Як вважає М.М. Колюка: “Працівники ОВС є суб’єктами юридичної відповідальності, яким притаманні додаткові ознаки. Адже вони, перебуваючи на службі в органах, представляють державу, практично виконують її завдання та функції. Тому незалежно від того, як сприймається відповідальність зазначених осіб – у якості двохаспектного явища чи тільки як наслідок порушення ними правових норм – при вирішенні питання про її обсяг і характер повинен обов’язково враховуватися факт їх перебування на мілітаризованій державній службі та специфічність наданих їм повноважень” [240, c. 9].

Щодо дисциплінарних проваджень в органах місцевої міліції то їх характер змінюється через участь в цьому процесі органів місцевого самоврядування та місцевого населення.

Важливими змінами, які, на наш погляд, слід відобразити в Дисциплінарному статуті ОВС, є зазначення принципів індивідуалізації дисциплінарної відповідальності (виключно персональної відповідальності за свій проступок), а також принцип “один проступок – один вид відповідальності.” Сьогодні Дисциплінарний статут передбачає можливість притягнення працівника міліції до дисциплінарної відповідальності, незалежно від факту притягнення до іншого виду відповідальності, за той самий проступок.

На наш погляд, дисциплінарні провадження щодо керівника ОММ, повинні лише ініціюватись ОМС, а здійснюватись начальником регіонального управління МВС і вище. Що стосується дисциплінарних проваджень щодо інших працівників місцевої міліції, воно повинно мати внутрішній характер. Проте контроль за дисциплінарною практикою повинен бути покладений на МВС України.

В подальшому, реформуючи дисциплінарний процес, було б доцільно звернутися до досвіду поліції США, де серйозні проступки поліцейських розглядаються відповідним журі, яке на підставі вивчення матеріалів службового розслідування виносить рішення про відповідальність поліцейського [241, c. 5].

В місцевій міліції можна було б створити колегіальну дисциплінарну комісію, яка б вирішувала питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників. Але в будь-якому випадку притягнення працівника місцевої міліції до інших видів юридичної відповідальності може здійснюватись лише в судовому порядку.

Зміцнення законності і дисципліни в ОММ тісно пов’язане з навчанням персоналу та підвищенням рівня виховної роботи та культури в органах внутрішніх справ. В МВС України створена національна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу міліції. Вона потребує подальшого вдосконалення за напрямами організації навчального процесу, підготовки фахівців з вищою освітою, організації початкової підготовки, науково-педагогічного забезпечення навчання, організації післядипломної освіти, а також практичної підготовки, зокрема курсантів і слухачів, створення навчально-практичних комплексів, адаптації випускників вищих навчальних закладів тощо [242]. Особливу увагу слід звернути на позитивні зміни у професійній підготовці працівників ОВС [243]. Ці напрями повинні поєднуватись із виховною роботою в підрозділах місцевої міліції. Результатом такої роботи повинен стати якісно новий рівень професійної етики правоохоронця.

Отже, на наш погляд, пріоритетними напрямами внутрішньої соціальної роботи з персоналом органу місцевої міліції є:

• організація соціально-виховної роботи;
• попередження професійної деформації особового складу та подолання її наслідків;
• забезпечення політики управління стресами в місцевій міліції;
• забезпечення соціальної безпеки персоналу (використання соціальних пільг, гарантій та компенсацій).

Всі вони є важливими для досягнення стабільності персоналу місцевої міліції, його розвитку.

Культура правоохоронця формується під впливом двох паралельних, але тісно пов’язаних систем: 1) умов розвитку суспільства й умов мікросередовища індивіда; 2) правової культури суспільства та правової природи мікросередовища особи. Перша система є своєрідним середовищем функціонування другої. Хоча вона і підпадає під вплив правової системи, але, з точки зору формування правової культури правоохоронця, вона є об’єктивним фактором, який неможливо змінити з метою створення необхідного рівня індивідуальної правової культури. У процесі формування особистої правової культури також неможливо змінити такі неюридичні умови мікросередовища правоохоронця, як економічні, соціальні духовно-етичні. Слід підкреслити, що процес формування правової культури правоохоронця – це вплив на його особистість і на мікросередовище, насамперед колектив, де він працює. Причому її вплив проявляється по-перше, у формі правового виховання, яке виступає у вигляді систематичного цілеспрямованого впливу на свідомість працівника, з метою формування в нього високого рівня професійної правової культури; по-друге, у створенні необхідних умов для досягнення цієї мети, тобто відповідного правового мікросередовища [244, c. 268-269].

В ході проведеного нами опитування працівників служби ДІМ лише 8,4 % респондентів вважають недоцільною роботу по вихованню етики правоохоронця (Додаток Б).

Особливу увагу у виховному процесі, а також процесі відбору кандидатів на службу до ОММ слід приділяти визначенню морально-етичних особливостей особистості. Е.Н. Соколовою проведено інтерв’ювання 427 працівників міліції. У відповідях працівники підтвердили, що моральні аспекти в їх професійній діяльності присутні доволі часто (79 % відповідей), а це передбачає, на їх думку, і більшу роль морально-психологічних особливостей кожного співробітника. 18 % співробітників не вбачали моральних аспектів, виділяючи першочергову значимість процесуальної сторони діяльності і дотримання правових норм. Незначна частина опитаних співробітників (3 %) не визначились із відповіддю щодо наявності моральних аспектів у їх діяльності, так як, на їх думку, не мають чіткого уявлення про те, що таке мораль [245, c. 66-67].

О.О. Орлова пропонує виділити наступну систему оцінки діяльності ОВС з правового виховання персоналу:

1. за виконанням обов’язків і завдань (блок виконуваної роботи, якість роботи, планування роботи);
2. за професійною компетентністю (професійні знання, професійні вміння і навички, уміння формулювати точку зору (усно, письмово), готовність до дій, ініціатива, оперативність мислення, працездатність та витривалість, відповідальність, самостійність, здатність до лідерства, здатність до накопичення, поновлення і творчого застосування професійного досвіду) [246, с. 117-118].

Успішність правового виховання працівників місцевої міліції визначається рівнем такого дестабілізуючого фактору як професійна деформація.

Професійна деформація працівників ОВС – являє собою комплекс негативних персональних змін, зрушень у структурі особистості, які виникають під впливом змісту, організації та умов виконання службової діяльності [247, с. 14].

Трудова діяльність працівників місцевої міліції містить у собі і великий ризик деформації, вона проявляється в порушенні чинного законодавства і службової дисципліни, пияцтві, свавіллі і грубощах у стосунках з громадянами і т. п. Важливу роль у профілактиці цих та інших негативних явищ відіграють дисциплінарні стягнення. В той час, коли сучасна практика їх застосування вимагає більш чіткої розробленості технології цього процесу, індивідуалізації заходів дисциплінарного впливу, також постає проблема посилення етичних засад цієї діяльності, її виховного значення.

Негативні явища, що мають місце у середовищі працівників міліції призводять до помітного зниження їх професійної активності, знівечення образу працівника правоохоронних органів, підриву міліції зсередини. Вони позбавляють працівників почуття власної гідності, поваги до керівників, стає неможливою ефективна дисципліна, порушуються зв’язки між працівниками та населенням. Тобто, існує тісна зумовленість між всіма характеристиками персоналу міліції та тими процесами, що відбуваються в соціальному середовищі. Приведення їх у позитивну відповідність вимагає пошуку принципово нових підходів до роботи з персоналом ОММ та впровадження їх у практичну діяльність.

Однією із форм професійної деформації виступають корупційні прояви. Ці дестабілізуючі чинники за теперішнього часу набули системного характеру. Звернення до причин та форм міліцейської корупції, рівнів її розповсюдження та досвіду боротьби дає підстави визначитись щодо загального підходу до попередження та нейтралізації корупції в місцевій міліції. Сутність його складає, з одного боку, підвищення рівня ефективності системи управління місцевою міліцією, орієнтація на якісні показники, досягнення високого рівня управлінської компетенції суб’єктів управління, впровадження сучасних управлінських технологій, вдосконалення дисциплінарної практики, а з другого – підвищення престижу ОВС, забезпечення прозорості їх діяльності, “конкурентноспроможного” рівня життєдіяльності працівників, налагодження партнерських стосунків з населенням.

Важливе значення у роботі з персоналом місцевої міліції має проблема управління стресами. На підставі якісної й кількісної оцінки інформаційних, нервово-психічних, емоційних, сенсорних навантажень, умов і режимів праці, Б.Г. Бовіним, Н.І. Мягких, О.Д. Софроновим [248] був оцінений ступінь напруженості основних професій і служб ОВС за ступенем напруженості праці й фізіологічної “ціни” діяльності. Показано, що діяльність працівників ОВС характеризується високим рівнем стресогенності (екстремальності) і напруженості праці.

Д.В. Лєбєдєв основними стрес-факторами, що впливають на працівників ОВС у професійній сфері визначає: невизначені ситуації, ситуації з ускладненими умовами, ситуації готовності до екстреної дії, фактор раптовості, ситуації зі зміненими умовами, ситуації ризику, ситуації з екстремальними умовами, особливі ситуації (зміна або втрата посади, нововведення і конфлікти тощо) [249, c. 85-89].

В зв’язку з цим важливого значення набуває роль служби психологічного забезпечення в ОММ. На даний час діяльність цієї служби є на шляху свого становлення [250]. Вважаємо, що роль психологічного забезпечення діяльності ОММ можуть виконувати спеціалісти, які будуть в структурі органів місцевого самоврядування.

Отже, для забезпечення ефективності соціальної роботи в органах місцевої міліції, необхідно підвищити роль підрозділів психологічного забезпечення.

Крім, зазначених вище чинників К.Ю. Мельник пропонує визначення основних факторів, що впливають на ефективність виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх посадових обов’язків: 1) рівень професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ; 2) рівень організації праці в службах і підрозділах органів внутрішніх справ та управління ними; 3) рівень соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ та їх близьких [251, c. 276].