Однією з основних функцій управління органами місцевої міліції є кадрова функція (робота з персоналом).

Кадрова функція в системі ОВС – це виконання завдання соціального забезпечення систем та процесів управління у сфері охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю шляхом залучення людей, які відповідають певним вимогам, до реалізації трудових функцій в організаційних рамках МВС України та його структурних підрозділах [223, c. 223].

На наш погляд кадрова функція включає в себе два основних напрями:

1. діяльність із удосконалення структури системи;
2. організаційну роботу з персоналом.

Обидва напрями кадрової функції будуються на основі права й органічно поєднуються з правовою роботою.

В основу кадрової функції закладений весь комплекс робіт з підбору, розстановки, навчання та виховання кадрів, тобто робота з кадрами.

З цього приводу Г. Мякішев наводить такі елементи роботи з кадрами в органах внутрішніх справ: організаційно-штатна робота; підбір кадрів; розстановка кадрів; підготовка кадрів; присвоєння спеціальних звань; оцінка кадрів; забезпечення службового просування кадрів; виховання кадрів; соціальне забезпечення кадрів; стимулювання службової активності кадрів; зміцнення законності і дисципліни в діяльності кадрів; звільнення кадрів; робота з ветеранами [224, c. 83].

Л. Колодкін вважає елементами роботи з персоналом: визначення кількості працівників; ступінь їх підготовки; посадове становище; безпосередню роботу з кадрами (підбір, розстановку, забезпечення службового просування, роботу з резервом тощо); стимулювання трудової активності; виховання кадрів; професійну підготовку [224, c. 83].

Весь комплекс відносин, що виникають у роботі з кадрами, знаходиться під регулюючою дією права.

На наш погляд, кадрове забезпечення – це функція адміністративної діяльності, спрямована на реалізацію завдань щодо управління персоналом.

А.В. Зубач та А.Н. Кокорєв визначають такі основні завдання кадрового забезпечення в діяльності ОВС, як:

• вдосконалення нормативно-правового регулювання роботи з кадрами;
• прийняття в межах своєї компетенції заходів по реалізації державної кадрової політики в системі МВС;
• організація відбору і комплектації органів внутрішніх справ на рівні, необхідному для виконання оперативно-службових завдань, і покращення якісного складу кадрів органів внутрішніх справ;
• забезпечення встановленого порядку проходження служби в органах внутрішніх справ;
• організація системи професійної підготовки кадрів, забезпечення її відповідності потребам органів внутрішніх справ [225, с. 31].

Для характеристики кадрового забезпечення діяльності місцевої міліції слід з’ясувати такі поняття як “кадри” та “персонал”.

Поняття “кадри” (від фран. сadre; англ. personnel) визначається як основний склад працівників організації; усі постійні працівники. Основна розбіжність між поняттями “кадри” та “персонал”, з формального боку, полягає в їхньому мовному походженні, за своїм змістом ці поняття є синонімами [226, с. 129].

В діяльності ОВС тривалий час використовувався виключно термін “кадри”. Вважалось, що кадри органів внутрішніх справ – це всі особи, які проходять державну службу в органах, підрозділах системи МВС. Але, у зв’язку з науково-технічним прогресом, в останні роки, підрозділи органів внутрішніх справ почали залучати значну кількість спеціалістів, які відповідають за найрізноманітніші напрямки забезпечення діяльності правоохоронних органів. Термін “кадри” потребував розширення, оскільки не враховував по своєму значенню значний прошарок працівників, які надають допомогу в організації роботи підрозділів органів внутрішніх справ. Тобто, коло осіб, які забезпечують діяльність ОВС є настільки широким, що термін “кадри” потребував зміни на “персонал”.

У науковій літературі зустрічаються різні класифікації кадрів (персоналу). Називають об’єктивну, посадову, професійну, юридичну, функціональну та інші види класифікації. Всі вони будуються відповідно до конкретних управлінських завдань [11].

У цілому ж проблема класифікації кадрів (персоналу) в органах внутрішніх справ вирішена стосовно критерію наявності (відсутності) у працівників спеціальних звань, встановлених у системі МВС України. Це цілком природно, оскільки органи внутрішніх справ належать до систем спеціалізованого військового типу.

На думку О.С. Юніна, під терміном “кадри ОВС” розуміються працівники, які виконують певні нормативно-службові обов’язки в рамках штатної чисельності і отримують за це грошову винагороду [226, c. 126].

Виходячи з цього положення та враховуючи, що працівники місцевої міліції, у відповідності з чинним законодавством, відносяться до штатної чисельності ОВС, їх слід відносити до категорії “кадрів ОВС”. Проте, частина персоналу органів внутрішніх справ, що надають допомогу у виконанні своїх обов’язків правоохоронцям, на наш погляд, теж являють собою різновид державних службовців, які виконують управлінські та правоохоронні функції, функції забезпечення тощо, мають певний статус, здійснюють від імені і за дорученням держави виконавчо-розпорядчі повноваження.

Тому, нами пропонується наступна класифікація персоналу органів місцевої міліції:

1. кадри органів місцевої міліції – атестований персонал служб місцевої міліції (в подальшому – поліція ОММ);
2. персонал, який виконує функції кадрів місцевої міліції – цивільний персонал, який частково наділений повноваженнями кадрів місцевої міліції (в подальшому – цивільна поліція ОММ);
3. допоміжний і обслуговуючий (технічний) персонал.

Хоча працівники міліції є різновидом державних службовців, стаття 25 Закону України “Про державну службу” [227] не відносить працівників міліції до жодної з категорій посад державних службовців, оскільки порядок управління та організація діяльності міліції регулюється нормами спеціального законодавства, зокрема Законом України “Про міліцію” [3] та Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України [228].

Статус працівника місцевої міліції, сьогодні, визначений як статус представника органів державної влади. Як зазначалося вище, процес утворення місцевої міліції в Україні повинен проходити поетапно. Тому, вважаємо, що на першому етапі реформування на працівника ОММ не повинна поширюватись дія Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” [84].

При цьому, на наш погляд, слід вирішити проблему співвідношення посад та звань міліції із відповідними категоріями та рангами державних службовців. Це вирішило б ряд проблем, пов’язаних із призначенням на відповідні посади ОММ цивільних осіб, створило можливість атестування керівників ОММ, які до служби в міліції, займали відповідну посаду державного службовця, вирішило питання можливості ротації кадрів в різних відомствах, департаментах МВС України тощо. Крім цього, таке нормативно-правове регулювання забезпечило б право працівників міліції обіймати посади в різних органах державної служби, на відповідних посадах, за категоріями та рангами, після закінчення служби.

Зміна поглядів на статус працівника органів внутрішніх справ зумовлює перегляд функцій цивільного персоналу органів місцевої міліції. Зміна стереотипів могла б привести до зміни функцій цивільного персоналу, розширення його повноважень, прав і обов’язків. На нашу думку, статус цивільного персоналу міліції (поліції) також потребує нормативного регулювання і приведення у відповідність до категорій та рангів державної служби.

Так, наприклад, в Німеччині існують допоміжні підрозділи поліції на рівні земель і муніципалітетів. Правовою основою формування і використання допоміжних підрозділів поліції є нормативні акти, зокрема закони про добровільну поліцейську службу, положення Федерального закону про органи прикордонної охорони ФРН. Працевлаштування поліцейських цих підрозділів здійснюється на основі укладення індивідуальних трудових договорів. Їх роботою опікуються співробітники кадрів органів поліції. Як правило, особи, які входять до складу допоміжних підрозділів поліції, залучаються до проведення комплексних поліцейських заходів у тих випадках, коли поліції недостатньо власних сил. В основному вони виконують наступні завдання:

- контроль і регулювання дорожнього руху;

- патрулювання;

- охорона об’єктів;

- можуть виконувати обов’язки водіїв автотранспорту і зв’язківців.

Співробітники формувань допоміжних підрозділів поліції м. Гамбург мають дозвіл на носіння зброї [135, с. 12].

Отже, цивільний персонал міліції частково може здійснювати правоохоронні функції, що покладає на нього певні обов’язки та наділяє цей персонал додатковими правами. З цією метою, вважаємо за доцільне прийняття Закону України “Про статус цивільного персоналу МВС України”.

Зміни в поглядах на структуру персоналу зумовлені суттєвими досягненнями у сфері роботи з кадрами. Проте, незважаючи на ці досягнення, ще не вдалося подолати негативні тенденції, що сьогодні визначають стан персоналу ОВС та результати їх діяльності (падіння престижу професії правоохоронця, відтік кваліфікованих працівників, зростання випадків порушень дисципліни та законності, поширення суїцидів серед особового складу тощо). Причини, що зумовили таке положення, пов’язані як із загальним станом суспільства, так і з тими процесами, що відбуваються в ОВС.

Наприклад, однією з причин недостатньої ефективності реформування галузі внутрішніх справ є намагання зберегти попередній позитивний досвід і найкращі аспекти організації діяльності ОВС минулого. Проте, на нашу думку, питання досвіду поступово втрачено через надмірне омолодження персоналу, зокрема працівників міліції низових ланок. Робота в РВВС вважається недостатньо престижною, з невирішеними проблемами дотримання норм трудового законодавства, повним ігноруванням соціальних, побутових проблем працівника міліції.

В процесі створення ОММ слід враховувати, що успішність процесу реформування ОВС дуже залежить від якості вирішення кадрових проблем. На нашу думку, існує сталий їх характер. Це – проблеми якісного комплектування кадрів, професійної підготовки, виховання кадрів, соціальної роботи, формування іміджу, управління стресами, утримання (мотивації і забезпечення) тощо.

Такий стан речей підтверджується результатами опитування працівників служби ДІМ, в ході якого нами було встановлено, що в системі управління ОВС та їх персоналом респондентів не влаштовують ні розмір оплати праці, ні дисциплінарна практика, ні система заохочень, ні система показників у роботі, ні організація професійної підготовки, ні організація праці.

Позитивним є те, що основна частина опитаних (50,5 %) на запитання: “Чому Ви залишаєтесь на службі в ОВС?”, - відповіла бажанням служити українському народові (Додаток Б).

На наш погляд, основними, з-поміж причин, які зумовлюють ці проблеми, є: