- криміналістичне вчення про протидію розслідуванню, зміст якого доповнено розкриттям особливостей протидії під час досудового розслідування злочинів у сфері наркобізнесу;

- теоретичне розуміння слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій як основних засобів діяльності слідчого та їх значення як криміналістичних засобів забезпечення збирання доказів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації теоретичні положення і рекомендації та висновки можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій сфері - для подальшої розробки питань криміналістичного забезпечення доказування під час досудового розслідування й судового розгляду матеріалів кримінальних проваджень; удосконалення теоретичних основ взаємодії слідчих, оперативно-розшукових та експертних підрозділів за окремими напрямами протидії злочинності; теоретичного обґрунтування використання конкретних криміналістичних засобів для забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні;

- у практичній сфері - для удосконалення практики застосування криміналістичних знань, використання криміналістичних засобів та методів в діяльності слідчого, прокурора, адвоката, що пов'язана з виявленням й досудовим розслідуванням злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; підвищення ефективності проведення окремих слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій за рахунок умілого використання науково-технічних й тактико-криміналістичних засобів виявлення, фіксації й вилучення та дослідження слідів злочину, методичних розробок з організації й здійснення досудового розслідування;

- у навчальній сфері - для розробки навчального матеріалу з метою вивчення під час навчання у вищих навчальних закладах та підвищення кваліфікації працівників слідчих, оперативних підрозділів, прокурорів, адвокатів питань застосування криміналістичних знань в правоохоронній практиці протидії наркобізнесу (акт впровадження Академії адвокатури країни від 3.10.2017 р.).

Апробація матеріалів дисертації. Основні ідеї дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися та знайшли відображення в наукових статтях і тезах доповідей, оприлюднених на вітчизняних й міжнародних науково-практичних конференціях: на Міжнародній науково-практичній конференції "Кримінально-правові, процесуальні та криміналістичні питання боротьби з корупцією в Україні" (Київ, 20 листопада 2015 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні питання кримінального права, процесу і криміналістики, удосконалення діяльності судової і правоохоронної системи" (Сєверодонецьк, 19 травня 2017 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції "Особливості нормотворчих процесів в умовах адаптації законодавства України до вимог Європейського Союзу" (Херсон, 2-3 червня 2017 р.); на XIV Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування правової системи" (Луцьк, 16-17 червня 2017 р.).

Публікації. Основні положення й висновки дисертації відображені в 10 публікаціях, з яких 6 є статтями, що опубліковані у фахових вітчизняних виданнях, в тому числі 1 в зарубіжному науковому правовому виданні та 4 тезами виступів на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які вміщують сім підрозділів, висновків, списку літератури (237 джерел) та додатків. Загальний обсяг роботи 243 сторінок, з яких 207 сторінок основної частини тексту дисертації.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ПРО ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ НАРКОБІЗНЕСУ

1.1 Сучасний стан наукових уявлень про криміналістичне забезпечення доказування у кримінальних провадженнях про незаконний обіг наркотиків

Незаконний наркобізнес складає окремий і надзвичайно небезпечний напрям організованої злочинної діяльності, котрий приносить злочинцям доволі швидкі надприбутки й водночас швидко руйнує та навіть знищує такі важливі загальнолюдські цінності як здоров'я людини, добробут громадян, створює загрози стабільного розвитку не лише окремої держави, а й суспільства також. Така злочинна діяльність зазвичай здійснюється організованими злочинними групами і організаціями. Не так часто спроби незаконного виготовлення, виробництва й розповсюдження наркотиків намагаються здійснити одинаки-початківці, проте останніх злочинні структури доволі швидко і навіть швидше за правоохоронців встановлюють і втягують в одну з ланок добре організованої злочинної діяльності, а за незгоди до співпраці просто фізично знищують. Завданнями цієї ланки визначають частіш за все незаконне перевезення через кордони держав і переміщення територією країни наркотичних засобів для їх наступного розповсюдження і перепродажу дрібних партій наркотиків або реалізацію дозованих пакувань вроздріб. Частіше за все в структурі загальної наркозлочинності окреме місце займає контрабанда наркотиків, яка в межах однієї злочинної структури може поєднуватись з посівом, вирощуванням та переробкою наркомістких рослин, незаконним виробництвом, придбанням та збутом наркотиків, використанням коштів від незаконного обігу наркотиків шляхом їх легалізації, що й завершує певний цикл поєднаних між собою злочинів у сфері наркобізнесу. Результатом діяльності таких організованих угруповань стає створення мереж вирощування, перероблення сировини, контрабанди й збуту наркотичних засобів, що й стає одним з джерел кримінальних прибутків організованої злочинності в Україні. Найбільш поширеним злочином у сфері оборудок з наркобізнесу виступає контрабанда наркотичних засобів, яка і приносить значні кошти особам, які його контролюють. Саме тому найбільш значну увагу вітчизняних й зарубіжних науковців, фахівців в галузі кримінології, кримінального права й процесу, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності приділено протидії контрабанді наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. То ж не дарма Стратегією державної політики щодо наркотиків на період до 2020 р., затвердженою Розпорядженням Кабміну України від 28 серпня 2013 р. №735-р., боротьба з незаконним обігом наркотиків визначена одним з основних напрямів діяльності правоохоронних органів України, а ефективність правоохоронної діяльності у цій сфері, на думку Уряду, повинна підвищитись насамперед за рахунок піднесення рівня виявлення контрабанди наркотиків, викриття системних зв'язків наркобізнесу, припинення корупційних схем, пов'язаних з наркозлочинністю [185].

Сучасні досягнення науки й техніки знаходять широке застосування в правоохоронній діяльності для підвищення ефективності протидії злочинності. Ефективність роботи органів досудового розслідування, оперативно-розшукових і експертних підрозділів, суду в чималій мірі залежить від якості використання виконавцями в боротьбі із злочинністю знань наук кримінального-правового циклу. Важлива роль в доказуванні під час кримінального провадження на етапі його досудового розслідування належить слідчому. Основними завданнями, які розв'язує слідчий під час збирання доказів, є пошук об'єктів, що мають доказове значення, дослідження обстановки певного або іншого місця і фіксація виявленого з метою збирання й оцінки доказів у конкретному кримінальному провадженні. До цієї ж категорії завдань відноситься розробка й використання комплексу криміналістичних засобів збирання, дослідження, перевірки й оцінки доказів для встановлення обставин, які підлягають доказуванню, для подальшого справедливого розгляду матеріалів кримінальних проваджень у суді. Ці завдання і визначають конкретний напрям наукових досліджень в галузі криміналістичного забезпечення протидії злочинності та її окремого виду. У розв'язанні проблем впровадження сучасних досягнень криміналістики в практику досудового розслідування й судового розгляду проваджень про вчинення злочинів беруть активну участь представники різноманітних галузей наукового знання. Окремі праці дослідників мають вузько цільову спрямованість і присвячені застосуванню цих досягнень в процесі доказування, здійснення оперативно-розшукових заходів, проведення профілактичної роботи, наукової організації й інтенсифікації праці в правоохоронних органах, підвищення рівня підготовки кадрів тощо [170, с.104]. Важливе значення з числа таких наукових розробок мають ті, що розкривають проблемні питання доказування у кримінальних провадженнях загалом та доказування за злочинами окремої категорії. Характеристика наявних вітчизняних і зарубіжних наукових напрацювань з цієї проблематики надає змогу визначити необхідну базу для здійснення дисертаційного дослідження та зумовлює його напрями й зміст.

Вітчизняні науковці вказують на те, що сьогодні в нашій країні в межах загальної боротьби із окремими видами злочинів відбувається протидія наркозлочинності та незаконному наркобізнесу і особливе місце в цьому належить криміналістичним засобам і методам [68, с.123]. Водночас варто звернути увагу й на те, що боротьба зі злочинністю шляхом реагування на певні окремі злочинні акти ніколи не підривала самої злочинності як негативного суспільного явища. Це можна розглядати лише як окремі й розрізнені заходи та спроби подолати глобальну проблему шляхом ізольовано впливу на окремі її складові. Зазначене в повній мірі стосується наркобізнесу як окремого виду злочинів, котрі вчиняються у сфері незаконного наркообігу, а взяті у сукупності з іншими злочинами за певний проміжок часу і на певній території, складають систему забезпечення існування і життєздатності незаконного наркобізнесу.

З боку окремої держави програма боротьби з незаконним обігом наркотиків по справжньому буде видаватися комплексною та ефективною у разі надання їй нормативного характеру із застосуванням різних механізмів юридичної відповідальності. Так, на території нашої країни з не медичною метою і незаконне вживання наркотиків та вчинення інших дій, що з цим пов'язані, було визнано злочинами лише у 1974 р. Це сталося 17 червня 1974 р. коли КК Української РСР (1960 р.) було доповнено статтями 229-1 (Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка, пересилка або збут наркотичних речовин), 229-2 (Розкрадання наркотичних речовин), 229-3 (Посів або вирощування заборонених до вирощування культур, що містять наркотичні речовини), 229-4 (Організація або держання домів для вживання наркотичних речовин), 229-5 (Схиляння до вживання наркотичних речовин), 229-6 (Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка наркотичних речовин без мети збуту ) та 229-7 (Порушення правил виробництва, придбання, зберігання, обліку, відпуску, перевозки або пересилки наркотичних речовин) [Указ Президії Верховної Ради Української РСР Про внесення доповнень і змін до деяких законодавчих актів Української РСР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1974, - №27, ст. 222]. У лютому 1995 р. в нашій державі було прийнято Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" [54] після чого КК України (в редакції 1960 р.) було доповнено статтею 70-1 "Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів" [55].