З огляду на зв'язок почерку з письмом, С.М. Потапов так визначив зміст експертного дослідження «…письмо вивчається експертом не стосовно окремих букв, а з боку всіх його ознак, що причетні як до змісту, так і до системи рухів, яка властива даній особі та являє собою його почерк» [57, с. 169].

Потапов С.М. спробував систематизувати ознаки почерку й ґрунтовно розробити загальні ознаки. У ознаках почерку він бачив властивості рухів особи. С.М. Потапов зауважив, що «термінами, що визначають ту чи іншу ознаку, є назви властивостей рухів, а не будь-яких предметів» [75, с. 272]. Загальні ознаки почерку він розглядав як взаємозв'язок цих властивостей, даючи їм рухову характеристику на основі спроби біомеханічного аналізу рухів при письмі. З метою дослідження таких ознак С.М. Потапов вважав за доцільне використовувати графометричні вимірювання стосовно однакових слів.

Виходячи з викладених положень, уявлення про тотожність він пов'язував не зі збігом буквених форм, а зі збігом «аналізованих ознак, із загальною закономірністю рухів у даному почерку» [75, с. 273]. Тому дуже велику увагу при дослідженні С.М. Потапов рекомендує приділяти сталості, повторюваності ознак, урахуванню різного прояву ознак (варіантів). Завдання експертного дослідження С.М. Потапов бачив у виявленні закономірностей індивідуального почерку.

У роботах С.М. Потапова містяться положення, що мають методичне значення: визначення напряму дослідження від загального до окремого, тобто дослідження загальних ознак повинно передувати вивченню дрібних особливостей; виділення як початковий момент міркування експерта про умови виконання рукопису, що досліджується.

Так, С.М. Потапов пише: «… загальний вид рукопису, розміри та простір, який він займає, розташування тексту стосовно полів, розділів, розміщення рядків і окремих слів у зв'язку зі змістом та цільовим призначенням письма - усе це є першою підставою для деяких висновків щодо умов, які впливали на почерк даного рукопису» [57, с. 84].

Як відомо, зазначені положення одержали подальше обґрунтування та розвиток у роботах криміналістів. С.М. Потапов був першим криміналістом, що сформулював основні положення теорії судового почеркознавства. Водночас його погляди на природу почерку і дослідження останнього були дещо однобічними. Розкриваючи природу почерку через систему рухів, він охоплював головне, але далеко не усе, спрямовуючи увагу криміналістів на вивчення рухової сторони техніки письма та залишаючи поза нею елементи об'єкта, що залежать не лише від цього.

Так, під поняття почерку як системи рухів не підпадали особливості техніки письма, пов'язані із зоровою орієнтацією рукопису та його фрагментів у просторі, із керуванням процесом письма в цілому, включаючи використання певних варіантів загальних ознак, будови букв і тому подібні моменти. Останні не можна розглядати лише як прояв суто рухової функції, хоча завдяки їй вони реалізуються. Тут у більшій мірі потрібний аналіз формування та відтворення зорового образу, програмування зорово-рухового образу букв і їх сполучень з урахуванням конкретної поточної ситуації.

Потапов С.М., концентруючи основну увагу на взаємовідносинах окремих, головним чином, загальних ознак, що мають, на його думку, домінуюче значення в ідентифікаційному дослідженні, недооцінював значення окремих ознак. Як показала згодом теорія та практика судово-почеркознавчої експертизи, саме їм належить головна роль у ідентифікаційних дослідженнях.

Визначному криміналісту А.І. Вінбергу належить низка робіт в галузі судово-почеркознавчої експертизи, у тому числі перша радянська монографія, присвячена криміналістичній експертизі письма [12; 13]. А.І. Вінберг як об'єкт ідентифікаційного експертного дослідження розглядав не почерк, а письмо у цілому. Піддаючи різкій і справедливій критиці напрями в галузі судово-почеркознавчої експертизи та вбачаючи основний їх недолік в тому, що усі вони мали справу з формою письма - почерком і не торкалися його змісту, А.І. Вінберг пише: «… для встановлення автора того чи іншого суперечливого, сумнівного документа, наприклад, анонімного листа, варто піддавати дослідженню весь зміст документа, його стиль, манеру викладення, з'ясувати цільове призначення документа, а потім розробити і графічні ознаки» [13, с. 59-60].