до яких прийняття того чи іншого нормативного акта буде вважатися пріоритетним у відповідній ситуації; в) у створенні системи

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування викладених у роботі положень і зроблених висновків та рекомендацій: при подальшій розробці правового регулювання земельних відносин, зокрема у підготовці нових кодифікованих актів земельного законодавства та при внесенні змін та доповнень в діючі; у навчальному процесі - при підготовці відповідних підручників і навчальних посібників з курсу "Земельне право", викладанні відповідних навчальних дисциплін, в науково-дослідницькій роботі студентів, а також у процесі правового виховання населення.

Розділ 1. Загальні засади і періодизація процесу розвитку і кодифікації земельного законодавства України

1.1 Поняття і сутність кодифікації галузевого законодавства

Ідея об'єднання законів і інших нормативних актів у цілісну систему, що регулює родинні суспільні відносини з метою усунення громіздкості законодавства і полегшення користування нормативним матеріалом, відома здавна. Так відомий англійський філософ Ф. Бекон писав: "якщо закони, накопичуючись мало-помалу, досягли такої численності і заплутаності, що з'явилася необхідність повного їхнього перегляду і перетворення в єдиний цільний кодекс, більш здоровий і зручний, то слід, насамперед, зайнятися цією працею, і працю цю вважайте істинно доблесною справою, а ті, хто робить його, вірте, заслуговують, щоб їх вважали справжніми законодавцями і реформаторами.

Право становить систему, яка характеризується багаторівневою структурою, що об'єктивно обумовлено багаторівневим характером системи суспільних відносин, відображенням якої воно є. Будь-яка система, у тому числі і правова, складає не простий набір компонентів, а цілісність, що володіє визначеною внутрішньою організацією (структурою).

Закономірністю розвитку будь-якої правової системи, умовою її успішного впливу на суспільні відносини є логічна довершеність, несуперечність і погодженість системи діючих правових норм. Окрема правова норма чи нормативний акт здійснюють ефективний правовий вплив лише в поєднанні з іншими правовими засобами, тому що виникнення і функціонування права знаходиться під безпосереднім впливом діючої системи суспільних відносин. Тому при формуванні нових, зміні, скасуванні застарілих правових актів законодавець повинен чітко уявляти, як із вживанням заходів по відновленню нормативно-правових приписів буде виглядати вся система норм. [124, с 182.]

Діяльність по упорядкуванню і приведенню в єдину систему діючих законодавчих актів з метою їхньої доступності, кращого осягнення й ефективного застосування називається систематизацією законодавства. У результаті її здійснення виявляється й усувається неузгодженість, суперечливість нормативно-правових приписів, поліпшується їхня доступність, створюються найбільш сприятливі умови для застосування діючого законодавства.

У більшості випадків ефективне правове регулювання тієї чи іншої групи суспільних відносин може бути забезпечене лише внаслідок одночасного удосконалення змісту і форми нормативно-правових приписів, тобто здійснення їхньої кодификації.

Кодифікація становить лише одну з форм систематизації нормативного матеріалу поряд з інкорпорацією і консолідацією. В зв'язку з цим в межах даного дослідження виникає потреба хоча б у загальних рисах позначити істотні відмінності кодифікації від інших форм упорядкування законодавства.

Під інкорпорацією в юридичній науці і практиці розуміється зовнішня обробка законодавчого матеріалу, об'єднання виданих нормативних актів з одного і того ж питання в новий акт, зібрання чи збірник. Під зовнішньою обробкою розуміється іноді тільки внесення в первісний текст усіх наступних змін. Але цим зміст інкорпоративної роботи не вичерпується. У ході інкорпорації з діючого законодавства виключаються також приписи тимчасового значення, усуваються повторення і суперечності, що не призводять до зміни змісту нормативних актів. У результаті інкорпорації законодавство звільняється від норм, що втратили свою силу, та інших матеріалів, які ускладнюють його використання, однак при цьому не ставиться за мету змінити регулювання суспільних відносин по суті.