4) договір лізингу є двосторонньо зобов'язуючим (сіналагматичним)Там же само, - С.28. цивільно-правовим договором, адже права та обов'язки, якими наділені його сторони, реалізуються у визначеній законодавцем певній послідовності. Відповідно на підставі укладення такого договору виникають зустрічні зобов'язання (стаття 538 ЦКУ).

5) договір лізингу є строковим цивільно-правовим договором. Положення законодавства України заліплюють за лізингоодержувачем обов'язок сплачувати лізингодавцю встановлену плату (лізингові платежі) та визначають ціну договору лізингу як його істотну умову (стаття 806 ЦКУ, стаття 292 ГКУ та частина 2 статті 6 і стаття 16 Закону про ФЛ).

6) оплатний характер договору, що передбачає сплату лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів за користування предметом лізингу (ч. 2 ст. 1 Закону про ФЛ);

7) об'єктом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів;

8) передбачає надання майна у користування лізингоодержувачу.

Таким чином, договір лізингу -- це договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає неспоживну річ, визначену індивідуальними ознаками, зараховану відповідно до законодавства до основних фондів у користування іншій стороні (лізингоодержувачу) на визначений договором строк за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У ЦК України найм ототожнюється з орендою, а договір лізингу розглядається як вид договору оренди (глава 58). Безумовно, договори лізингу та оренди мають спільні ознаки. З іншими видами оренди договір лізингу об'єднує те, що майно за договорами передається орендодавцем орендарю в тимчасове оплатне користування на визначений договором строк. Однак фактично це є ознакою будь-якого договору майнового найму. Договір лізингу, як і договір прокату, теж зарахований ЦК України до оренди, має спеціальні ознаки, властиві договору оренди. Тому більш вдалою назвою глави 58 ЦК України є, на думку Трофімової О., назва «майновий найм»Трофімова О.В., Поняття та ознаки договору лізингу [Текст] / О.В. Трофімова // Вісник господарського судочинства. - 2004. - №2. - С.174..

Фінансовий лізинг згідно зі ст. 1 Закону «Про фінансовий лізинг» -- це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на певний строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 1.18.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий лізинг -- це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. До критеріїв фінансового лізингу цей Закон зараховує такі:

- об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75% його первісної вартості, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною в лізинговому договорі;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

- якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50% амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90% від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, що діяла на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

- предмет лізингу виготовлений на замовлення лізингоотримувача і після закінчення дії договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Однак, на мою думку, ці критерії можуть використовуватися лише з метою визначення єдиного режиму оподаткування лізингових та орендних операцій, які відповідають цим критеріям.

Аналіз згаданих вище визначень фінансового лізингу та змісту зобов'язання за договором фінансового лізингу (взаємних прав та обов'язків сторін) дозволяє виділити такі ознаки цього договору:

1) договір фінансового лізингу передбачає участь щонайменше трьох суб'єктів: продавця (постачальника), лізингодавця та лізингоодержувача;

2) договір фінансового лізингу є багатостороннім договором, у якому, крім вищезазначених суб'єктів, можуть брати участь і інші юридичні або фізичні особи (кредитори, страховики, гаранти), котрі відповідно до ст. 4 Закону «Про фінансовий лізинг» є сторонами багатостороннього договору лізингу;

3) інвестиційно-інноваційний характер договору фінансового лізингу, який полягає в тому, що лізингодавець має право інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені кошти (ст. 292 ГК України, ч. 1 ст. 10 Закону «Про фінансовий лізинг»), і основним призначенням лізингу є оновлення основних виробничих фондів лізингоодержувача;

4) лізингодавець при укладенні договору фінансового лізингу, на відміну від орендодавця, за загальними положеннями про оренду не є власником чи титульним володільцем предмета лізингу. Більше того, на лізингодавця за договором покладається обов'язок набути предмет лізингу за специфікацією та у продавця, що визначаються лізингоодержувачем (ч. 1 ст. 292 ГК України, ч. 2 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг»);

5) предметом фінансового лізингу виступає не наявне у лізингодавця на момент укладення договору майно, а майно спеціально набуте за вказівкою лізингоодержувача з метою передачі йому в лізинг (ч. 1 ст. 292 ГК України, п. 1 ст. 1 Закону «Про фінансовий лізинг»);

6) право лізингодавця вимагати у безспірному порядку повернення предмета лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі частково або у повному обсязі протягом більше як 30 днів, а також стягнути у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса прострочену заборгованість (ч. 2 ст. 7, п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону «Про фінансовий лізинг»);

7) активна роль, не властива зазвичай орендарю в орендних відносинах, в договорі фінансового лізингу належить лізингоодержувачу. Саме лізингоодержувач визначає продавця та вказує на майно, яке повинно бути набуте лізингодавцем для передачі в лізинг (ч. 1 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг»); протягом усього часу перебування предмета лізингу в його користуванні повинен підтримувати його у справному стані та нести витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом (ст. 14 Закону «Про фінансовий лізинг»); несе витрати зі страхування предмета лізингу та/або ризиків, пов'язаних із виконанням договору лізингу (ч. 2 ст. 13 Закону «Про фінансовий лізинг»);

8) перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу до лізингоодержувача з моменту передачі предмета лізингу в його володіння (ч. 1 ст. 13 Закону «Про фінансовий лізинг», ст. 809 ГК України);

9) сплата лізингоодержувачем у складі лізингових платежів не тільки винагороди лізингодавцю за отримане майно, й сум, які відшкодовують при кожному платежі частину вартості предмета лізингу, компенсують проценти за залучений лізингодавцем кредит, страхові платежі за договором страхування предмета лізингу та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ч. 2 ст. 16 Закону «Про фінансовий лізинг»);

10) про виявленні протягом гарантійного терміну несправності предмета лізингу, його поломки або збої у роботі лізингоодержувач зобов'язаний повідомляти безпосередньо продавця, а не лізингодавця (н. 5 ч. 2 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг»).

11) придбане майно (річ) на весь строк лізингу передається зацікавленій особі у володіння та користування, а право розпорядження ним залишається в набувача. У цьому полягає орендна «сутність» фінансового лізингу, що не передбачає «автоматичного» переходу права власності в межах цих відносин;

Крім визначених законодавством, до ознак договору фінансового лізингу, на думку Трофімової О. Трофімова О.В., Поняття та ознаки договору лізингу [Текст] / О.В. Трофімова // Вісник господарського судочинства. - 2004. - №2. - С.176., слід також зарахувати:

- по-перше, право лізингоодержувача викупити предмет лізингу після закінчення строку дії договору у власність, якщо це передбачено договором. Відповідно до ч. 1 абз. 2 п.п. 1.18.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» орендар (лізингоодержувач) зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі.

Із прийняттям Закону «Про фінансовий лізинг», по-перше, викуп предмета лізингу не розглядається як ознака договору фінансового лізингу, а, по-друге, для здійснення викупу предмета лізингу укладається окремий договір купівлі-продажу. За таких умов, на її думку, фінансовий лізинг втрачає одну із своїх найвиразніших особливостей.

- по-друге, за Законом «Про лізинг» лізинг визначався як підприємницька діяльність; суб'єктом лізингу визнавалися тільки суб'єкти підприємницької діяльності, що обумовлювало мету використання лізингоодержувачем переданого в лізинг майна суто для здійснення підприємницької діяльності. З прийняттям Закону «Про фінансовий лізинг» ця ознака не знайшла відображення у визначені договору фінансового лізингу, а суб'єктами лізингу можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Однак з урахуванням того, що предметом лізингу є неспоживчі речі, визначені індивідуальними ознаками та зараховані відповідно до законодавства до основних фондів, договір лізингу опосередковує лише господарські відносини;

- по-третє, прив'язка строку користування предметом лізингу до норм амортизації. Відповідно до п.п. 1.18.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» строк договору фінансового лізингу дорівнює строку, протягом якого амортизується не менш як 75% первісної вартості відповідних основних фондів, переданих у фінансовий лізинг. Таким чином, як зазначає Кирилов С., забезпечується захист інтересів користувача щодо фінансування саме довгострокових виробничих програм, оскільки договір фінансового лізингу не може бути укладено на строк менше одного року Кирилов С., Фінансовий лізинг: хто, як і для кого? [Текст] / Сергій Кирилов // Податки та бухгалтерський облік. - 2006. - №74 (945). - С.6.. Потрібно зазначити, що жорстка залежність строку дії договору лізингу від строків амортизації об'єкта лізингу звужує можливості суб'єктів лізингових відносин. В умовах, коли інтенсивно зростає попит на продукцію (послуги) або ж змінюється її асортимент, лізингоодержувачі заінтересовані у скороченні строку дії договору фінансового лізингу, проте можливості встановити менший договірний строк, ніж той, що визначений Законом про ФЛ, у них немає Парнюк В., Лізинг в Україні: проблеми, законодавче забезпечення, перспективи [Текст] / В. Парнюк // Економіка України. - 2003. - №3. - С.31..

- по-четверте, відповідно до ст. 4 Закону про ФЛ, лізингодавець передає одночасно і право володіння, і користування предметом лізингу лізингоодержувачу.

Крім усіх цих умов, характерною рисою фінансового лізингу є також платіж користувача, а саме його структура, в якій може бути окремо виділено суми винагороди власнику використовуваного майна і суми компенсації частини його вартості.