Прикладом неспроможності відмови розглядати державу як об'єкта юриспруденції може бути теоретична і нормативна модель соціальної держави в юриспруденції, яка залишається все далі від змін у сучасній державі. Тим часом відбуваються модифікації соціальної держави, її динаміка до держави "соціальних інвестицій" (неопа- терналістська держава), з перерозподілом ролей від державно-владних струк тур до структур громадянського суспільства, формування змішаної економіки соціального забезпечення зі скороченням функцій держави, що в реальності означає зміну парадигми соціальної держави, яка підсилюється тенденцією до зближення різних типів соціальної держави [8, 97-101]. Багато в чому це залишається за межами юридичного знання.
Інституційні характеристики сучасної держави, на жаль, недостатньо зв'язуються з проблематикою сталого розвитку. Тут, на тлі історії існування держав і виділення тупикових форм еволюції держави, де панували закриті ієрархії владних інститутів, надпро- дуктивною є концептуальна ідея "відкритої держави", що є синтезом авторитету і соціальної відкритості, яка слабо використовується в юридичній теорії і не отримує належної фундаментальної та нормативної розробки в середовищі юристів [9, 61].
У цілому проглядається цікава логіка відносно досліджень держави, формування теорії держави в юридичних розробках. Якщо за радянських часів це була проблематика обраних дослідників, за ознакою лояльності до існуючої влади, то нині вона ніби залишилася такою, за рахунок поширення ідеї про те, що держава не є об'єктом юридичної науки. У розглянутому аспекті характерною є заява відомого фахівця з питань методології права Д. Керімова, який пише, що проблема методології держави, на жаль, поки не обговорюється [10, 88].
У методології юриспруденції визначальним фактором існування права і держави були і залишаються традиції як центральна ланка цих соціокуль- турних цінностей. Зауважимо, що такий правовий феномен, як конституція - це найважливіший інструмент традиціоналізму, те саме можна сказати про інститути держави.
Зміни у праві й державі також пов'язані з кризою і руйнуванням традиційних цінностей права і держави, широким використанням інновацій у теорії та практиці правового та державного життя. Невипадково іннова- ційність стає важливим компонентом існування сучасної юриспруденції.
У сучасних дослідженнях при характеристиці інновацій розмежовуються матеріально-технічні та соціальні. При цьому соціальні інновації більш тісно пов'язані з особливостями їх користувачів. Звідси труднощі соціальних нововведень, оскільки предметом змін стають, по-перше, люди, їх статус, звички, установки, поведінка, цінності й уявлення, по-друге, традиційний лад суспільства, його соціальні інститути, моделі відносин між людьми [11, 29].
Інновації у правовій і державній сферах виступають різновидом соціальних інновацій і зумовлені складностями їх впровадження, які пов'язані з можливою імітацією необхідних змін без фактичної реалізації. У цьому сенсі велике значення набувають розробки інноваційності як успішного впровадження нових правових і державних ідей у соціальне життя.
Тут методологія юриспруденції може бути тим ресурсом, який забезпечить просування інновацій у праві та державі, сприятиме позитивному ставленню до цих інновацій.
Як вже зазначалося, якщо юридична наука вивчає об'єкт, яким виступають держава і право, то методологія юридичної науки звернена до взаємодії юридичної науки з її об'єктом. Цю спрямованість методології юриспруденції відображають, насамперед, методологічні підходи, що становлять основу сучасної юридичної методології. У зв'язку з цим зауважимо, що використовувані методи виступають як інструменти в різних підходах. Підкреслимо, що сучасна методологія дозволяє юриспруденції перейти від вивчення станів об'єкта до осягнення права і держави в їх змінах і перетвореннях.
Таким чином, відбувся рух у самому розумінні змісту методології юриспруденції до з'єднання інструментального та функціонального призначення методології. Показово у цьому сенсі обґрун-тування у дисертаційних дослідженнях тична за своєю природою, оскільки різноманітних підходів, що становлять стверджує наявність різних підходів сучасну методологію юриспруденції. до одного й того ж об'єкта: права і дер- Серед найбільш характерних для сучас- жави. Водночас це розмаїття підходів них розробок можуть бути названі такі свідчення переходу методології юри- підходи, як антропологічний, аксіоло- спруденції на новий рівень розвитку. гічний, цивілізаційний, синергетичний Чим більше підходів пропонує методо- і герменевтичний. По суті, кожен із логія при осягненні об'єкта, тим ширші названих підходів визначає стратегію можливості для його багатогранного дослідних пошуків у взаємозв'язку аналізу юридичною наукою і тим юриспруденції з правом і державою. вищою є ефективність наукових дослі- Можна констатувати, що сучасна джень права і держави. методологія юриспруденції плюраліс-
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
Ильин И. А. Теория права и государства / под ред. В. А. Томсинова. - М., 2003. - 398 с.
Кельман М. С. Методологія сучасного правознавства: становлення та основні напрями розвитку : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01. - К., 2013. - 35 с.
3.  Мельник Л. Г. Фундаментальные основы развития. - Сумы, 2003. - 288 с.
4.  Удовика Л. Г. Трансформація правової системи в умовах глобалізації: антропологічний вимір. - Х., 2011. - 552 с.
5.  Грязнов Б. С., Дынин Б. С., Никитин Е. П. Теория и ее объект. - М., 1973. - 284 с.
6.  Кельман М. С. Юридична наука: проблеми методології. - Т., 2011. - 492 с.
7.  Щедровицкий Г. П. Проблемы методологии системного исследования. - М., 1964. - 48 с.
8.  Родионова О. В. Неопатерналистское государство как оптимальная модель современного социального государства // Общественные науки и современность. - 2012. - № 4. - С. 95-102.
9.  Афанасьева О. В. Открытое государство как институт устойчивого развития // Общественные науки и современность. - 2013. - № 2. - С. 60-71.
10.  Керимов Д. А. Методология права: предмет, функции, проблемы философии права. - 6-е изд. - М., 2011. - 521 с.
11.  Лебедева Н. М., Бушина Е. В., Черкасова Л. Л. Ценности, социальный капитал и отношение к инновациям // Общественные науки и современность. - 2013. - № 4. - С. 28-41.
REFERENCES
1.  Ilin I. A. Teoriya prava i gosudarstva [Theory of Law and State], Moscow, 2003, 398 p.
2.  Kelman M. S. Metodolohiia suchasnoho pravoznavstva: stanovlennia ta osnovni napriamy rozvytku [Methodology of Modern Jurisprudence: Establishment and Main Directions in the Development], Kyiv, 2013, 35 p.
3.  Melnik L. G. Fundamentalnye osnovy razvitiya [Fundamental Bases of Development], Sumy, 2003,
288 p.
4.  Udovyka L. H. Transformatsiia pravovoi systemy v umovakh hlobalizatsii: antropolohichnyi vymir [Transformation of the Legal System in the Context of Globalization: Anthropological Dimension], Kharkiv, 2011, 552 p.
5.  Gryaznov B. S., Dynin B. S., Nikitin E. P. Teoriya i ee obekt [Theory and its Object], Moscow, 1973, 284 p.
6.  Kelman M. S. Yurydychna nauka: problemy metodolohii [Legal Science: Problems of Methodology], Ternopil, 2011, 492 p.
7.  Shchedrovitskiy G. P. Problemy metodologii sistemnogo issledovaniya [Problems of System Research Methodology], Moscow, 1964, 48 p.
8.  Rodionova O. V. Neopaternalistskoe gosudarstvo kak optimalnaya model sovremennogo sotsialnogo gosudarstva [Neo-Paternalistic State as the Best Model of the Modern Welfare State], Obshchestvennye nauki isovremennost, 2012, no. 4, pp. 95-102.
9.  Afanaseva O. V. Otkrytoe gosudarstvo kak institut ustoychivogo razvitiya [Open State as the Institute for Sustainable Development], Obshchestvennye nauki isovremennost, 2013, no. 2, pp. 60-71.
10.  Kerimov D. A. Metodologiya prava: predmet, funktsii, problemy filosofii prava [Methodology of Law: Object, Functions, Problems in the Philosophy of Law], Moscow, 2011, 521 p.
11.  Lebedeva N. M., Bushina E. V., Cherkasova L. L. Tsennosti, sotsialnyy kapital i otnoshenie k innovatsi- yam [Values, Social Capital and Attitudes Towards Innovation], Obshchestvennye nauki i sovremennost, 2013, no. 4, pp. 28-41.
Оборотов Ю. М. Аспекти розгортання методології юриспруденції Анотація. У сучасній методології юриспруденції відбувається перехід від вивчення станів її об'єкта, якими виступають право і держава, до осягнення цього об'єкта в йогозмінах і перетвореннях. Звідси дві підсистеми методології юриспруденції: підсистема, що звернена до стану права і держави, а також окремих їх компонентів і аспектів; і підсистема, що звернена до змін права і держави в цілому та їх складових. Ці підсистеми методології юриспруденції отримують своє відображення в концептуальній формі, методологічних підходах, методах, специфічних поняттях.
Методологію юриспруденції неприпустимо обмежувати методологією правознавства. У цьому аспекті методологічне значення має питання про об'єкт юриспруденції. Пропонується вважати об'єкт юриспруденції складним, що охоплює одночасно право і державу в їх специфіці, взаємодії та цілісності. Показовими є зміни у змісті методології юриспруденції, де визначальне значення мають методологічні підходи, що визначають стратегію дослідницьких пошуків у взаємозв'язку юриспруденції з правом і державою. Найбільш характерні для сучасних розробок підходи: антропологічний, аксіологічний, цивілізаційний, синергетичний і герменевтичний. Сучасна методологія юриспруденції плюралістична за своєю природою, оскільки стверджує наявність різних підходів до права і держави. Зазначене дозволяє констатувати становлення нової парадигми методології юриспруденції.
Ключові слова: методологія юриспруденції, об'єкт і предмет юридичної науки, підсистеми методології юриспруденції, методологічні підходи, нова парадигма методології юриспруденції.
Оборотов Ю. Н. Аспекты развертывания методологии юриспруденции
Аннотация. В современной методологии юриспруденции происходит переход от изучения состояний ее объекта, которыми выступают право и государство, к постижению этого объекта в его изменениях и превращениях. Отсюда две подсистемы методологии юриспруденции: подсистема, обращенная к состоянию права и государства, а также отдельных их компонентов и аспектов; и подсистема, обращенная к изменениям права и государства в целом и их составляющих. Эти подсистемы методологии юриспруденции отображаються в концептуальной форме, методологических подходах, методах, специфических понятиях.
Методологию юриспруденции недопустимо ограничивать методологией правоведения. В этом плане методологическое значение имеет вопрос об объекте юриспруденции. Предлагается считать объект юриспруденции сложным, охватывающим одновременно право и государство в их специфике, взаимодействии и целостности. Показательны перемены в содержании методологии юриспруденции, где определяющее значение имеют методологические подходы, определяющие стратегию исследовательских поисков во взаимосвязи юриспруденции с правом и государством. Наиболее характерны для современных разработок подходы: антропологический, аксиологический, цивилизационный, синергетический и герменевтический. Современная методология юриспруденции плюралистична по своей природе, так как утверждает наличие различных подходов к праву и государству. Отмеченное позволяет констатировать становление новой парадигмы методологии юриспруденции.
Ключевые слова: методология юриспруденции, объект и предмет юридической науки, подсистемы методологии юриспруденции, методологические подходы, новая парадигма методологии юриспруденции.
Oborotov Yu. Aspects of Development of the Methodology of Jurisprudence