Кримінально-виконавчий кодекс України передбачає можливість застосування заходів стягнення та заохочення до осіб позбавлених волі. Ці положення розміщені у главі 19 серед заходів виховного впливу на засуджених.

Така позиція законодавця зрозуміла і пояснюється тим, що заходи стягнення та заохочення (далі - дисциплінарна практика) мають безпосередній вплив на поведінку засуджених. Вони власне і є своєрідним індикатором поведінки засудженого, оскільки повинні застосовуватися у разі правослухняної поведінки або, навпаки, поведінки, яка містить ознаки порушень режиму в кримінально-виконавчих установах.

Але кримінально-виконавчому праву відома й така категорія як засоби забезпечення режиму. Йдеться про комплекс правових інсти- 244

тутів, які покликані підтримувати належний режим у кримінально- виконавчій установі та забезпечувати його каральний і виховний вплив.

Система заходів заохочення та стягнення безпосередньо пов'язана з впливом на поведінку засуджених, стимулює слухняну поведінку, карає за порушення і саме цим забезпечує дотримання засудженими вимог режиму. Саме про це йдеться у статтях 130, 132 КВК України, де вказано, що заохочення застосовуються за сумлінну поведінку (отже, за дотримання вимог режиму), а стягнення застосовуються за порушення встановленого порядку відбування покарання (отже, за порушення режиму). Тобто заходи заохочення та стягнення спрямовані саме на забезпечення режиму в колоніях. Система вказаних засобів закріплена у статтях 130-135 КВК України.

Тому застосування заходів стягнення та заохочення до засуджених без сумніву є одним із засобів забезпечення режиму. Ці заходи спрямовані на підтримання належного режиму відбування покарання, а також допомагають індивідуалізувати та диференціювати покарання, забезпечити дотримання засудженими порядку та умов відбування покарання, сприяють можливості змін умов тримання засуджених, можуть вплинути на застосування до засуджених поліпшених або, навпаки, погіршених умов тримання.

Взагалі, дисциплінарна практика є визначальною для відстеження виконання індивідуальних програм роботи із засудженими, які складаються начальниками відділень соціально-психологічної служби, а також для з'ясування того, чи стає засуджений на шлях виправлення або ж всі заходи впливу на нього залишаються марними. При цьому законодавець використовує дві конструкції: засуджений став на шлях виправлення та засуджений, який довів своє виправлення.

Так, кримінально-виконавче законодавство встановлює такі заходи заохочення, які можуть бути застосовані до осіб, позбавлених волі за сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій:

•  подяка;
•  нагородження похвальною грамотою;
•  грошова премія;
•  нагородження подарунком;
•  надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;
•  дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

•  дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до 15 % мінімального розміру заробітної плати;
•  збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.

Далі закон передбачає можливість для засуджених, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, бути у встановленому законом порядку представленими до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу як на тих осіб, до яких ці заходи застосовуються на основі об'єктивної оцінки поведінки засуджених, їхнього ставлення до праці і навчання, так і на інших засуджених. У цьому положенні закону відбивається так зване загальне запобігання.

Важливою вимогою закону є правило, згідно з яким до засудженого при заохоченні застосовується один захід заохочення. Водночас як захід заохочення достроково знято із засудженого може бути також одне стягнення.

Деякі із заходів заохочення мають певну специфіку застосування. Наприклад, грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або за його проханням надсилається родичам. До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.

Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші заохочення - тільки письмово.