2.1 Особливості початкового етапу розслідування бандитизму Кримінально-процесуальний закон, вимагаючи від органу дізнання швидких дій за першим сигналом про злочин, не залишає для нього ні часу, ні процесуальних засобів для повного розкриття. Тому у відведений законом термін він не може обґрунтувати всі сторони складу злочину достатньою сукупністю доказів. Докази, здобуті органом дізнання, частіше за все бувають достатніми для того, щоб підозрювати конкретну особу у вчиненні злочину, позбавити її можливості переховатися. З іншого боку, орган дізнання вживає заходів до того, щоб важливі докази не зникли і не були знищені. Для позитивного вирішення питання про порушення справи не потрібно достовірно встановити факт злочину, а тим більше дослідити його в повному обсязі; необхідно і достатньо встановити лише наявність ознак злочину, тобто можливість його вчинення. Іншими словами, у стадії порушення справи перевіряється наявність підстав для початку попереднього слідства, але аж ніяк не вирішується наперед його кінець [12, c. 73]. Виявлення ознак злочину - це діяльність уповноважених на те органів, що передує порушенню кримінальної справи. У даному випадку йдеться про допроцесуальну діяльність [6, c. 115]. Ознаки злочину можуть бути виявлені трьома шляхами. По-перше, їх виявляють шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, що передують порушенню кримінальної справи. По-друге, їх можуть виявити громадяни, а також представники різноманітних організацій і підприємств при проведенні перевірочних і контрольних заходів тощо. По-третє, вони виявляються безпосередньо слідчим, прокурором і судом. У більшості випадків дані про ознаки злочину входять до складу тієї вихідної інформації, яку має слідчий або орган дізнання до моменту порушення кримінальної справи і початку розслідування. Вже на етапі виявлення ознак злочину важливого значення набуває вивчення інформації про вчинення злочину групою, у тому числі й організованою. Тут особливе значення має використання поряд із класичними засобами встановлення участі злочинної групи в злочині (за індивідуальними і родовими слідами злочину, за способом його вчинення і приховування) інших методів, серед яких так званий принцип диференційованого зв'язку, тобто встановлення і вивчення всього комплексу (інших) даних, що залишаються групою в результаті різнобічної, не пов'язаної конкретно із вчиненим злочином діяльності її членів і участі їх в інших формальних і неформальних соціально-психологічних групах. Виявлення ознак злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, має свої особливості. Ця діяльність може здійснюватися не стільки "від злочину до групи", скільки "від групи до злочинів". В. І. Батищев зазначає, що таку побудову версій і розслідування можна вважати низхідною за принципом "від групи до злочинів", тобто доводиться безпосередньо групі багатократність вчинених злочинів. При такому принципі можуть бути два варіанти розслідування. Перший - коли інші вчинені групою злочини встановлюються і доказуються без значних утруднень, тому що в процесі слідства добувається достатньо даних, що викривають у них групу. Другий варіант - коли є інформація про вчинення групою ще ряду злочинів, що встановлюються, але даних, щоб поставити у вину групі ці злочини, недостатньо. Такий процес доказування в практиці одержав назву "приміряти злочин на певну групу" [17, c. 212]. Крім цього, В. І. Батищев указує, що існує схожий, але більш складний принцип висування версій, коли на підставі даних, наявних у припинених кримінальних справах по ряду нерозкритих злочинів, будується припущення про те, що вони вчинені однією і тією ж групою осіб. Порядок побудови версій відбувається по висхідної, за принципом "від злочину до групи". Виявлення ознак учинення злочину організованою групою дозволяє: 1) визначити підслідність і необхідність розслідування кримінальної справи слідчо-оперативною групою; 2) використовувати вихідну базу, що фактично обумовлює напрямки розслідування; 3) здійснювати тісну взаємодію органів дізнання і досудового слідства; 4) проводити тактичні й оперативно-тактичні операції, пов'язані з встановленням організованого характеру злочинів; 5) більш широко використовувати оперативну інформацію, яка: а) орієнтує слідчого стосовно дій і поведінки осіб, причетних до розслідуваної події; б) орієнтує слідчого щодо місцезнаходження об'єктів, які мають значення для справи; в) міститися в матеріальних утвореннях. Виділяють три типові слідчі ситуації, що складаються на первісному етапі розслідування бандитизму: 1. Вчинено напад, винні з місця події сховалися і їхня особа невідома. 2. Вчинено напад, винні з місця події зникли, однак є відомості про їхню особу. 3. Винні затримані на місці нападу чи в безпосередній близькості від нього незабаром після нападу. У цих ситуаціях доцільно досліджувати обставини, пов'язані з розслідуванням злочину, за яких затримані учасники банди, а крім того, вивчати групу й окремих її учасників з урахуванням обставин, що підлягають дослідженню і доказуванню. Тут можна рекомендувати наступні заходи: допитати затриманих і осіб з числа їх оточення; проведення обшуків за місцем проживання і роботи учасників банди з метою виявлення даних, що свідчать про вчинений злочин, за який особа затримана, про характер групи і причетність особи до бандитизму (зброї, різного роду записів, планів, викрадених речей і т.п.); витребування характеристик, направлення необхідних запитів; огляд учасників банди, вилучення в них зразків для досліджень; призначення судово-психологічної експертизи; призначення інших видів експертиз у залежності від наявності об'єктів для експертного дослідження; введення в процес даних, отриманих оперативним шляхом. 2.2 Типові слідчі дії та організаційно-тактичні основи провадження окремих слідчих дій Висування слідчих версій набуває важливого значення саме у процесі планування розслідування. Адже, розслідування будь-якого злочину передбачає необхідність його планування. У криміналістичній літературі зазначається, що планування розслідування є основним методом організаційно-управлінської діяльності по кримінальних справах. За своїм змістом і функціями планування - це складний процес по визначенню шляхів, способів, засобів, сил і строків успішного досягнення заздалегідь поставленої цілі. Висування слідчих версій набуває важливого значення саме у процесі планування розслідування. Адже, розслідування будь-якого злочину передбачає необхідність його планування. У криміналістичній літературі зазначається, що планування розслідування є основним методом організаційно-управлінської діяльності по кримінальних справах. За своїм змістом і функціями планування - це складний процес по визначенню шляхів, способів, засобів, сил і строків успішного досягнення заздалегідь поставленої цілі.

У літературних джерелах приділено певну увагу плануванню розслідування злочинів, визначенню принципів планування і техніці складання планів. Водночас проблеми планування розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами, належним чином не досліджувалися в криміналістичній теорії. На сьогодні фактично відсутні розробки стосовно особливостей планування розслідування даної категорії злочинів.

Планування розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, має певні особливості: 1) мисленева діяльність під час планування має складний характер, обумовлений вчиненням групових злочинів, необхідністю встановлення ролі і функцій кожного учасника організованої групи; 2) у ході планування визначаються напрямки розслідування і здійснюється вичленування завдань цілої серії злочинів, вчинених ОЗГ. М. П. Яблоков зазначає, що члени такої групи, що займаються кримінальною діяльністю як бізнесом, звичайно вчиняють цілу серію злочинів і часом не однотипних [26, c. 132]; 3) при плануванні враховується базова злочинна спрямованість ОЗГ; 4) здійснення планування передбачає наявність чіткої взаємодії слідчих з оперативно-розшуковими співробітниками. Така взаємодія може здійснюватися як у межах слідчо-оперативної групи, так і поза цими межами; 5) ефективним є спільне планування діяльності слідчих і оперативно-розшукових органів при наявності необхідної координації; 6) єдині планові начала забезпечуються спільними нарадами слідчих і оперативно-розшукових співробітників; 7) необхідним є планування серії однойменних слідчих дій (наприклад, серії допитів підозрюваних, групових обшуків та ін.); 8) важливе значення має планування провадження тактичних операцій (оптимальних слідчих дій, оперативно-розшукових і організаційних заходів, спрямованих на вирішення проміжного завдання розслідування).

У криміналістичній літературі зверталася увага на те, що з самого початку розслідування групових злочинів повинно доручатися спеціально створюваним слідчо-оперативним групам. Причому є переваги такої організації розслідування, що дозволяє вирішити і питання взаємодії слідчого з органами дізнання.

Існує певна специфіка планування діяльності слідчо-оперативної групи. Тут передбачається оптимальне сполучення можливостей колективного й індивідуального видів планування з урахуванням слідчих ситуацій, що змінюються. Значення планування роботи слідчо-оперативної групи полягає в тому, що воно спрямовано на оптимізацію процесу розслідування і сприяє своєчасному вирішенню першочергових завдань, ефективному використанню наявних сил і засобів, скорочує час роботи, дозволяє усунути дублювання, сприяє кращій взаємодії членів групи.

Участь у слідчо-оперативній групі є формою взаємодії правоохоронних органів. Формування слідчо-оперативної групи щодо злочинів, що вчиняються організованими групами, передбачає участь оперативних співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.

Як вірно зазначає В.М. Варцаба, при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, письмовий план доцільно складати за епізодами. При проведенні розслідування групою слідчих або слідчо-оперативною групою може застосовуватися груповий метод розслідування. Можна назвати цілу низку умов, за наявності яких доцільно застосовувати груповий метод розслідування: 1) велика кількість епізодів злочинної діяльності, які необхідно розслідувати у межах однієї кримінальної справи; 2) значна кількість версій про обставини вчинення злочину, які необхідно перевірити; 3) значна кількість осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності по одній справі; 4) необхідність ведення розслідування одночасно в різних місцях; 5) необхідність провадження значної кількості слідчих дій протягом короткого проміжку часу; 6) проведення розслідування різними мовами. Процес планування при такій формі розслідування набуває деякої специфіки. Складаються декілька планів: загальний план розслідування, на основі якого розробляються індивідуальні плани роботи кожного слідчого, що входить до групи, а іноді і плани проведення окремих слідчих дій [11, c. 71].

Кожному слідчому доручається розслідування певного епізоду, для чого він складає план і узгоджує його з керівником групи. Керівник у міру накопичення матеріалів збирає учасників групи, і вони колективно коригують раніше намічені плани, будують нові версії для вирішення слідчих ситуацій, що складаються.