Як ми вже зазначали, предметом фінансового лізингу можуть бути тільки основні фонди. На сьогодні лише Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 p. № 283/97-ВР (далі - Закон про прибуток) дає визначення строку «основні фонди». Згідно із пп. 8.2.1 цього Закону основними фондами визнаються «матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зношуванням».

У фінансовий лізинг не може бути передано нематеріальні активи, сировину, матеріали та інші оборотні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), корпоративні права і цінні папери Кирилов С., Фінансовий лізинг: хто, як і для кого? [Текст] / Сергій Кирилов // Податки та бухгалтерський облік. - 2006. - №74 (945). - С.7..

Снєжина В. звертає увагу на те, що майно, що перебуває у державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг після погодження з органом, що здійснює управління цим майном (ч. 3 ст. 3 Закону про ФЛ та ч. 4 ст. 292 ГКУ) Снєжина В., Залізні аргументи, або як юридично правильно оформити договір фінлізингу [Текст] / Валерія Снєжина // Все про бухгалтерський облік. - 23.09.2009. - № 88. - С.6..

Право власності на предмет лізингу. Фінансовий лізинг має свою історію правового регулювання і, як відомо, раніше міг бути пов'язаний з автоматичним переходом права власності на предмет від лізингодавця лізингоодержувачу або з викупом такого предмета за залишковою вартістю. Тепер такого правила немає. У межах договору фінансового лізингу, відповідно до Закону про ФЛ, не передбачається переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача. Лізинг укладається лише в наданні права користування предметом лізингу. Така умова щодо лізингу закріплена й у ЦК. Однак це не означає, що лізингоодержувач не може отримати предмет лізингу у власність. Така можливість існує. Але для її реалізації необхідна окрема домовленість. Якщо лізингоодержувач бажає придбати у власність предмет фінансового лізингу, то для цього варто укласти з лізингодавцем окремий договір купівлі-продажу предмета лізингу. Право власності на предмет фінансового лізингу в такому випадку переходить до лізингоодержувача з моменту сплати ним певної договірної ціни, якщо договором не передбачене інше (ч. 2 ст. 8 Закону про ФЛ). Сторони лізингового договору можуть також внести до лізингового договору спеціальне застереження про продаж предмета лізингу після виконання певних умов або закінчення певного строку. В цьому випадку матиме місце складний договір, що поєднує в собі умови договору фінансового лізингу і договору купівлі-продажу, і, до речі, визнаний життєздатним самою ДПАУ в листі від 12.11.2004 р. № 512/2/15-1114 Там же само, С.8.. Причому якраз на випадок викупу лізингоодержувачем предмета, що використовується, частиною 2 статті 8 Закону про лізинг установлено спеціальне диспозитивне (тобто таке, що підлягає зміні договором) правило: право власності на предмет фінансового лізингу в такому разі переходить до лізингоодержувача з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону про ФЛ лізингодавець може передавати своє право власності на об'єкт лізингу іншій особі, при цьому відповідні права й обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу Бєліков О., Лізинг і його правове регулювання у вітчизняному законодавстві [Текст] / Олег Бєліков // Юридичний журнал. - 2008. - №5 (71). - С.105.. Предмет фінансового лізингу не може бути конфіскований, на нього не може бути накладений арешт у зв'язку з якими-небудь діями або бездіяльністю лізингоодержувача (ч. З ст. 8 Закону про ФЛ).

Форма договору лізингу. Згідно з чинним законодавством України для угод фінансового лізингу встановлено обов'язкову письмову форму. Письмова форма фактично є обов'язковою і для переважної більшості угод оперативного лізингу, щодо яких діють загальнообов'язкові вимоги законодавства, відповідно до яких письмова форма є обов'язковою у випадках: укладення договору оперативного лізингу між юридичними особами; укладення договору оперативного лізингу між фізичною та юридичною особами; укладення договору оперативного лізингу між фізичними особами на суму, що перевищує у 20 та більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.