У радянський період у криміналістичній літературі проблеми бандитизму не досліджувалися на належному рівні, а до бандитських формувань відносили насамперед «представників скинутих класів», які чинять опір владі, «різного виду анархічно настроєних і декласованих елементів». Таке положення вплинуло на низький рівень розвитку криміналістичної методики бандитизму. І сьогодні можна констатувати, що в методиці окремих видів злочинів бандитизм не знайшов достатніх розробок. Однак, певні теоретичні надбання стосуються методик розслідування злочинів, вчинені злочинними угрупуваннями (ОЗГ). В останні роки в Україні бандитизм займає досить стійке положення і має тенденцію до зростання. Така ситуація викликає підвищений інтерес криміналістів до спроб розробки відповідної криміналістичної методики, вироблення необхідних криміналістичних рекомендацій, розгляду криміналістичної характеристики бандитизму. Метою даної курсової роботи є аналіз особливостей початкового етапу розслідування бандитизму. Для досягнення мети були сформульовані та ? дослідити поняття, значення і основні категорії бандитизму; ? проаналізувати особливості і порушення кримінальної справи щодо бандитизму; ? визначити особливості початкового етапу розслідування бандитизму; ? охарактеризувати типові слідчі дії та організаційно-тактичні основи провадження окремих слідчих дій; ? дослідити оперативно-розшукові дії, що провадяться на початковому етапі розслідування бандитизму. Об'єктом курсової роботи є кримінальна відповідальність за бандитизм. Предметом - виступає аналіз кримінально-правових підходів до розуміння суті і проявів бандитизму й окремих його аспектів, а дослідження криміналістичних, кримінально-процесуальних аспектів розслідування бандитизму. Значний внесок у дослідження теоретичних питань боротьби з організованою злочинністю зробили вчені-криміналісти України та інших держав: Т. В. Авер'янова, Ю. П. Аленін, О. Я. Баєв, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, В. М. Биков, В.М. Варцаба, В. Г. Гончаренко, М. С. Гурєв, А. В. Дулов, В. О. Коновалова, В. С. Кузьмічов, В. І. Куліков, В.К. Лисиченко, В. Г. Лукашевич, Г. А. Матусовський, В. С. Овчинський, В. В. Тищенко, В. Ю. Шепітько, Р.М. Шехавцов, Б.В. Щур, М. П. Яблоков та ін. Методологічну основу курсової роботи складають закони матеріалістичної діалектики, об'єктивно існуючі закони суспільно-економічного розвитку суспільства і держави та окремі загальні та спеціальні методи наукового пізнання, правових категорій і явищ; системного аналізу досліджуваних правовідносин; порівняльно-правового аналізу правових норм і правових понять; формально-логічного аналізу правових категорій у їх взаємозв'язку. Структура курсової роботи обумовлюється її метою та завданнями. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Наприкінці роботи будуть зроблені відповідні узагальнення. Розділ 1. Криміналістична характеристика бандитизму 1.1 Поняття, значення і основні категорії бандитизму Бандитизм - однин із найбільш небезпечних злочинів проти громадської безпеки. Функціонування в Україні банд, метою існування яких є вчинення озброєних нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, загрожує як громадській безпеці в цілому, так і життю, здоров'ю людей, їх власності, перешкоджає нормальній господарській діяльності, що створює стан незахищеності суспільства від злочинних посягань. Стаття 257 Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - КК) порівняно з Кримінальним кодексом України 1960 р. текстуальних змін не зазнала. Однак було змінено її місце в системі інститутів Особливої частини нового КК, який відніс цю норму до розділу ІХ Особливої частини “Злочини проти громадської безпеки”, тоді як раніше її місце було в розділі 1.1.“Інші злочині проти держави” глави 1 “Злочини проти держави”. Відповідно до кримінального законодавства України бандитизм віднесений до числа злочинів проти громадської безпеки. За ст. 257 КК України бандитизм -- це організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі. Бандитизм відноситься до складних злочинів. Він охоплює широке коло суспільно небезпечних дій. Досить часто бандитські напади відбуваються з корисливих мотивів з метою насильницького заволодіння майном. Проте бандитизм може відбуватися й з інших мотивів і мети (захоплення літака, захоплення заручників, заволодіння зброєю або наркотичними речовинами та ін.). Бандитизм виходить за межі злочинів проти власності, являє собою один із видів організованої злочинності. Спосіб злочину. Це спосіб дій злочинця, те, як відбувається і приховується злочин. Ознаки способу злочину, відображення їх у матеріальній обстановці місця події та інших джерелах використовуються для визначення шляхів установлення злочинців, з'ясування обставин злочину та ін. Бандитизм має місце при вчиненні хоча б однієї з таких дій: а) організації озброєної банди; б) участі в такій банді; в) участі в нападі, вчиненому бандою [17, c. 207]. Організація озброєної банди полягає в об'єднанні зусиль трьох або більше осіб у стійку злочинну групу або керівництві її учасниками. Дії щодо організації банди припускають вербування тих або інших осіб, підшукання зброї, складання плану дій ті ін. Група визнається стійкою при наявності тісною зв'язку між особами, що постійно входять до її складу. Участь у банді означає не тільки тривалий злочинний зв'язок декількох осіб, об'єднаних загальною метою нападів на ті або інші об'єкти, але і самий факт входження в банду і практичну участь у й діяльності. Участь може виражатися в переховуванні членів банди, знарядь злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, втягненні нових осіб для участі в банді, виконанні інших функцій, спрямованих на досягнення загальної мети банди. Участь у нападах, що організовує банда, припускає участь як самих членів, так і інших осіб (які не є учасниками банди) в одному із нападів, що вчиняються бандою. Бандитські напади старанно готуються. Злочинці насамперед вивчають об'єкт нападу: місце розташування підприємства, установи, організації; режим його роботи; процес руху грошових або матеріальних коштів: стан охорони, захисту, засобів зв'язку тощо. Якщо готується напад на окремих осіб, то вивчається спосіб життя даної людини, режим дня, умови охорони квартири або будинку, наявність і склад можливих очевидців та ін. Готування до вчинення бандитського нападу включає його планування: складання плану дій, розподіл ролей учасників залежно від різних ситуацій, підшукання зброї, засобів маскування, транспорту, визначення порядку відходу з місця злочину та ін. Спосіб вчинення злочину полягає в нападі на підприємство, установу, організацію або на окремих осіб. Напад і насильство -- це не тотожні поняття. Напад -- агресивна, протиправна дія, спрямована на досягнення якої-небудь протиправної мети. Напад може виявитися в трьох формах: фізичному насильстві, психічному насильстві і створенні небезпеки негайного насильства. Напад може виразитися не тільки в насильстві, але й знищенні майна, приміщень, транспортних засобів. Способи нападу можуть бути кваліфіковані за різноманітними ознаками. Так, вони можуть бути поділені на види залежно від об'єктів і цілей. Залежно від об'єктів напади. Здійснюються на: підприємства, установи, організації; окремих осіб; легковий і вантажний автомобільний транспорт; поїзди залізничного транспорту; авіаційний транспорт, морські і річкові судна; квартири, будинки, дачі та інше [20, c. 103]. За другим критерієм напади відбуваються з метою: користі; помсти; з'ясування стосунків; задоволення тих або інших вимог (забезпечення перельоту в іншу країну, звільнення заарештованих тощо); іншого. Бандитський напад може мати зовнішні ознаки таких злочинів, як посягання на державного або суспільного діяча (ст. 112 КК України), терористичний акт (ст. 258 КК України), диверсія (ст. 113 КК України), розбій (187 КК України), вимагання (ст. 189, крім випадків, коли воно поєднане з погрозою застосувати насильство в майбутньому), умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК України), умисне вбивство (ст. 115 КК України), умисне заподіяння тілесних ушкоджень (статті 121, 122, 123, 124, Д25 КК України), побої і мордування (ст. 126 КК України), зґвалтування (ст. 152 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК України), захоплення заручників (ст. 147 КК України), посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК України), погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398 України), погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК України), захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341 КК України), незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського або річкового судна (ст. 278 КК України) і деякі інші [22, c. 7]. Вчинення нападів, що мають ознаки зазначених складів злочинів, підлягають кваліфікації як бандитизм у тих випадках, коли вони вчинені стійкою або озброєною групою осіб, створеною для вчинення якогось із цих злочинів або їх сукупності При цьому лише тоді, коли напад був поєднаний із навмисним позбавленням життя людей, а також із учиненням диверсії, розбою при обтяжуючих обставинах і деяких інших злочинів, що є більш тяжкими, ніж бандитизм, відповідальність наступає за сукупністю ст. 257 і статей КК України, що передбачають відповідальність за ці злочини. Дії бандитів щодо приховування злочину можуть полягати: а) у знищенні слідів; б) в укритті предметів -- речових доказів; в) у маскуванні окремих слідів і об'єктів; г) у фальсифікації. При вчиненні бандитських нападів злочинці досить часто застосовують засоби маскування: надівають маски або капронові панчохи на голову або на обличчя, використовують перуки або штучні вуса. Бандити нерідко вживають заходів для усунення слідів на місці злочину, знищують знаряддя і засоби вчинення злочину, спотворюють або знищують трупи, знищують або ховають одяг або взуття, в якому відбувався злочин, змінюють свій зовнішній вигляд [17, c. 208]. Місце і час вчинення злочину. Учасники банд рідко чинять злочини за місцем свого проживання. Звичайно вони віддають перевагу діям в іншому районі або місті (у ряді випадків бандитські напади відбуваються навіть в іншій республіці СНД). Крім безпосереднього нападу, можуть мати криміналістичне значення: а) місце розташування бандитського формування (місце базування); б) місце розробки плану дій; в) місце збереження зброї; г) місце збереження предметів, здобутих злочинним шляхом; г) місце збуту, реалізації вилучених злочинцями предметів; д) місце тренування бандитів та ін [25, c.29]. Час вчинення злочину пов'язаний з об'єктом і предметом посягання. Він визначається режимом роботи підприємства, установи або організації, наявністю в певні періоди й інтервали великих грошових сум, виручки. Напад може залежати від часу здійснення інкасації, ослаблення режиму охорони об'єкта в той або інший період часу здавання зміни тощо. Напади на підприємства, установи й організації, а також їх представників (інкасаторів, кур'єрів, фінансових керівників, бухгалтерів-касирів та ін.) відбуваються, як правило, в денний час. Напад же на окремих громадян здійснюється переважно у вечірній та нічний час. Знаряддя і засоби вчинення злочину. Озброєність як ознака складу бандитизму означає об'єктивний момент наявності зброї в банди і суб'єктивне усвідомлення членами банди як цієї обставини, так і можливості застосування зброї. Озброєність банди означає наявність хоча б в одного з її учасників зброї. При цьому інші члени банди повинні бути інформовані про наявну зброю та її призначення.