ПЛАН

Вступ

1. Характеристика способів прийняття конституцій та внесення до них змін. Порядок внесення змін до Конституції України

2. Поняття, функції та юридичні властивості Конституції України

3. Науково-практичний аналіз Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 р

Висновки

ВСТУП

Сучасна Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року - найважливіший нормативно-правовий акт новітньої Української держави. Україна нарешті здобула свій Основний Закон - необхідний елемент сучасної законодавчої системи, який є її своєрідним підмурком.

Переоцінити значення Конституції для побудови справді демократичної та правової держави важко. Вона є не тільки законом, що визначає устої державного та суспільного ладу, але и серйозним програмним документом, тобто актом, в якому закріплені плани подальшого державотворення. При цьому стабільність Конституції є суттєвим фактором, що впливає на стан стабільності у політичній, економічній, духовній та інших сферах суспільного буття.

Проголошення на найвищому законодавчому рівні принципів верховенства права, верховенства конституції та законності стало першим кроком до постання України як правової, демократичної та соціальної держави. Саме тому актуальним завданням сучасної української правової науки та науки конституційного права є ретельний аналіз теоретико-практичних проблем реалізації конституційних принципів у повсякденному житті держави та суспільства.

На нашу думку, тема цієї роботи є дуже актуальною, хоча й несе загальний характер, оскільки Україна є молодою державою, побудова якої залежатиме від власної історії та менталітету та досвіду інших держав, котрий повинен враховуватися при створені не тільки головного закону, а й усієї правової системи країни.

А також, глянувши на величезну кількість думок, є необхідним дослідити питання, стосовно поняття та основних функцій конституції.

Основна мета курсової роботи полягає утому, щоб визначити поняття конституції, її функції та вплив на побудову демократичної, соціальної та правової держави.

Обрана тема дуже об'ємна, що включає в себе наступні питання: характеристика способів прийняття конституцій; внесення до них змін; порядок внесення змін до Конституції України; поняття та функції Конституції України; завдання, щодо науково-практичного аналізу вказаного в плані рішення Конституційного Суду України.

Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких завдань:

- дослідити способи прийняття конституцій у світі;

- дослідити порядок внесення змін до конституцій інших держав;

- дослідити створення та порядок внесення змін до Конституції України;

- визначити поняття конституції;

- визначити функції конституції;

- визначити юридичні властивості конституції;

- зробити науково-практичний аналіз Рішення Конституційного Суду.

Об'єктом дослідження суспільні відносини.

Предмет курсової роботи Конституція України як основа побудови демократичної та правової держави.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико-правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення поняття «конституція», її функції, виникнення, впливу.

З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції тощо.

У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно-ретроспективний, формально - логічний, системний підхід, системно-функціональний, структурно - функціональний, аналогії, порівняльно-правовий та інші методи дослідження.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.

1. Характеристика способів прийняття конституцій та внесення до них змін. Порядок внесення змін до Конституції України

Проблема ініціативи прийняття конституцій полягає у розумінні того, яка суспільна або політична, соціальна чи державна сила може мати таку ініціативу. Теоретично треба виходити з того, що конституційна ініціатива повинна належати тому державному, політичному або соціальному органу, який, посідаючи в політичній системі суспільства найвище місце (верховний орган), здатний знати еволюцію даного суспільства, його перспективи. Деякі конституції передбачають, хто може володіти ініціативою прийняття конституції. Інші конституції не передбачають таку справу, вона випливає з нормативної системи щодо розробки законів. Часом конституційна теорія і практика підпорядковує ініціативу і прийняття конституції правилам, які стосуються установчої влади.

Способи прийняття конституції. Особливий порядок прийняття конституції знаходить своє відображення у сучасній конституційній доктрині, яка розділяє законодавчу і установчу влади. Якщо звичайно закони приймаються та змінюються у порядку здійснення законодавчої влади, то конституції -- у порядку здійснення установчої влади. Французький дослідник П. Бастід зазначає: "Конституційні тексти -- витвір не законодавчої влади, яка є підлеглою, а вищої влади, що зветься установчою" [2, с. 58]

Оскільки у вітчизняній науці конституційного права поняття "установча влада" тривалий час не використовувалося при розгляді порядку прийняття та зміни конституції, вважаємо за необхідне коротко зупинитись на теорію установчої влади. Згідно з конституційною доктриною ряду країн (Франція, Колумбія та ін.), установча влада - це незалежна і самостійна публічна влада, що має найвищу юридичну силу і посідає відповідне місце у поділі влад поряд із законодавчою, виконавчою та судовою.

Недотримання цього порядку суперечить сутності конституції як основного закону, є конституційно-правовим порушенням. Акцентуємо увагу на цей момент ще й тому, що навіть у другій половині ХХ ст. були випадки таких порушень. Зокрема, в 1962 р. Основний закон Пакистану був октройований Президентом республіки, який не був наділений установчою владою.

Залежно від того, хто здійснює установчу владу, виділяють такі основні форми прийняття нової конституції:

1. Установчим органом (конституційний конвент, установчі збори, установчий конгрес, "парламент у формі конгресу" (Франція), спеціальний народний меджліс (Мальдіви), джірга -- представницький інститут мусульманської громади).

2. Референдумом -- як однією з процедур, які можуть бути використані для здійснення установчої влади. Значення використання референдуму при прийнятті конституції може бути різним. Одна справа, коли референдум проводиться для затвердження конституції, яка гласно розроблялась і приймалась парламентом або установчими зборами. Така процедура є демократичною. Саме так були прийняті конституції Італії 1947 р., Португалії 1976 р., Іспанії 1978 р. та багато інших

3. Законодавчим представницьким органом або ж парламентом спільно з главою держави є чи не найбільш розповсюдженим способом прийняття конституції. Для її прийняття вимагається кваліфікована більшість, яка складає, наприклад, 2/3 (в Норвегії, Литві); 3/5 (в Іспанії) тощо. Подібні процедурні складнощі є обгрунтованими, оскільки вони перешкоджають зміненню умов громадянського миру без досягнення високого ступеня злагодженості в суспільстві.

4. За допомогою октроювання. Октроювання може бути здійснено монархом, після чого його влада обмежується конституцією. Наприклад, у 1990 р. король Непалу Бірендра дарував народу основний закон, названий конституцією. В султанатах Малайзії основні закони октроюванні монархами, які очолюють їх. Ознаки октроювання має дарування Корану - основного закону в деяких ісламських теократіях[3, с. 15]