Якщо говорити про сучасний стан розвитку законодавства у сфері захисту прав споживачів, то мають тенденції розвитку регулювання фінансової сфери (банківських послуг, небанківських послуг). Так, наприклад, 3 вересня 2009 року було видано Розпорядження Кабінету Мінснтрів України „Про схвалення Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні». Протягом останніх років спостерігається зростання кількості споживачів небанківських фінансових послуг (далі - споживачі) та установ, що надають такі послуги. Так, за період 2004 - 2008 років кількість небанківських фінансових установ у Державному реєстрі фінансових установ зросла у півтора рази, при цьому кількість фінансових компаній та недержавних пенсійних фондів - у 4 рази.

Як свідчить досвід інших країн, стрімкий розвиток пропозицій ринків фінансових послуг в умовах недосконалої правової бази та відповідно недостатнього забезпечення захисту прав споживачів може призвести до недовіри до таких ринків і, як наслідок, зниження попиту на запропоновані ними послуги.

У період фінансової кризи проблема захисту прав споживачів набула особливої гостроти і актуальності. Зростання кількості та характер звернень громадян до органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, свідчать, що заходи до забезпечення захисту прав споживачів, здійснювані зазначеними органами, об'єднаннями учасників ринків фінансових послуг та громадськими об'єднаннями, не відповідають вимогам часу і недостатньо ефективно впливають на запобігання недобросовісному наданню небанківських фінансових послуг.

Мета Концепції полягає в удосконаленні системи захисту прав споживачів та забезпеченні її ефективності.

Що ж стосується банківських послуг, то під час кризи реалізувалися багато нормальних ризиків банків і багато ненормальних ризиків позичальників. Саме тут виникає необхідність більш досконалого врегулювання на законодавчому рівні питання щодо захисту прав споживачів банківських послуг (громадян - позичальників). Вирішення цієї проблеми багато юристів бачать в посилені відповідальності банків та обмежень їх прав (наприклад, щодо зміни умов договору в односторонньому порядку та ін.).

Зміни, що мають місце в державі та суспільстві (поява нових сфер та аспектів регулювання) зумовлюють зміни в законодавстві, а саме прийняття нових нормативно - правових актів або вдосконалення вже раніше прийнятих нормативно - правових актів. Так розповсюдження продуктів харчування, які містять генетично модифіковані організми викливає необхідність врегулювання законодавчо даного питання. Кабінет Міністрів України врегулював дане питання Постановою від 13 вересня 2009 року „Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг»

З приводу розвитку захисту прав споживачів в нашій державі проводяться різноманітні програми, конференції, заходи, спрямовані на вдосконалення законодавства в даній сфері та більш чіткого врегулювання важливих питань. Ці заходи проводяться громадськими організаціями. Так, наприклад, Всесвітній день прав споживача 2009 проходив під лозунгом „Протидія просуванню на ринку нездорового харчування для дітей». Проблема популярності нездорової їжі - вуличної, швидкої, що здобула в усьому світі назву «джанк фуд» (junk-food, англ.) - серед дітей та молоді стосується усіх країн, не оминула вона і Україну. Усвідомлюючи загрозу здоров'ю підростаючому поколінню, нагальною стає проблема вирішення питань, що мають на меті:

Також, Українська асоціація якості проводить різноманітні кругли столи, конференції, конкурси з приводу посилення захисту прав споживачів.

Проаналізувавши вище сказане, можна зробити наступний висновок, що в нашій країні спостерігаються тенденції розвитку захисту прав споживачів саме в напрямку його вдосконалення. На законодавчому рівні вносяться відповідні зміни в нормативно - правові акти, що регулюють дане питання. Інші заходи, спрямовані на вирішення проблеми у сфері захисту прав споживачів вносять значний вклад у розвиток захисту прав споживачів в Україні, оскільки вони значно розширяють суспільну правосвідомість стосовно поставленого питання.

Але підводячи підсумки аналізу розвитку захисту прав споживачів в Україні, не можна не зазначити про проблеми, які мають місце. Всеодно законодавство України в даній сфері не має необхідного механізму реалізації на даний момент. Багато норм мають лише декларативний характер, оскільки відсутні реальні гарантії забезпечення їх дій. Якщо з реальної точки зору підійти до цього питання, то свідотством вище зазначених проблем є низький рівень якості наших продуктів, який далекий від європейських стандартів. Хочу зазначити, що саме це також являється причиною гальмування розвитку економіки. Потребує вдосконалення питання реального захисту прав споживачів на державному рівні (засобів відповідальності за порушення в даній сфері та ін.).

2. Законодавче врегулювання захисту прав споживачів

2.1 Конституційне забезпечення захисту прав споживачів

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави [1]. Головний зміст та спрямованість діяльності держави - права і свободи людини та їх гарантії. Саме за допомогою гарантованості, права і свободи людини та громадянина набирають реального змісту.

Розділ II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» Конституції України визначає права людини, закріплені національним законодавством нашої країни.

Відповідно до міжнародних правових документів, права та інтереси споживача визнаються невід'ємною складовою загальновизнаних прав людини. Захист прав споживачів безсумнівно є складовою частиною захисту прав людини. Право громадян - споживачів на придбання товарів належної якості в Україні є одним з основних конституційних прав громадянина, реалізація якого потребує встановлення певних гарантій. Так у статті 42 Конституції України зазначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів [1], також, у статті 50 Конституції України зазначено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена [1].

Ідею про перелік прав споживачів уперше запропонував Президент Кеннеді у своєму зверненні до Конгресу США у 1962 році. Це сталося 15-го березня - цю дату міжнародний споживчий рух згодом прийняв як Міжнародний день прав споживачів, а ЄС ухвалив її як День споживача у Європі.

В 1985 році Генеральна Асамблея ООН затвердила «Керівні принципи захисту інтересів і прав споживачів». Дані принципи підписані Україною. Україна першою серед колишніх республік СРСР 12 травня 1991 року прийняла Закон України "Про захист прав споживачів" (нині діє в редакції Закону від 15 грудня 1993 р.) - це являється практичним втіленням керівних принципів захисту інтересів і прав споживачів.

Захист прав споживачів здійснюють: місцеві ради, державні адміністрації, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики та його територіальні органи, органи і установи державного санітарного нагляду Антимонопольний комітет України, Державна житлово-комунальна інспекція

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1. захист своїх прав державою;

2. належну якість продукції та обслуговування;

3. безпеку продукції;

4. необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5. відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

6. звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

7. об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів) [3].

Зараз у світі відбувається процес глобалізації. Він в значній мірі торкнувся виробничої сфери та сфери обміну товарами, які, в свою чергу, безпосередньо пов'язані із споживанням. Зокрема, постає важливе питання щодо безпеки продукції, яку ми споживаємо.

В 2008 році Україна вступила до СОТ. Цей факт значно вплинув на ситуацію, що зараз відбувається у сфері експорту та імпорту. Адже в наш час до країни імпортуються дешеві продукти харчування сумнівної якості, з якими вкрай важко конкурувати вищим не тільки за ціною, але і за якістю, продуктам вітчизняного виробника. Тому держава повинна відігравати домінантну роль у формуванні та проведенні ефективної політики захисту споживача.

Здійснюючи контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, наша держава гарантує споживачам продукцію, яка є безпечною для їх життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також, яка не завдає шкоди їхньому майну [3].

Визначення змісту права на споживання якісної та безпечної продукції (товару) неможливе без розкриття змісту самого поняття якості продукції (товару). Якість продукції відповідно до Міжнародного стандарту - це сукупність властивостей і характеристик продукції або послуги, які надають їм здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби.

Технічний рівень продукції - система показників, що характеризують якісні властивості вироби та їх відповідність кращим світовим зразкам. Оцінка технічного рівня продукції повинна вестися на протязі усього життєвого циклу виробу: дослідження і конструкціювання (проектування), виробництво, обіг і реалізація, експлуатації і споживання.

2.2 Закон України "Про захист прав споживачів" - основа законодавства про захист прав споживачів в Україні

Питання щодо захисту прав споживачів регулюється багатьма нормативно - правовими актами в нашій державі. До цього списку входять як законодавчі акти національного законодавства, так й міжнародні.

Закон "Про захист прав споживачів" є основоположним нормативно - правовим актом, регулюючим дану сферу суспільних відносин в Україні. Він прийнятий 12 травня 1991 року (нині діє в редакції Закону від 01 грудня 2005 р.).

Закон "Про захист прав споживачів" містить низку основних положень та принципів захисту прав споживачів, які повинні застосовуватися до всіх відносин за участю споживачів.

Згідно з цим Законом споживачам гарантуються права на безпеку товарів, робіт, послуг для їх життя та здоров'я, на достовірну та необхідну інформацію про товари, роботи, послуги, що придбаваються, їх належну якість, відшкодування завданих їм збитків, на судовий захист у разі порушення їхніх прав.

Він також передбачає засоби захисту, які застосовуються до порушників державними органами та громадськими організаціями.