Зміст

Вступ

Розділ 1. Історичні аспекти розвитку судово-почеркознавчої експертизи

1.1 Каліграфічний етап розвитку судового почеркознавства

1.2 Прикметоописовий етап розвитку судового почеркознавства

1.3 Графометричний етап розвитку судового почеркознавства

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Можливості судово-почеркознавчої експертизи у вирішенні її завдань на сучасному етапі розвитку

2.1 Предмет, завдання та об'єкти судово-почеркознавчої експертизи

2.2 Можливості судово-почеркознавчої експертизи у вирішенні ідентифікаційних завдань

2.3 Можливості судово-почеркознавчої експертизи у вирішенні діагностичних завдань

2.4. Можливості судово-почеркознавчої експертизи у вирішенні класифікаційних завдань

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Стан судово-почеркознавчої експертизи та основні напрями її розвитку

3.1 Проблемні питання судово-почеркознавчої експертизи

3.2 Шляхи вирішення проблем судово-почеркознавчої експертизи

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Українська держава головним своїм пріоритетом, найвищою соціальною цінністю визнала людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку. Важлива роль у захисті людини, її прав та свобод належить органам внутрішніх справ, зокрема міліції. В її структурі є підрозділи, які забезпечують проведення на належному рівні судової та почеркознавчої експертиз.

В сучасний період судове почеркознавство являє собою високорозвинену предметну галузь теорії судової експертизи та галузь криміналістики. Почеркознавча експертиза все частіше використовується в кримінальному та цивільному процесах доказування. Все більше коло питань, істотних та важливих для успішного розслідування та правильного розгляду судових справ, вирішують експерти-почеркознавці на підставі своїх наукових знань та практичного досвіду.

Подальший розвиток судового почеркознавства тісно пов'язаний з історією виникнення й розвитку, з теоретичним узагальненням накопиченого за багато років матеріалу. Для того, щоб теорія виконувала свою методологічну функцію та дала основу для найбільш ефективних шляхів розвитку науки, необхідно дослідити історію формування, сформулювати основні положення цієї теорії, представити її як визначену, струнку систему знань.

Характерним є подальший активний розвиток теоретичних засад судового почеркознавства, експериментальних розробок, узагальнень практики, вдосконалення існуючих методик і створення нових, найбільш ефективних методів експертного дослідження почерку. Розвиток теоретичних засад судового почеркознавства характеризується розробкою основних положень вчення та процесу експертного дослідження, як компонента предмету судового почеркознавства; створенням понятійного апарату в галузі теорії і практики судово-почеркознавчої експертизи (словник основних термінів); формулюванням основ математичного моделювання та автоматизації в галузі судово-почеркознавчої експертизи (теорія і практика математичного моделювання); розробкою основних положень теорії та методики судово-почеркознавчої діагностики.

Сучасне судове почеркознавство характеризується реалізацією великої кількості різноманітних підходів, що намітилися в наукових розробках, спрямованих на розвиток теорії і вдосконалення практики судово-почеркознавчої експертизи. Завданням даної роботи є розгляд та дослідження, а також історико-правовий аналіз стану знань про судово-почеркознавчу експертизу та перспективи її розвитку.

Однак слідчі та судді не в усіх випадках використовують в повній мірі можливості судово-почеркознавчої експертизи, не завжди вдало надають порівняльний матеріал для її проведення, а саме це в значній мірі визначає якість результату почеркознавчого дослідження, впливає на правильність прийнятого експертом висновку. Тому, тема даного дослідження є надзвичайно актуальною і потребує детального вивчення.

В роботі розглядається становлення, розвиток судово-почеркознавчої експертизи, характеризується сучасний стан знань, а також аналізується предмет теорії судового почеркознавства, досліджуються проблемні питання судово-почеркознавчої експертизи та шляхи їх вирішення.

Метою праці є раціональна систематизація нових тенденцій судово-почеркознавчої експертизи, шляхом проведення розподілу наукових досягнень через призму тих завдань, які покликані вирішити різні види експертних досліджень, а також використання всіх сучасних розробок науковців і спрямування їх на найбільш ефективне вирішення експертних завдань у сфері судового почеркознавства.

З позиції сучасних природничо-наукових знань та системно-структурного підходу в роботі визначаються передумови виникнення судово-почеркознавчої ідентифікації і характеризується почерк як її об'єкт.

Предметом спеціального розгляду в роботі стало дослідження можливостей судово-почеркознавчої експертизи з позиції завдань, які вона вирішує (ідентифікаційних, діагностичних та класифікаційних).

Магістерська робота є підсумком аналізу літературних джерел, різних наукових напрямів і узагальнень історії розвитку криміналістичної експертизи.

Зазначені вище обставини визначили можливість віднесення розглянутої проблеми до актуальних і обрання теми даного дослідження.

Об'єктом дослідження є судове почеркознавство як самостійне вчення і теоретично-методологічна база почеркознавчої експертизи.

Предметом дослідження є криміналістичне почеркознавство: етапи розвитку та становлення.

Завданням дослідження є розгляд основних історичних аспектів розвитку судово-почеркознавчої експертизи, можливостей судово-почеркознавчої експертизи у вирішенні її завдань на сучасному етапі розвитку, а також основні напрями її розвитку.

Методологічна основа і методи дослідження. Методологічну основу роботи складають принципи і головні категорії теорії пізнання соціальних явищ і процесів, розвитку і взаємозв'язку об'єктів реальної дійсності, а також концептуальні положення судового почеркознавства і почеркознавчої експертизи.

У процесі здійснення цього дослідження застосовувалися системний, структурно-функціональний, формально-логічний, порівняльно-історичний, статистичний аналіз і оцінка експертних висновків, екстраполювання та інші загальнонаукові та окремі наукові методи.

Правову основу дослідження становлять Конституція України, закони, постанови Кабінету Міністрів України, пленумів Верховного Суду України, відомчі нормативні акти, що регулюють діяльність експертної служби України.

Теоретичну основу дослідження склали роботи Л.Є. Ароцкера, Р.С. Бєлкіна, В.Ф. Берзіна, Є.Ф. Бурінського, А.І. Вінберга, Л.Г. Еджубова, Є.У. Зіцера, Н.І.Клименка, З.І. Кірсонова, В.Я. Колдіна, О.М. Комаринця, І.Ф. Крилова, Р.М. Ланцмана, А.М. Лисенка, В.К. Лисиченка, О.І. Манцвєтової, З.С. Меленевської І.М. Можара, В.Ф. Орлової, М.Я. Сегая, С.А. Ципенюк, О.Р. Шляхова та інші.

Характер дослідження обумовив необхідність використання філософської (Б.Т. Алексєв, Д.І. Блохінцев, О.О. Бреславський, П.В. Копнін), соціологічної (О.О. Ачкурін, В.М. Бєлов, Т.І. Заславська, В.О. Лисичкін) і психологічної (Н.О. Бернштейн, В.Д. Глезер, Р.Л. Грегорі, Ю.М. Мухін) літератури, а також сучасного апарату логіки, кібернетики, інформатики та інших галузей знань.

Структура роботи визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури. Обсяг роботи становить 140 сторінок, список використаних літературних джерел - 10 сторінок (104 найменування).

Розділ 1. Історичні аспекти розвитку судово-почеркознавчої експертизи

1.1 Каліграфічний етап розвитку судового почеркознавства

Розвиток судового почеркознавства, аналіз теорій експертизи почерку розглядаються в багатьох наукових роботах криміналістів. Це пояснюється тим, що багато питань судового почеркознавства вивчені ще недостатньо. Так, не в повному обсязі висвітлені розвиток та становлення теорії судово-почеркознавчої експертизи.

Експертиза письма безпосередньо пов'язана з виникненням та поширенням писемності і має тривалу історію свого розвитку. Ще в древньому Римі під час правління імператора Юстиніана судові суперечки про справжність документів вирішувались за допомогою експертизи письма.

Перші відомості про проведення експертизи письма відносяться до початку ХVІІ сторіччя. За Російським Зводом законів звіренням почерків могли займатися люди, що володіють «таємницею» писемності - секретарі присутствених місць, вчителі краснопису та інші. Головна якість, що визначала експерта, полягала в умінні красиво писати. Треба зазначити, що довгі роки, в минулому, висновок експертів-каліграфів був вирішальним у суперечці про виконавця того чи іншого документа.

Крилов І.Ф. згадує історичні документи, що зберегли свідчення про одну з перших таких експертиз, яка була проведена в Росії на початку ХVІ сторіччя [26, c. 157-159]. Князі Данило і Давид Кемські купили у князя Федора Кемського «вотчину Кодобое и сельцо Гридинское с деревнями». Про продаж, як заведено було в той час, склали купчу грамоту, покликану бути доказом укладеної угоди. Продавець Федір Кемський незабаром помер, а дружина його княгиня Ганна Кемська укладення угоди заперечила, заявивши, що купча грамота є підробленою, внаслідок чого відмовилась передати вотчину Данилу та Давидові Кемським. Останні звернулися з проханням про захист своїх інтересів до великого князя.

При розгляді суперечки була досліджена подана позивачами купча грамота, написана власноручно Федором Кемським, але Тимошка, що представляв інтереси Ганни Кемської, підтверджував, що ця грамота «брехлива, не княж Федора рука». На підкріплення своєї заяви про підробленість купчої він пред'явив зразки почерку Федора Кемського. Відповідно до порядку, що існував, судді викликали послушників, що підписали купчу, та допитали їх. Останні підтвердили істинність купчої і надали, крім того, документ (зразок ділової грамоти), складений власноручно Федором Кемським. Проте і після цього Ганна Кемська продовжувала наполягати, що купча підроблена. Тоді судді прийняли рішення про необхідність експертизи почерку.

У цивільному провадженні з цього приводу говориться: «Дмитрей Володимировичь купчую грамоту княж Федорову ж руку деловую грамоту, що князь Афанасей прислал. И княж Федорову ж руку, что запись положил перед Дмитреем княгиня Аннин человек Тимошка, великого князя диакам всем казал. И диаки смотрив сказали, что та купчая и деловия и запись, все трое рука одна». Після такого висновку дяків (експертів) справа була передана великому князю Василеві Івановичу, який вислухавши його разом із боярами, «велел Дмитрею ищей князя Данила да князя Давьща отправит в селцо Гридинское с деревнями велел им присудить, по их купчей грамоте, а княгиню Анну велел обвинити».

Експертиза проводилася у 1508 році, тобто майже п'ять сторіч тому. Але вже в той далекий час дослідження ґрунтувалося на порівняльному методі, вивченню піддавались не тільки окрема купча грамота, чия достовірність викликала сумніви, але і документи, які зараз ми назвали б вільними зразками почерку Федора Кемського.

В інший експертизі, що проводилася у 1686 році, у справі про підкинутий лист, що викривав піддячого Верхотурського наказового дому Івана Перьмякова, як винного у зловживаннях, застосовувався той самий порівняльний метод, але серед документів, що досліджувались фігурував вже «письмо для примеру», що сьогодні ми назвали б експериментальним зразком почерку Маслова, який звинувачувався у виконанні підкинутого листа [66, c. 159]. Так закладалися основи методики експертного дослідження почерків, починалося формування каліграфічної експертизи.