ВНЗ «Національна академія управління»

ДИСЕPТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня

Кримінально-правова характеристика погрози або насильства щодо захисника чи представника особи

Спеціальність 12.00.08 -

Кримінальне право і кримінологія, кримінально-виконавче право

кандидата юридичних наук Вербицька Ніна Володимирівна

Науковий керівник доктор юридичних наук, доктор теології, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України, Стpельцoв Євген Львoвич

Київ-2016

Зміст

Вступ

Розділ 1. Становлення і розвиток законодавства про погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи на теренах сучасної України

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Об'єктивні ознаки погрози або насильства щодо захисника чи представника особи

2.1 Об'єкт погрози або насильства щодо захисника чи представника особи

2.2 Потерпілі від погрози або насильства щодо захисника чи представника особи

2.3 Об'єктивна сторона погрози або насильства щодо захисника чи представника особи

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Cуб'єктивні ознаки погрози або насильства щодо захисника чи представника особи

3.1 Суб'єкт погрози або насильства щодо захисника чи представника особи

3.2 Суб'єктивна сторона погрози або насильства щодо захисника чи представника особи

Висновки до розділу 3

Розділ 4. Відмежування погрози або насильства щодо захисника чи представника особи від суміжних складів злочинів

Висновки до розділу 4

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

погроза насильство захисник злочин

Актуальність теми

Конституція України проголошує людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, а утвердження та забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України), що потребує не тільки свого правового закріплення, а й надання кожній людині право на правовий захист. В ст. 59 Конституції України закріплено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура [1].

Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3 та статті 59 Конституції України, покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших нормативно-правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги та відповідних гарантій у забезпечення якості та безпеки надання такої допомоги. Недотримання цього можуть привести до звуження або навіть обмеження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу [19].

З врахуванням цього, законодавче регламентування кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398 КК України) має сьогодні надзвичайне політико-правове значення і є конче необхідним з врахуванням принципового реформування національної судової системи. Це суспільно небезпечне діяння дискредитує конституційну ідею побудови правової держави, завдає серйозної шкоди діяльності органів правосуддя та в певній мірі дискредитує головне завдання усієї правової системи: охорона особи, її прав і свобод. Аналіз судово-слідчої практики показує, що у переважній більшості випадків захисник чи представник особи стає жертвою цього злочину під час здійснення діяльності, пов'язаної з наданням правової допомоги, такі діяння носять переважно насильницькій характер і вчиняється як під час безпосередньо виконання потерпілими своїх обов'язків, пов'язаних з наданням правової допомоги, так і після їх виконання, що додаткового підкреслює суспільну небезпечність цих діянь [31; 86]. Але незважаючи на це, проблематика правового захисту цього необхідного учасника кримінального провадження на дисертаційному рівні не досліджувалась.

Це підкреслює необхідність в сучасних умовах монографічного дослідження соціальної обумовленості, юридичної природи, правової ефективності, можливостей подальшого вдосконалювання законодавчої конструкції та практики застосування кримінально-правових норм, що забезпечують законну діяльність захисників чи представників особи та передбачають відповідальність за посягання на таких осіб, уточнення та поглиблення деяких теоретичних положень як за даною та суміжними проблемами, що й обумовило вибір теми дослідження.

Теоретична основа дисертаційного дослідження.

Слід зазначити, що проблеми кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи не залишалися без уваги з боку вчених в галузі кримінального права. Вони висвітлювалися (як правило, в рамках вивчення злочинів проти правосуддя) в роботах П. П. Андрушка, М. І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, В. О. Глушкова, В. К. Грищука, О. М. Джужи, О. М. Костенка, М. Й. Коржанського, В. М. Кудрявцева, М. І. Мельника, П. П. Михайленка, І. П. Міщук, А. О. Мороз, А. А. Музики, В. О. Навроцького, В. І. Осадчого, М. І. Панова, А. В. Решнюка, А. В. Савченка, В. В. Сташиса, Є. Л. Стрельцова, В. Я. Тація, В. І. тютюгіна, М. І. Хавронюка, Н. М. Ярмиш, с. С. Яценка та інших дослідників.

Однак ряд положень кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи до теперішнього часу залишаються спірними, не до кінця проаналізованими що обумовлює необхідність теоретичного дослідження проблематики кримінально-правового захисту захисників чи представників особи у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги в сучасних умовах розвитку вітчизняної кримінально-правової теорії і правозастосовної практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Наукове дослідження виконане відповідно до наукової теми кафедри кримінального права, кримінології, цивільного та господарського права ВНЗ Національна академія управління «Адаптація законодавства (і права) України до законодавства (і праву) Європейського Союзу» (державний реєстраційний номер 0111U009267) та у відповідності до положень міжнародного та національного законодавства, зокрема, Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах СНД від 07 жовтня 2002 року, Законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року та «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року. [9; 10; 15; 22].

Мета і задачі дослідження

Метою дослідження є комплексне кримінально-правове вивчення проблем кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи і формування на цій основі науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення відповідної норми Кримінального кодексу України та підвищення ефективності застосування кримінального законодавства.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- дослідити історико-правові аспекти та соціальну зумовленість встановлення кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи;

- з'ясувати суттєві юридичні ознаки погрози або насильства щодо захисника чи представника особи;

- дати детальну кримінально-правову характеристику складу злочину погрози або насильства щодо захисника чи представника особи;

- розв'язати проблемні питання відмежування погрози або насильства щодо захисника чи представника особи від суміжних злочинів;

- з урахуванням тенденцій розвитку кримінального законодавства про погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи опрацювати і науково обґрунтувати конкретні рекомендації по його вдосконаленню і практики застосування.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складають зміст правомірної діяльності захисника чи представника особи у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги і які виникають у зв'язку із вчиненням насильства щодо цих осіб.

Предмет дослідження - кримінально правова характеристика погрози або насильства щодо захисника чи представника особи, практика їхнього застосування, наявні наукові теорії по даній проблематиці, а також необхідні для їхнього з'ясування норми інших галузей права.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає діалектичний метод, як загальнонауковий метод пізнання соціально-правових явищ. Комплексно-системне дослідження погрози або насильства щодо захисника чи представника особи обумовило застосування різних наукових методів: формально-догматичного (логічного), системного аналізу, порівняльно-правового, історико-правового і статистичного.

За допомогою історико-правового методу досліджено історію розвитку законодавства, що передбачало відповідальність за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи (р. 1). Порівняльно-правовий метод застосовано при порівнянні положень законодавства України про погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи з відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн (Азербайджану, Грузії, Естонії, Латвії, Литви, Молдови, Російської Федерації, Узбекистану) (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). За допомогою юридичного (догматичного) методу та методу системного аналізу розглянуто об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу цього злочину, виявлено недоліки даної норми, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи (р. 2, 3) При вивченні правозастосовної практики, проведенні контент-аналізу преси використовувався статистичний метод (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2).

Нормативною базою дослідження є: Конституція України, Кримінальний кодекс України та інші закони України. З метою порівняльного аналізу автор ознайомився (в перекладах) з зарубіжним кримінальним законодавством про погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи. Історичний метод дослідження вимагав вивчення кримінального законодавства в процесі його розвитку, в тому числі кримінальних кодексів УСРР 1922, 1927 і УРСР 1960 років. Також у роботі аналізуються необхідні для дослідження положення постанов вищих судових інстанцій, які діяли раніше в УРСР, СРСР.

Емпіричною основою дисертаційного дослідження є є матеріали практики судів України в справах про злочин, передбачений статтею 398 КК України та інші суміжні злочини (193 електронні копії обвинувальних вироків з Єдиного державного реєстру судових рішень, що в цілому представляють всі області України, м. Київ та м. Севастополь) [48-56]. Також були використані статистичні звіти та огляди судової практики Верховного Суду України, Верховного Суду СРСР, УРСР, а також довідки, огляди та статистичні дані Генеральної прокуратури України, МВС України [31; 86].

Комплексно-системний підхід до вивчення погрози або насильства щодо захисника чи представника особи вимагав ознайомлення з літературою інших наукових галузей: філософії, логіки, психології, загальної теорії права, кримінології, міжнародного права, а також звернення до енциклопедій, словників інших довідкових видань. Всього використано понад 290 літературних джерел.

Наукова новизна одержаних результатів