Зміст

Вступ

Розділ 1. Обумовленість кримінально-правової охорони комерційної або банківської таємниці

1.1. Загальні поняття комерційної або банківської таємниці

1.2. Незаконне збирання інформації

1.3. Розголошення комерційної таємниці

1.4. Соціальні та правові підстави криміналізації порушення у сфері господарської діяльності

1.5. Нормативні фактори порушення у сфері господарської діяльності

1.6. Кримінологічні фактори порушень у сфері господарської діяльності

Розділ 2. Об'єкт і предмет злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України. Об'єктивна сторона злочинів

2.1. Об'єкт злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України

2.2. Предмет злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України

2.3. Загальна характеристика об'єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України

2.4. Особливості об'єктивної сторони злочинів, передбачених статтею 231-232 КК України

Розділ 3. Суб'єкт злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України. Суб'єктивна сторона

3.1. Загальна характеристика суб'єкта злочинів

3.2. Особливості суб'єктів злочинів, передбачених статтями 231-232 КК України

3.4. Загальна характеристика суб'єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України

3.5. Особливості суб'єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. Розвиток ринкових економічних відносин в Україні поряд із позитивними здобутками супроводжується і певними негативними явищами. Особливу занепокоєність викликає збільшення кількості злочинів у сфері господарської діяльності, оскільки вони не лише гальмують позитивні тенденції, а й завдають істотної шкоди державі, суб'єктам відносин у сфері господарювання та окремим громадянам.

Велику небезпеку являє собою поява нових форм злочинної діяльності, які раніше не були відомі. З ними поки що досить складно вести ефективну боротьбу як з точки зору кримінального переслідування, так і застосування організаційно-управлінських і кримінологічних заходів з метою їх попередження. До таких злочинних посягань слід віднести незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю. Кримінальна відповідальність за них уперше була встановлена Законом України від 28 січня 1994 р. у статтях 1486, 1487 КК України 1960 р.

Чинний Кримінальний кодекс теж криміналізував ці суспільно небезпечні діяння і передбачив відповідальність за них у ст. 231 КК “Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю”, диспозиція якої сформульована як “умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності”, та ст. 232 КК “Розголошення комерційної таємниці”, яка передбачає відповідальність за “умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності”.

Попри зростаючу кількість наукових досліджень злочинів у сфері господарської діяльності, вказані кримінально-правові делікти залишилися зовсім не вивченими на рівні взаємопов'язаного й поглибленого аналізу всіх ознак та елементів складу злочину. До цього часу питання відповідальності за названі злочини розглядалися лише на рівні окремих розділів підручників з Особливої частини кримінального права та коментарів КК України. Інші кримінально-правові дослідження, які б мали комплексний характер, не провадилися. До того ж неможливо не враховувати й відсутність відповідних статистичних даних щодо порушення та розгляду кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК. Це свідчить про їх підвищену латентність і позаконтрольність. Проте факт латентності злочинів ні в якому випадку не може служити підставою для неуважного ставлення до них, у тому числі на рівні наукових досліджень.

Актуальність боротьби з указаними злочинами та недостатність наукових досліджень із цієї проблеми й обумовили вибір теми цього дослідження.

Мета та задачі дослідження. Основна мета роботи полягає у комплексному теоретичному аналізі об'єктивних і суб'єктивних ознак складу злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, сформулюванні рекомендацій, які мають важливе значення як для вдосконалення кримінального законодавства, так і для правильної кваліфікації злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:

- виявити й узагальнити чинники, що обумовлюють кримінальну відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю;

- провести аналіз предмета цих злочинів та аргументувати визнання комерційної, а також банківської таємниці предметом злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, шляхом удосконалення поняття предмета злочину в загальному вченні про склад злочину;

- шляхом розгляду об'єктивної сторони вказаних злочинів, її зв'язку з їх об'єктом та предметом, проаналізувати механізм завдання суспільно небезпечної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони;

- дослідити суб'єктивну сторону злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, зокрема вину, встановити зміст інтелектуального й вольового моментів умислу, розглянути інші обов'язкові ознаки - мотив під час розголошення та мету при збиранні відомостей, що становлять комерційну таємницю;

- проаналізувати загальні та спеціальні ознаки, що характеризують суб'єкта цих злочинів;

- на підставі проведеного аналізу запропонувати пропозиції щодо правильної кваліфікації злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, та вдосконалення чинного законодавства.

Об'єктом дослідження є сукупність знань що стосується кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, зокрема за незаконне збирання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також наукові погляди з цієї проблеми та її розробки у світлі вчення про склад злочину та його кваліфікацію.

Предметом є - норми кримінального законодавства, які передбачають кримінальну відповідальність за незаконне збирання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Методи дослідження. У процесі теоретичних досліджень у роботі було застосовано наступні наукові методи:

- діалектичний метод - при дослідженні правових механізмів захисту суспільних відносин у сфері господарської діяльності та суспільних відносин, які забезпечують обмеження монополізму та (або) охорону від проявів недобросовісної конкуренції, що знаходяться одночасно у взаємозв'язку й суперечливості, а також як у статичному стані, так і в динамічних змінах;

- системно-структурний і функціональний методи - при дослідженні багатопланових явищ родового, видового й безпосереднього об'єктів злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, а також ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони, суб'єкта злочину під кутом зору з'ясування змісту й удосконалення норм чинного законодавства

- історико-правовий - при аналізі факторів, що зумовлюють кримінально-правову заборону, та дослідженні розвитку законодавства в галузі кримінально-правової охорони від протиправних посягань на суспільні відносини у сфері господарської діяльності;

- порівняльно-правовий і догматичний - при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що забезпечують кримінально-правову охорону суспільних відносин у сфері господарської діяльності, порівнянні колишнього і чинного законодавства, а також окремих норм діючого законодавства зарубіжних країн з положеннями КК України.

Теоретичною основою роботи послужили фундаментальні наукові положення загальної теорії кримінального права, праці як вітчизняних фахівців із проблеми дослідження злочинів в сфері господарської діяльності, так і науковців колишнього СРСР та СНД, зокрема П.П. Андрушка, М.О.Бєляєва, Л.П.Брич, Т.А.Бушу-євої, Г.І.Вольфмана, П.О.Воробея, Л.Д.Гаухмана, Ю.В. Головльова, Є.Є.Дементьєва, В.М.Киричка, О.І. Коваленка, В.В.Колесникова, Я.М.Кураш, І.І.Кучерова, Б.М.Леонтьєва, Ф.О.Лопушанського, Ю.М.Ляпунова, Н.М.Ляпунової, С.В. Максимова, Л.К.Малахова, В.О.Матусевича, Ю.В. Опалинського, В.О.Навроцького, П.Т.Некипєлова, О.І.Перепелиці, І.І.Рогова, А.М.Ришелюка, О.Я.Свєтлова, В.В. Сташиса, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, В.Ю. Шестакова, І.В. Шишка, В.П. Філонова, О.М. Яковлева та багатьох інших.

Для розробки теми й вирішення поставлених завдань широко використовувалися також наукові роботи із загальної теорії держави і права, конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, фінансового, адміністративного та інших галузей права, а також економічної теорії.

Структурно робота складається зі вступу, двох розділів та висновку.

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його мета, завдання, основні положення, що виносяться на захист.

Розділ I "Обумовленість кримінально-правової охорони комерційної таємниці" складається з 5-ти підрозділів. Розглянуто проблему обгрунтованості захисту відомостей, що становлять комерційну таємницю суб'єктів суспільних відносин у сфері господарської діяльності. Серед факторів, сукупність яких, на думку автора, є необхідною і достатньою для пояснення існування кримінально-правової охорони суспільних відносин по збереженню комерційної таємниці, що забезпечують недопущення недобросовісної конкуренції у сфері господарської діяльності.

Розділ II "Об'єкт і предмет злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України", Об'єктивна сторона складається з -4-х підрозділів. У першому підрозділі "Об'єкт злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України" насамперед розглянуто й систематизовано точки зору багаточисельної групи вчених - дослідників проблеми злочинів у сфері господарської діяльності. Другий підрозділ "Предмет злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України" присвячено двом аспектам проблеми предмета злочину - загальному поняттю предмета злочину в кримінальному праві і конкретному визначенню предмета злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України. У третьому та четвертому підрозділі дана характеристика особливостей об'єкту та предмету злочинів.

Розділ III " Суб'єкт злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України". Суб'єктивна сторона складається із х-х підрозділів. У першому підрозділі “Загальна характеристика суб'єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК України” розглянуто вину у формі умислу, її інтелектуальну та вольову ознаки.