Судові дебати - це наступний після судового слідства етап судового розгляду. Вони являють собою ту частину судового розгляду, у якій обвинувачення та захист дають оцінку дослідженим у судовому розгляді доказам, висловлюють доводи щодо

підтвердження своєї позиції. Дебати полягають у промовах прокурора, потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, захисника, підсудного (ст. 318 КПК). Учасники судових дебатів висловлюють думки щодо доведення або недоведення злочину, його кваліфікації, наявності обставин, що обтяжують або пом'якшують провину підсудного; міри покарання підсудному, а також з інших питань, які вирішуються у судовому розгляді. Завдання судових дебатів - служити для виконання загальних завдань кримінального судочинства. Крім цього є і специфічне завдання - попередження засудження невинних.

Першим у судових дебатах виступає прокурор. Його промова - це підсумок по справі щодо всієї роботи. При цьому він повинен вирішувати головне завдання - сприяти суду в постановці рішень, які ґрунтуються на законі. Виконання завдань з підтримання державного обвинувачення зобов'язує прокурора:

а)  довести обвинувачення; б) переконати суд у правильності позиції щодо винності підсудного по конкретному обвинуваченню; в) визначити міру покарання підсудному відповідно до тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу.

Щоб виконати в повному обсязі ці завдання, прокурор повинен особисто переконатися в тому, що його позиція як державного обвинувача ґрунтується на матеріалах судового слідства. З цією метою йому необхідно детально проаналізувати всі матеріали, досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи матеріали судового слідства, прокурор повинен знати відповіді на ті питання, які вирішуються при винесенні судом вироку (ст. 324 КПК), у тому числі: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; 2) чи має діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; 3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

1.  чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;
2.  чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, і які саме; 6) яка саме міра покарання має бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати; 7) чи підлягає задоволенню цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; 136 8) що робити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна; 9) що робити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, одержаними злочинним шляхом.

Безумовно, не на всі перелічені питання прокурор повинен шукати відповідь при підготовці до судових дебатів - усе залежить від категорії справи. Разом з тим, питання: чи мало місце діяння, чи має воно склад злочину і чи винний підсудний у вчиненні злочину, прокурор вирішує по кожній справі. Позитивна відповідь на зазначені питання дає можливість прокурору скорегувати відповіді на інші питання, визначені у ст. 324 КПК.

Таким чином, предметом судової промови прокурора є ті питання, які суд вирішує при винесенні вироку. Ці питання визначені для суду першої інстанції, як уже зазначалося, у ст. 324 КПК, а також статтях 323, 328, 330 КПК. Вони досліджуються під час судового слідства і аналізуються у промовах. До змісту промови прокурора обов'язково входять ті елементи, які становлять її предмет.

Обвинувальна промова прокурора повинна:

1.  бути глибокою за змістом та містити оцінку соціальної шкоди, заподіяної злочином, що дає змогу переконати суд, підсудного, інших учасників процесу в справедливості та обґрунтованості засудження винного;
2.  не мати загальних, абстрактних декларацій, викриваючи винних, висуваючи та обґрунтовуючи позицію про їх засудження і застосування покарання, мобілізуючи суспільну думку на боротьбу зі злочинністю, прокурор повинен дотримуватися конкретних фактів і обставин, що були предметом судового дослідження;
3.  докази - головна цінність судової промови, які роблять висновки прокурора очевидними для суду і всіх присутніх. Щоб промова була саме такою, необхідні досконале знання матеріалів справи і тверда впевненість у правильності своєї позиції, що відстоюється;
4.  обвинувальна промова має бути ясною, конкретною, чіткою за змістом, логічно послідовною, такою, щоб її зміст був доступним, зрозумілим і переконливим не тільки для складу суду, але й для всіх присутніх у залі судового засідання.

В основі належної судової промови завжди лежить бездоганне знання предмета, про який говорить оратор. Якщо ж прокурор, виступаючи в суді, робить висновки квапливо, не вивчивши справу і не проаналізувавши матеріали судового слідства, промова буде непослідовною, неаргументованою і нелогічною.

Висловлюються різні думки щодо того як готуватися, за виразом П. Сергеїча (П. С. Пороховщиков), "до промови з пером у руці"^[52]. Одні прокурори пишуть виступ повністю, другі - обмежуються письмовим планом та тезами виступу, треті ж - складають письмові нотатки у ході розгляду справи в суді. Навіть якщо звернутися до діяльності видатних ораторів і судових діячів минулого одностайного практичного підходу до цих питань нема. Наприклад, А. Ф. Коні ніколи не писав своїх промов, але проголошував їх блискуче. Разом з тим, він ніколи не виключав необхідності найретельнішої підготовки до проголошення промови. Навпаки, за імпровізованими виступами стояла величезна повсякденна праця, що дало йому змогу піднятися до вершини ораторського мистецтва.

Зрозуміло, вибір методу підготовки обвинувальної промови залежить від багатьох факторів: складності та обсягу справи, кількості підсудних, досвіду і ерудиції оратора. Проте в будь- якому разі необхідна ретельна попередня підготовка прокурора. Тому обвинувальну промову слід писати, не покладаючись легковажно на експромт.

Люди, знані й вимогливі, в давнину і тепер стверджують, що промова судового оратора повинна бути написана від початку до кінця. Але якщо це не завжди можливо, то у будь-якому разі вона має бути написана у вигляді детального і логічного міркування, кожна окрема частина якого повинна бути викладена у вигляді самостійного логічного цілого, і далі частини поєднуються між собою у єдине ціле.

Досвід переконливо свідчить, що працюючи над промовою, прокурор краще засвоює матеріал. Письмовий текст дисциплінує, дає можливість удосконалювати та шліфувати мову, відкидати все зайве, домагаючись максимальної лаконічності й виразності. Невипадковим є вислів, що істинним оратором може бути лише той, хто пише свої промови. Прокурор, який дотримується цієї поради, користуючись текстом як орієнтиром, зможе проголосити в суді промову вже не додержуючись тексту, викласти її вільно, оскільки він заздалегідь продумав і записав свій виступ. Щоб виступати невимушено, без папірця, як це не парадоксально, необхідно багато працювати, готувати текст промови, який зовсім не для того призначений, щоб його потім читати слово в слово. Текст слід розглядати як запис усного виступу, вже проголошеного в суді.

Роботу державного обвинувача над промовою можна поділити на два етапи:

1.  підготовка промови;
2.  проголошення промови, контакт з аудиторією, судом.

Перший етап включає: а) вивчення та аналіз фактичного

матеріалу, правових норм, судової практики; б) композиційно- логічне оформлення; в) роботу над мовою і стилем.

На другому етапі прокурор виступає як виконавець своєї промови, яка нерозривно пов'язана з його особою. Щоб обвинувальна промова досягла мети, він має володіти значним діапазоном прийомів і навичок, сукупністю операцій з її підготовки і проголошення. Два етапи роботи державного обвинувача органічно пов'язані між собою і жоден з них не може применшуватися.

Будь-який публічний виступ - сукупність мовних, інтонаційних, текстових, мімічних та інших засобів вираження. Доповнюючи один одного, вони полегшують розуміння промови, підсилюють її вплив на аудиторію. Перебуваючи з аудиторією в прямому контакті, оратор має можливість спостерігати за нею, оцінювати стан слухачів, що впливає на нього.

Практикою відпрацьовано деякі рекомендації, які доцільно використовувати при виступі з обвинувальною промовою:

1.  налаштуватись на аудиторію;
2.  триматись під час промови впевнено, демонструючи переконливість у своїх словах, що є можливим за умов вивчення матеріалів справи;
3.  погляд прокурора повинен бути спрямований на слухачів. Перед виступом необхідно окинути поглядом аудиторію з тим, щоб переконатись, що вона готова слухати;
4.  починати говорити тільки після того, як встановиться тиша;
5.  починати промову з короткого звернення до аудиторії, після чого зробити секундну паузу;
6.  стежити за виразністю промови, вона має бути не швидкою і не монотонною;
7.  з перших же слів уважно стежити за реакцією аудиторії;

1. при виступі не показувати вигляду, що промова дається вам важко, що ви втомилися, що почуваєтеся невпевнено.