У процесі реалізації власних функцій орган місцевої міліції стикається з цілою низкою особливостей, обумовлених природною взаємодією місцевого самоврядування з ОВС. Розуміння цих особливостей сприяє вдосконаленню адміністративно-правового регулювання діяльності на рівні досліджуваних органів. Кадрове забезпечення місцевої міліції одне із найважливіших питань в цьому напрямі. Залишаючись в єдиній системі органів внутрішніх справ, місцева міліція є відносно децентралізованою. Така ситуація ускладнює кадрову роботу в цих органах.

Працівники місцевої міліції повинні нести службу згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, мати відповідні спеціальні звання, дотримуватись Присяги, статутів, наказів, які регламентують проходження служби, вимог Етичного кодексу тощо. Поряд з тим, необхідно вирішити проблему віднесення працівників міліції до відповідної категорії та рангів державних службовців, що дасть можливість розширити коло осіб, які зможуть проходити службу в міліції, впорядкує питання кар’єрного росту осіб, які досягли граничного віку перебування на службі тощо.

Крім цього, в зв’язку зі збільшенням кількості персоналу, який частково виконує та забезпечує виконання поліцейських функцій, було б доцільно визначити статус, розширити права та обов’язки цивільного персоналу місцевої поліції.

Для успішної реалізації кадрової функції апаратами місцевої міліції необхідно спрямовувати їх діяльність на таку кадрову політику, яка матиме в своїй основі правовиховну діяльність. Культура працівника місцевої міліції прямо впливатиме на рівень довіри до ОММ. Кадрова політика повинна вирішувати проблеми якісного комплектування кадрів, конкурентоспроможності, професійної підготовки, виховання кадрів, соціальної роботи, формування іміджу, здійснення управління стресами, мотивації і забезпечення тощо.

Важливе місце в кадровій роботі займає відбір та підготовка керівного складу органів місцевої міліції. Керівник місцевої міліції – представник місцевого населення, якому органи місцевого самоврядування делегують повноваження організації та забезпечення охорони громадського порядку.

Статус керівника органу місцевої міліції можна визначити як статус начальника органу дізнання наділеного повноваженнями адміністративно-правового характеру, зокрема правом розгляду та прийняття рішень у справах про адміністративні правопорушення.

Рівень фахової підготовки, досвід управлінської діяльності та авторитет у населення – ключові елементи успіху в його роботі. Специфіка призначення, звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності створює специфічну модель управління начальником органу місцевої міліції. При цьому роль територіальних громад та Міністерства внутрішніх справ України повинна бути збалансована і не порушувати як прав місцевого населення, так і повноважень центральних органів внутрішніх справ щодо управління галуззю.

Основні результати цього розділу опубліковані у наступних працях дисертанта: „Деякі аспекти організації управління персоналом місцевої міліції” [280], “Керівник – менеджер органу місцевої міліції [281], „Щодо проблеми попередження і протидії корупції в органах місцевого самоврядування та органах місцевої міліції” [282].