Для визнання злочинного угруповання озброєним достатньо того, щоб хоча б в одного з членів була одиниця вогнепальної, холодної зброї або зброї вибухової дії. Як вогнепальна зброя в процесі бандитських нападів найчастіше використовуються автомати і карабіни, пістолети і револьвери, гвинтівки та рушниці (або їх обрізи), кулемети та гранатомети. Як холодна зброя найбільш часто зустрічаються фінські ножі, кинджали, штик-ножі, стилети, кастети, кистені, нунчаки, спеціальні заточки та ін. Під час бандитських нападів може використовуватися і зброя вибухової дії - предмети, що містять у собі порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин, та інші хімічні речовини, їх сполуки і суміші, спроможні вибухнути без доступу кисню (бомба, граната тощо), у тому числі спеціальні вибухові засоби (типу «Імпульс та ін.), саморобні вибухові пристрої, а також вибухові засоби/що містять у собі вибухові речовини (шнури, що детонують, капсулі, детонатори тощо). Не можуть признаватися зброєю для кваліфікації дій учасників злочинного угруповання як бандитизм предмети, що не призначені для ураження живої цілі і мають господарсько-побутове призначення (столові ножі, молотки, сокири та ін.) або інше призначення (газові пістолети, пневматичні рушниці, стартові та будівельні пістолети тощо), а також вибухові пакети та інші піротехнічні й імітаційні засоби, що не містять вибухових речовин, навчальна вогнепальна зброя, якщо її стан виключає можливість стрільби бойовими патронами [25, c. 32]. Здійснення бандитських нападів припускає широке застосування транспортних засобів, сучасних систем радіозв'язку і управління, комп'ютерних технологій. Особа злочинця. У структурі криміналістичної характеристики злочинів важливе місце посідає особа злочинця. Особа злочинця при бандитизмі має свої особливості. У теорії кримінального права банда визначається як злочинне угруповання, ознаками якого є: наявність в його складі трьох і більше осіб, попередня організованість і стійкість, озброєність і загальна мета учасників -- вчинення нападів. Банда створюється для вчинення ряду нападів або ж одного нападу, якщо приготування до нього потребує тривалого спільного підготування. Про єдність злочинних намірів може свідчити наявність розроблених форм зв'язків, розподіл ролей, розробка планів нападу. Кількість учасників банди може бути різною. Найбільш поширені банди з числом учасників 6-11, іноді зустрічаються банди, що налічують у своєму складі 12-25 і більше чоловік. Бандитське формування вимагає суворого розподілу функцій і ролей між його учасниками, певну ієрархію. Банді властиві такі ознаки, як наявність лідера, конспірація, розподіл ролей, дотримання неформальних норм поведінки і певних принципів, наявність відповідних «фондів» та ін. У структурі банди звичайно виділяються: 1) лідер банди (особа, як правило, судима, що користується авторитетом у злочинному світі); 2) охоронці (особи, що складають найближче оточення лідера); 3) бойовики (безпосередні виконавці нападів); 4) скарбник; 5) допоміжний персонал (особи, що надають допомогу у збуті матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом; обслуговують учасників банди; утримують конспіративні квартири -- «малини» тощо) [7, c. 31]. До функцій лідера банди входить: визначення основних напрямів діяльності банди, добір і затвердження учасників та визначення їх повноважень, розподіл викраденого, забезпечення зброєю та ін. У нападах на підприємства, установи, організації або окремих громадян лідер, як правило, участі безпосередньо не бере. За своїми соціально-психологічними даними лідер має вплив на інших учасників банди, має сильний характер, йому притаманна жорстокість. Мотиваційна сфера такої особи характеризується егоцентризмом, стійким конфліктом із частиною представників оточуючого середовища, виправданням себе. Сліди злочину. Сліди бандитського нападу охоплюють а) зміни в речовій обстановці місця злочину (полягають у порушенні початкового положення і стану різних об'єктів); б) сліди відображення (сліди рук. Ніг, взуття, транспортних засобів); в) предмети - речові докази (у тому числі документи, речовини та мікрочастинки). Особливу увагу необхідно звертати на мікрооб'єкти, волокна тканин, волосся, запахові сліди. 1.2 Особливості порушення кримінальної справи щодо бандитизму Порушення кримінальної справи є першою, початковою стадією кримінального процесу. Суть її полягає в тому, що компетентні органи повинні встановити наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для того, щоб прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, а також інших обставин, які є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи. Своєчасне та обгрунтоване порушення кримінальної справи, у тому числі й про скоєння злочинів злочинними угрупованнями, є необхідною передумовою для швидкого й повного розкриття злочинів, викриття й покарання винних, запобігання злочинам і виконання завдань кримінального судочинства. Слідчі дії можна провадити лише після порушення кримінальної справи ( ст. 113 КПК). Як виняток до її порушення у невідкладних випадках дозволяється провести огляд місця події, причому за наявності для цього підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду (ч. 2 ст. 190 КПК). Стадія порушення кримінальної справи не зводиться тільки до відповідного процесуального акта -- постанови або ухвали про її порушення чи відмову в цьому. Вона включає в себе систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв і повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи або про її відмову, прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю вказаних дій, перевірку судом за скаргами заінтересованих осіб законності та обґрунтованості постанови прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи. Успішне розкриття злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, значною мірою забезпечується обґрунтованим і своєчасним порушенням кримінальної справи, ефективним провадженням першочергових слідчих дій, оперативно-розшукових і організаційних заходів. Порушення кримінальної справи передбачає виявлення ознак злочину. Мета порушення кримінальної справи полягає в констатації вчинення злочину і реального існування негативних кримінально-правових відносин. Обов'язок такої констатації випливає з правової регламентації ч. 2 ст. 94 КПК України, відповідно до якої для того, щоб порушити кримінальну справу, потрібно достовірно встановити ознаки конкретного злочину, а разом з цим і наявність негативних кримінально-правових відносин. Відповідно до кримінально-процесуального законодавства України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляду кримінальної справи в суді підлягають доведенню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, то характеризують особу обвинуваченого; характер і розмір збитку, заподіяного злочином; причини та умови, що сприяли вчиненню злочину. З'ясування обставин, що підлягають обов'язковому встановленню, забезпечує правильне вирішення кримінальної справи. При розслідуванні будь-якого злочину аналізу підлягають факти, що утворюють ознаки злочину, і обставини, що мають інше правове значення. У процесі розслідування бандитизму важливо встановити такі обставини: 1) чи мали місце напади на підприємства, установи, організації або на окремих осіб (характер нападів, їх кількість, наслідки тощо); 2) який спосіб нападів (використання фізичного або психічного насильства, створення небезпеки негайного, насильства, знищення майна, погроза життю багатьох людей та ін.); 3) де, коли і за яких обставин був вчинений напад (у якому місці, на який об'єкт, у який час доби, у який період роботи, чи охоронявся об'єкт, чи використовувалася сигналізація, чи не порушені умови перевезення і доставки грошей, валютних цінностей та ін.); 4) хто нападав (кількість злочинців, їх вік, соціально-психологічна характеристика, наявність судимості, ставлення до вчиненого злочину та ін.); 5) чи була злочинна група стійкою (наявність тісного зв'язку між учасниками злочинної групи, спільність дій, єдність наміру, розподіл ролей, наявність злочинних звичаїв і традицій та ін.); 6) чи була група озброєною (чи застосовувалася вогнепальна, холодна зброя або зброя вибухової дії; який її тип і вид; промислового чи кустарного виробництва, типова чи атипова; скільки одиниць зброї має злочинна група; чи були інформовані в процесі нападу (його підготування) про наявну зброю та її призначення всі члени банди та ін.); 7) джерело придбання зброї (у кого і де придбана зброя, скільки одиниць, якого типу і виду, з якою метою придбана, де зберігається, чи застосовувалася раніше для нападів); 8) у чому полягали функції і роль кожного учасника банди (у діях, спрямованих на організацію озброєної банди, участь у банді, участь у майбутніх нападах); 9) яка мета і мотиви нападів (заволодіння зброєю, звільнення заарештованих або засуджених, забезпечення перельоту в іншу країну і вимоги викупу, вимагання, з'ясування стосунків, корисливі мотиви, помста тощо); 10) хто є лідером банди (скільки лідерів злочинної групи, їх роль і функції в злочинному угрупованні, у чому виражалися їх дії в організації банди та ін.); 11) соціально-психологічний портрет лідера банди (його вплив на учасників злочинної групи, авторитет у злочинному середовищі й у банді, цинізм, жорстокість, девіантна поведінка тощо); 12) які технічні засоби використовувалися при нападі (система нічного спостереження, прилади нічного бачення, телефонний радіозв'язок, автомобільний транспорт, спеціальні приціли та глушителі та ін.); 13) які засоби маскування застосовували злочинці (знищення слідів або їх фальсифікація, інсценування, підпали будівель, знищення одягу, взуття, рукавичок у яких був вчинений напад, знищення і приховання зброї, фабрикування неправдивої інформації, підготування лжесвідків та ін.); 14) хто став жертвою злочину (чому обрана саме ця жертва, який збиток заподіяний, які предмети викрадені, чи застосовувалося фізичне або психологічне насильство, у чому воно виявилося тощо); 15) чи є людські жертви (загибель людей); 16) хто надавав допомогу у переховуванні членів банди знарядь злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, підшуканні об'єктів для нападу та ін.; 17) кому могло бути відомо про напад, що готується; 18) чи були членами банди неповнолітні (їх вік, соціальна-психологічна характеристика 18) чи були членами банди неповнолітні (їх вік, соціально-психологічна характеристика, функції в злочинній групі, чи вчиняли раніше злочини або були засуджені, які умови життя і виховання в сім'ї, як характеризуються в школі або іншому закладі, як давно залучені до банди та ін); 19) хто залучив неповнолітнього до злочинної діяльності (чи має неповнолітній батьків або інших законних представників, чи пов'язані батьки (інші родичі) зі злочинним угрупованням, яким чином неповнолітній ввійшов у банду, чи є ще неповнолітні в банді, які їх взаємовідносини, які їх установки тощо); 20) які взаємовідносини між членами банди (сувора ієрархія, згуртованість, ворожість та ін.); 21) чи мала банда корумповані зв'язки з посадовими особами правоохоронних органів, органів державної влади і місцевого самоврядування [17, c. 211]. бандитизм кримінальний розслідування початковий Розділ 2. Початковий етап розслідування бандитизму