Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи, в якому на основі аналізу практики та теоретичного узагальнення спільних і відмінних ознак складів злочинів запропоновані напрями удосконалення кримінального законодавства та сформульовані рекомендації щодо більш якісної кваліфікації суспільно небезпечних діянь стосовно захисника чи представника особи. На підставі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення:

Вперше:

- по новому формулюється поняття родового об'єкта злочинів розділу XVІІІ Особливої частини КК України під яким слід розуміти встановлений законодавством порядок здійснення правосуддя судом, органами дізнання і досудового слідства, а також органів, що виконують судові вироки, рішення та постанови. Пропозиція щодо родового об'єкта злочинів проти правосуддя дозволяє зробити висновок про те, що назва розділу XVІІІ Особливої частини Кримінального кодексу України вимагає уточнення, тому що не дозволяє визначити спрямованість описаних у ньому злочинів. Представляється, що в назву розділу VII необхідно викласти в наступній редакції: «Злочини проти порядку здійснення правосуддя»;

- обґрунтовується необхідність на законодавчому рівні закріпити положення про кримінально-правову охорону не тільки захисників, представників особи (як фізичної, так і юридичної), але й законних представників, незалежно від галузі (кримінальної, адміністративної, цивільної чи господарської), в якій здійснюється діяльність з надання правової допомоги;

- стверджується, що на нормативному рівні до діяльності, яка визначена у диспозиції статті 398 КК України, не закріплено вимог її правомірності, законності. Це означає, що у випадку, коли діяльність захисника чи представника особи з надання правової допомоги є неправомірною, незаконною і це документально підтверджено (наприклад, судовими рішеннями чи матеріалами кримінального провадження), то такий захисник чи представник особи все одно може виступати в якості потерпілого від злочину передбаченого статтею 398 КК України. Пропонується в диспозиції частини першої статті 389 КК України зробити вказівку на правомірність діяльності захисника чи представника особи, пов'язаною з наданням правової допомоги;

- здійснено системний аналіз співвідношення погрози або насильства щодо захисника чи представника особи з іншими нормами Особливої частини Кримінального Кодексу України, які містять такі категорії, що дало змогу запропонувати ряд змін до чинного Кримінального кодексу України.

Удосконалено:

- уточнено, що видовим об'єктом для злочинів, котрі можна виділити у самостійну групу, яка відрізняється єдиною для них ознакою, а, саме, незаконним впливом на суб'єкта, що здійснює діяльність, пов'язану з наданням правової допомоги (статті 397-400 КК України) - виступає порядок здійснення такої діяльності (яка визначена законом як надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення) захисником чи представником особи особиста та майнова безпека захисника чи представника особи, які надають правову допомогу та їх близьких родичів;

- доводиться, що основним безпосереднім об'єктом вчиненого діяння, передбаченого статтею 398 КК України, є встановлений законом порядок здійснення уповноваженою особою (захисником чи представником особи) правової допомоги фізичним та юридичним особам в частині захисту їх прав та законних інтересів в рамках процесуальних відносин. Додатковим об'єктом цього злочину виступають психічна, фізична недоторканість, здоров'я, власність захисника чи представника особи або їх близьких;

- аргументується, що з метою підсилення правового захисту захисників та представників особи від суспільно небезпечного діяння, передбаченого статтею 398 КК України, пропонується доповнити диспозицію частини першої цієї статті, після слів: «у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги», словами: «в тому числі і в минулому». На думку автора, це надасть можливість підсилити і превентивні властивості цієї норми кримінального закону України;

- уточнено та по новому сформульовано зміст поняття насильства (фізичного) в кримінально-правовому значенні. На думку автора, під таким насильством слід розуміти умисний протиправний фізичний вплив на іншу особу, що посягає на його тілесну недоторканність, здоров'я, іноді і життя. Таке удосконалення необхідне через те, що законодавець розуміє під насильством виключно його варіант фізичного впливу на потерпілого, психічне ж насильство законодавцем розуміється як погроза вчиненням винним певних протиправних дій, деякі з яких і представлені у диспозиції частини першої статті 398 КК України.;

- доводиться, що неможливо застосувати норму про погрозу щодо захисника чи представника особи в разі, наприклад, погрози викраденням людини, спрямованої на адресу захисника, представника особи, їх близьких. З цих позицій, автор вважає доцільним, погрозу, передбачену частиною першою статті 398 КК України доповнити вказівкою на погрозу викраденням людини. Погрозу зґвалтуванням щодо захисника чи представника особи, на думку автора, слід тлумачити як погрозу порушенням фізичної недоторканості особи, тобто погрозою насильства відносно потерпілих від злочину, передбаченого статтею 398 КК України;

- стверджується, що в якості мотиву погрози або насильства щодо захисника чи представника особи може виступати також помста за виконання діяльності, пов'язаною з наданням правової допомоги. На думку автора, помсту у кримінально-правовому значенні слід розуміти як умисну протизаконну дію, спрямовану на заподіяння шкоди іншій особі як відплату за вчинену нею дійсну чи уявну образу, страждання чи матеріальний збиток. В зв'язку з цим, у винної особи заздалегідь був сформований умисел на заподіяння тілесних ушкоджень захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам як відплату за їх діяльність, пов'язану з наданням правової допомоги, при цьому винний керувався виключно мотивом помсти за невиконання або, навпаки, неналежне виконання потерпілим своїх обов'язків з наданням правової допомоги.

Набуло подальшого розвитку:

- положення про достатню соціальну обумовленість кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи з погляду історичного аспекту розвитку та сучасного стану законодавства в даній сфері.

Пропонується:

- все вищезазначене дало змогу розробити та запропонувати нову редакцію статті про погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи у Кримінальному Кодексі України, внесення змін та доповнень в інші норми розділу ХVІІІ Особливої частини КК України.

Практичне значення положень і висновків, які містяться в роботі:

- у галузі теоретичних досліджень - основні положення дисертації можуть бути використані у подальшому дослідженні проблематики погрози або насильство щодо захисника чи представника особи, а також при дослідженні суміжних злочинів, пов'язаних з злочинним впливом на захисника чи представника особи або інших уповноважених осіб, зокрема таких складів злочинів: погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК України); погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча (ст. 346 КК України); погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377 КК України); втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397 КК України); умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ст. 399 КК України); посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400 КК України) тощо;

- у правотворчості - пропозиції по вдосконаленню кримінального законодавства можуть бути враховані при внесенні змін та доповнень до Кримінального кодексу України;

- у правозастосуванні - рекомендації щодо вдосконалення практики застосування положень кримінального законодавства і можуть сприяти правильному вирішенню багатьох питань, наприклад, кваліфікації вчиненого, розмежування цього злочину від суміжних, запобіганню злочинів тощо (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність Комсомольського відділення поліції ХВП Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 14 липня 2016 року);

- у навчальному процесі - при викладанні курсів кримінального права та кримінології, при підготовці відповідних розділів підручників, навчально-методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації працівників судових та правоохоронних органів (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Новокаховського гуманітарного інституту Університету «Україна» від 27 травня 2016 року; Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Херсонського державного університету № 01-28/1601 від 1 вересня 2016 року).

Апробація результатів дисертації

Результати дослідження були апробовані під час обговорення дисертації та окремих її розділів на засіданнях кафедри кримінального права, кримінології, цивільного та господарського права ВНЗ «Національна академія управління».

Основні положення, теоретичні і практичні висновки дисертаційної роботи викладено також у доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні питання та проблеми правового регулювання суспільних відносин» (Дніпропетровськ, 2015), «Юридична наука: виклики і сьогодення» (Одеса, 2016), «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (Львів, 2016), «Сучасні правові системи світу: тенденції та фактори розвитку» (Запоріжжя, 2016) та у наукових виданнях «Актуальні питання публічного та приватного права», «Слідча та судова практика в Україні» та інші.

Публікації

Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у дванадцяти наукових публікаціях, шість з яких - у фахових наукових виданнях. Сформульовані в дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції обґрунтовані автором на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу наукових та емпіричних джерел.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (293 найменування), додатків. Повний обсяг дисертації становить 240 сторінок, з них основного тексту - 202 сторінки.

Розділ 1. Становлення і розвиток законодавства про погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи на теренах сучасної України

Питання про становлення інституту кримінально-правової охорони захисника чи представника особи, що брала участь у кримінальному процесі є важливим, водночас складним, оскільки протягом декількох сторічь на теренах сучасної України в цій сфері були проведені різноманітні перетворення та зміни, як у системі державних органів, так і в системі нормативно-правових актів, адже, право це не тільки система норм, але й продукт певного соціального культурного середовища, пронизаний своїм неповторним досвідом і духовною традицією [138, с. 6].

Правова охорона інституту осіб, що приймають участь у здійсненні правосуддя здійснювалася практично з самого зародження державності у Київській Русі, незважаючи на те, що власне поняття таких осіб у той час ще не використовувалося. Необхідно відмітити, що на цьому етапі розвитку слов'янської цивілізації не існувало позитивного права. Суспільні відносини того часу регулювалися звичаями [145, с. 3-8], про які відомо з літописів, сказань тощо [137, с. 23].