Об'єктом даного виду злочину є грошові кошти, з яких складається державний бюджет, а саме його доходи і видатки. Додатковим обов'язковим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права громадян, а також належний порядок здійснення службовими особами покладених на них службових повноважень.

Предметом злочину згідно з ч. 1 ст. 211 КК визнаються бюджетні кошти [12].

Державний бюджет - це централізований фонд фінансів, який використовується для виконання покладених на нього функцій, передбачених Конституцією.

Державний бюджет складається із державних доходів і державних видатків.

Державні доходи - грошові надходження в державні фонди, що використовуються для здійснення функцій держави.

Державні видатки - грошові витрати з державного бюджету на державне господарство, соціально-культурні заходи, оборону країни, утримання державного апарату та ін [2].

Об'єктивна сторона складу злочину характеризується наявністю трьох обов'язкових ознак: 1)діяння у вигляді видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку; 2)наслідками у вигляді шкоди державі у значних розмірах; 3)причинним зв'язком між діянням та наслідком [17; с. 588]. Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку виявляється у діянні особи, спрямованому на видання актів, які є незаконними. Даний злочин може бути вчиненим тільки внаслідок діяльності особи. Акти, які видаються з метою зміни доходів та видатків бюджету можна об'єднати у групи: 1)акти, направлені на неподання документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою обов'язкових платежів (податкові декларації, розрахунки, бухгалтерські звіти та баланси тощо), якщо внаслідок неподання цих документів змінюються доходи та видатки бюджету; 2)акти, направлені на приховування об'єктів оподаткування; 3)акти, направлені на заниження об'єктів оподаткування; 4)акти, направлені на неутримання або неперахування до бюджету сум податків; 5)акти, направлені на збільшення видатків з бюджету. Заниження об'єктів оподаткування - це зменшення бази оподаткування, тобто невідображення у звітних документах у повному обсязі об'єктів оподаткування, внаслідок чого податки та інші обов'язкові платежі, які мають бути сплачені платником податку, сплачуються ним не у повному обсязі. Приховування об'єктів оподаткування - це невідображення у відповідних звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких об'єктів оподаткування. Актами, які збільшують видатки із бюджету є акти направлені на незаконну видачу субсидій, дотацій, кредитів чи пільг з податків юридичним чи фізичним особам. Дотації, субсидії і субвенції - види, як правило, грошової допомоги, яка надається державою в особі її центральних чи місцевих органів влади (законодавчої чи виконавчої) за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів. Дотація - вид грошової допомоги, яка надається, як правило збитковим підприємствам з боку держави з метою покриття затрат, що не покриваються виручкою від реалізації виробленої продукції, тобто підприємствам, планові затрати на виробництво продукції чи надання послуг у яких перевищують доходи від реалізації виробленої продукції чи наданих послуг. Субсидія - підтримка, допомога, що надається без будь-яких конкретних умов і незалежно від фінансового стану суб'єктів, яким вона надається. Як правило, субсидії надаються для стимулювання певної діяльності чи виробництва певної продукції, підтримання підприємницької діяльності взагалі. Субвенція - допомога, що надається для фінансування певних конкретних програм, проектів, що схвалюються суб'єктами, яким надається допомога. На відміну від дотації і субсидії, субвенція підлягає поверненню у разі використання наданої допомоги на за її цільовим призначенням [2]. Кредит - надання кредитором позички у грошовій чи товарній формі на умовах повернення у певний строк і, як правило, зі сплатою відсотків. Існує три форми кредиту - комерційний, банківський і державний. Пільги з податків - повне чи часткове звільнення від сплати всіх чи окремих податків залежно від виду суб'єкту підприємницької діяльності та виду підприємницької діяльності. Даний злочин належить до злочинів з формальним складом і вважається закінченим з моменту реєстрації належним чином і введенням в дію нормативного акту, який змінює доходи та видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку. Якщо винна особа, видаючи акти, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, мала на меті привласнити якимось чином бюджетні кошти, її дії слід кваліфікувати як замах на розкрадання державного майна, а у разі фактичного обернення одержаних коштів на свою користь чи на користь інших осіб - як закінчене розкрадання. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного складу злочину є наслідки у вигляді зменшення доходів або збільшення видатків з бюджету [17;с. 590]. 2.2 Суб'єктивна сторона. Суб'єкти злочину Суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризується лише прямим умислом, корисливим мотивом і метою. Вчинення вищезазначених діянь через необережність виключає кримінальну відповідальність за ст. 211 ККУ [16]. Видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч закону, вчинюються умисно, видати нормативний акт необережно неможливо. Деякі вчені вважають, що мотив і мета вчинення даного злочину можуть бути різними, тобто не обов'язково корисливими [19]. На думку інших вчених, видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч закону може бути вчиненим не лише з прямим, але й непрямим умислом. Суть розбіжностей - у різному тлумаченні змісту корисливих мотивів і мети в теорії кримінального права і судовій практиці [14; с. 235]. Але мотиви злочину, хоча на кваліфікацію не впливають, мають враховуватись при призначенні покарання.

Суб'єктами відповідальності за цією статтею КК є посадові особи органів виконавчої влади, які наділенні повноваженнями видавати чи затверджувати нормативні акти, якими змінюється порядок і умови формування чи використання бюджетних коштів. видання таких актів посадовими особами, які не мають повноважень на видання таких актів, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 211 і ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень) КК України. Це службова особа, яка окрім ознак, притаманних службовій особі (п. 1 примітки до ст. 364 КК), має ще й конкретні додаткові ознаки: вона наділена правом видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які впливають на зміну доходів і видатків бюджету в межах бюджетної системи України. Так, Гуторова Н.О. розглядала деякі аспекти характеристики осіб, які вчинили злочини проти порядку виконання бюджету [11]. Найбільш характерними ознаками осіб, які вчинили злочини проти порядку виконання бюджету, є зрілий вік (понад 40 років), високий освітній рівень (повна або базова вища освіта) та значний досвід роботи, правовий нігілізм, завищені особисті потреби і концентрація на їх реалізації, перебування у шлюбі, відсутність судимості, в 2/3 випадків це чоловіки, за сферою зайнятості найбільш поширеною є робота по найму, кожна п'ята особа вчинила злочин у складі групи осіб.

У частині 2 ст. 211 КК передбачені такі кваліфікуючі ознаки: 1) вчинення тих самих дій (ч. 1 ст. 211 КК), предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах (див. коментар до поняття предмета злочину ст. 210 КК); 2) повторність (коментар до ст. 32 КК, також слід мати на увазі, що йдеться про повторність тотожних злочинів) [17; с. 588].

Відповідальність за видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч закону, настає з шістнадцяти років [4].

Карається видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку:

- за ч. 1 ст. 211 КК - штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

- за ч. 2 ст. 211 КК - позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету, є спеціальним видом порушення Закону про бюджетну систему України від 5 грудня 1990 р. в редакції від 28 квітня 1995 р., яким передбачено, що бюджети всіх рівнів повинні виконуватися у тих самих обсягах, які затверджені відповідною радою [6].

Проведене дослідження Гладуновим О. дає підстави для сумнівів у необхідності застосування до засуджених за ст. 210, 211 КК покарань, пов'язаних з позбавленням волі, що має місце на практиці (у вивчених кримінальних справах покарання у виді позбавлення або обмеження волі з іспитовим строком призначено у 70% випадків). Процес виправлення таких осіб не потребує тривалого у часі впливу, ізоляції від суспільства, а може бути досягнутий шляхом публічного осуду з боку держави у формі вироку, карального значення та виховного впливу майнового покарання у виді штрафу [10; с. 290-296].

За ч. 1 ст. 211 КК кваліфікується видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах тобто на суму, яка у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (пункт 2 примітки до ст. 210 КК).

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ОКРЕМИХ ПОЛОЖЕНЬ ст.211 КК УКРАЇНИ

У кримінальному кодексі України, що був ухвалений Верховною Радою України 5 квітня 2002 року знайшли своє відображення та нормативне закріплення цілий ряд статей, які були відсутні у КК 1960 року, а багато статей зазнало суттєвих змін. Серед статей, коло застосування яких значно розширено, досить важливе місце посідає і діяння передбачене статтею 211 КК України, яка має назву “Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку”.

В попередній редакції відповідної статті КК України 1960 року була передбачена кримінальна відповідальність лише за видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, тобто вона могла бути застосована лише в випадку коли службова особа видасть нормативний акт, тобто такий нормативний акт, що містить одну чи декілька обов'язкових для виконання правових норм, що поширюється на невизначене коло фізичних осіб, підприємств, установ і організацій та має неодноразове застосування, незалежно від строку його дії. В випадку, коли ж службова особа видала акт розпорядчого характеру, тобто такий акт, дія якого поширюється на чітко визначене ним коло осіб і має одноразове застосування, яким змінюються видатки бюджету, то такі дії кваліфікувалися вже за іншою статтею, яка передбачала відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему. Але коли такий розпорядчий акт змінював доходи бюджету, то такі дії, у випадку наявності всіх необхідних ознак, взагалі кваліфікувались як зловживання владою або посадовим становищем або перевищення влади або посадових повноважень.

З прийняттям нового кримінального кодексу України така прогалина кримінального законодавства була усунена і в даній статті вже передбачено відповідальність за видання і нормативно-правових і розпорядчих актів, що змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку.

Таким чином стаття КК, що передбачає відповідальність за такі незаконні діяння в цьому плані удосконалена. Але разом з тим, ще залишились питання, які в літературі знаходять різне відображення, тобто з приводу одних і тих же положень в літературі містяться різні точки зору.