Польський Сейм у 2009 р. майже одностайно підтримав проект закону, за яким педофілів піддаватимуть примусовій терапії, так званої «хімічної кастрації» щодо осіб, які ґвалтували дітей молодших 15 років або здійснили інцест. Згідно із новим законом, особу, яка скоїла сексуальне насильство над дітьми, які не досягли 15 років, «можна за рішенням суду в обов'язковому порядку піддати фармакологічній терапії, щоб зменшити сексуальні бажання засудженого». У кожному конкретному випадку суд, який буде направляти злочинців на подібну терапію, має керуватися думкою психіатрів і сексологів.

Ізраїль теж практикує хімічну кастрацію педофілів за допомогою препарату «Декапептил». При цьому злочинцям надають психологічну допомогу.

Однак, якщо зловмисники перестануть приймати препарати, їхні сексуальні потяги повернуться до первісного стану. Тож, наприклад, Чехія практикує не хімічну, а хірургічну кастрацію. Злочинці, відбувши термін за ґратами, отримують вибір: або потрапити до психіатричної клініки і пройти курс лікування, який може затягнутися на все життя, або ж згодитися на хірургічну кастрацію. [25; 26]

Державна Дума РФ 7 лютого 2012 р. прийняла Федеральний Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу Російської Федерації та окремі законодавчі акти Російської Федерації з метою посилення відповідальності за злочини сексуального характеру, вчинені щодо неповнолітніх», у якому окрім іншого передбачається застосування примусових заходів медичного характеру (хімічна кастрація) особам, що вчинили у віці більше вісімнадцяти років злочини проти статевої недоторканості неповнолітнього, що не досяг чотирнадцятирічного віку, та страждаючим розладом сексуальної переваги (педофілія), що не виключає осудність

Відповідний законопроект, автором якого є депутат В. Сівкович, було зареєстровано у Верховній Раді України ще у 2009 р. Проект закону передбачав запровадження процедури хімічної (фармакологічної) кастрації. Однак до нашого часу законопроект Верховною Радою не розглянутий. Деякі науковці вважають, що як додаткове покарання у разі неодноразового вчинення насильницького статевого злочину щодо малолітньої або малолітнього хімічна або фармакологічна кастрація має застосовуватися у примусовому порядку. [22, с. 115].

Враховуючи загальні засади призначення покарання, передбачені частинами 1-3 ст. 65 КК, суд повинен призначати покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особистісні характеристики винного також нерідко знаходять своє відображення в обвинувальних вироках. Так, як негативні риси винного вказувались на відсутність постійного місця роботи, зловживання довірливістю або необізнаністю потерпілої особи, значна тривалість вчинення злочину. Виявлена хибна практика врахування позитивної характеристики винного з місця проживання або роботи як підстави для застосування ст. 75 КК. Неправильною є позиція деяких судів, що як пом'якшуючі обставини вказують на «наявність утриманців та неповнолітніх дітей», які саме й були потерпілими від злочинних дій засудженого, передбачених ст. 156 КК. Нерідко суди посилаються загалом на позитивну характеристику особи не уточнюючи в чому саме виявились її позитивні якості та як вони впливають на призначене покарання. На нашу думку суди мають більш критично давати оцінку цьому доказу з огляду на формальні визначення: «скарг від сусідів не надходило», «допомагав виносити сміття» тощо.

Розбещення неповнолітніх здебільшого є неочевидним злочином. Навіть у родині такі факти нерідко не виносяться на широкий загал. Тому «позитивні характеристики» винного у разі їх невідповідності фактичній злочинній поведінці щодо статевої недоторканості неповнолітнього мають оцінюватися критично. [22, с 117].

Пункти 17-18 ППВСУ вказують на застосування інших статей при кваліфікації злочинів, які вчиняються поряд з розбещенням. Використання в ході вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 156 і ст. 301 КК.

Якщо розпусним діям передували або вони супроводжувалися нанесенням побоїв чи мордуванням, тілесними ушкодженнями або погрозою вбивством, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 156 і ст.125, 126, 121, 122 чи 129 КК.

Розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, вчинені безпосередньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, з урахуванням спрямованості умислу винної особи повністю охоплюються диспозиціями відповідних частин ст. 152 або ст.153, або ст. 155 КК і додаткової кваліфікації за ст. 156 КК не потребують. [10]